Основний принцип

Їжу пий, напої жуй.

М. К. Ґанді

Основний принцип йоги харчування гранично простий: треба відчути поглинання кожного шматочка їжі та насолодитися ним. З нього випливають усі другорядні принципи вдумливого харчування.

Почнемо з самого початку – з фізичного відкушування, пережовування та проковтування їжі. Аби дотримуватися йоги харчування, у процесі харчування потрібно повністю зосередитися на відчуттях – як ще можна відчути те, що відбувається? Зверніть увагу на аромат їжі до того, як вона потрапить до вас у рот, і згодом. Не пропустіть з уваги текстуру та температуру їжі. Відчуйте на язиці поєднання смаків. Можливо, ви виявите, що різні відділи язика та ротової порожнини реагують на різні відтінки смаку. Починаючи з цих відчуттів, насолодіться смаком їжі або відзначте неприємні присмаки або запахи. Може виявитися, ви виявите, що смаки змінюються у міру того, як ви пережовуєте їжу. Наприклад, при пережовуванні крохмалі стають солодкуватими. Смак їжі – це не моментальний знімок, а багатовимірні враження, що протяжні у часі. І нарешті, коли у вас виникне бажання проковтнути їжу, приділіть увагу тому, як вона проходить стравоходом і як реагує на неї весь організм.

Незавершений досвід

Важко насолоджуватися кожним шматочком їжі, оскільки у нашому суспільстві прийнято переходити до наступного етапу, не закінчивши попередній. Над нами постійно що-небудь тяжіє, у нас так багато зобов'язань, вимог і відволікаючих чинників, що нам рідко вдається дозволити собі повністю зосередитися на чому-небудь одному[15]. Навіть займаючись однією справою, ми вже обдумуємо чергову.

Як ми вже переконалися, ця загальна звичка відображається на нашому диханні. Але ще помітніше вона відбивається на нашому харчуванні. Наступного разу під час їжі поспостерігайте, як усі навколо закидають до рота нові шматки їжі, не встигнувши як слід пережувати та проковтнути попередні. Ми урізуємо враження від кожного шматка, щоб схопити новий. Закидати їжу до ще повного рота – це все одно що робити новий вдих, не встигнувши завершити видихом попередній. Ковтати їжу, не відчувши смаку і не пережувавши її толком, – це все одно що видихати повітря, не встигши толком вдихнути. Порівняння з диханням не випадкове: поспіх і відволікаючі фактори у будь-якій сфері життя неминуче впливають на всі інші сфери. Та ж сама картина спостерігається у діалозі: ми вставляємо репліки, не дослухавши співрозмовника, іноді зовсім не звертаємо уваги на його слова. Під час роботи наші думки блукають, відводять нас від теперішнього завдання до майбутнього. Звичка поспішати може проявлятися як загальне відчуття неспокою, нав'язливі думки про те, що ми не можемо дозволити собі цілком насолодитися моментом, що це небезпечно[16].

Звичка ковтати недожовану їжу – наслідок нашого прагнення отримувати незавершений досвід у всіх сферах життя, проте у нього є також і характерні витоки: годування немовлят. Батьки зрозуміють, про що я кажу. Ми запихаємо їжу дітям до рота швидше, аніж вони встигають пережувати та проковтнути її. Навіть я роблю так само, хоча і розумію, що це шкідливо. Маленькі діти їдять дуже повільно, а у нас вічно не вистачає часу, до того ж увага немовляти найчастіше розсіюється, його відволікає кожна зручна можливість нашкодити. А якщо нам раптом поталанило і дитина почала активно жувати, у нас виникає природне бажання заштовхнути у неї побільше їжі, поки вона не передумала.

Машинально пережовуючи їжу та квапливо її ковтаючи, ми позбавляємо тіло та душу шансу отримати з їжі всю користь. Погано пережовану їжу важко перетравлювати. Процес перетравлення починається у роті (по суті, він починається ще раніше – коли думки про їжу, її вигляд і запах стимулюють виділення шлункової секреції). Слина хімічно перетворює їжу на енергію, засвоюється організмом: наприклад, сприяє розкладанню крохмалів на цукор. Тим часом зуби розмелюють їжу у пюреподібну масу, максимально збільшуючи площу її поверхні, що дотична з травною секрецією. Якщо ж ми поспішаємо ковтати їжу, вона потрапляє до шлунка у вигляді великих шматків, гірше піддаються обробці шлунковими соками. Крохмалі опиняються у шлунку, не пройшовши стадію попереднього розщеплення, стінки клітин рослинної їжі залишаються цілими, а ті, що містяться всередині поживні речовини – недосяжними.

Незважаючи на всі переваги, саме по собі тривале пережовування (як і глибоке дихання) не повинно ставати ціллю. Ставлячи перед собою таку ціль, як ретельне пережовування їжі, ми перетворюємо харчування на повинність, дисциплінарну міру, що вводиться за рахунок сили волі. Напевно, ви чули, що кожен шматок слід пережовувати двадцять разів, сорок або щось у цьому роді. Цінність подібних рекомендацій є сумнівною, оскільки ретельне пережовування – це природний наслідок йоги харчування, а не її ключовий принцип. І знову вдамося до порівняння з диханням: вправи йоги виробляють глибоке дихання, але не насильницьким шляхом – швидше воно є побічним продуктом терпіння та уваги до дихання, розкріпачення природного дихання. Подібно до цього, ми природним чином звикаємо ретельно пережовувати їжу, коли здобуваємо вміння максимально насолоджуватися їжею.

Пережовування повинно бути не машинальним процесом, а результатом усебічною насолодою їжею. І це чудово. Йога харчування закликає отримувати від їжі більше задоволення, а не скорочувати його. Якщо строго дотримуватися формули «пережуй кожен шматок стільки-то разів», одну їжу будеш пережовувати занадто довго (наприклад, кавун), а іншу – недостатньо довго. А якщо не звертати уваги на те, що жуєш, навряд чи уловиш тонкі відтінки смаку, скільки б не жував (незабаром ми докладніше про це поговоримо).

Пізнайте свою їжу

Раніше я вже зазначав, що процес дихання подібний до процесу харчування. Зворотне також вірне. Кожен шматок можна порівняти з ковтком повітря, а ковтання їжі – з вдиханням. Харчування має свій ритм, і якщо цей ритм, як у разі з диханням, відрізняє природність й неквапливість, якщо ви не перемикаєте розумову та фізичну увагу на наступний шматок, поки у вас у роті попередній, він надає вам сил, врівноваженість й зосередженість.

З'їжте все, що у вас на тарілці, усвідомлено вибираючи кожен шматок і насолоджуючись ним. Поспостерігайте за тим, як почуття голоду поступово зміниться ситістю. Після їжі відчуйте тепло у всьому тілі, вслухайтеся у рухи, що супроводжують роботу органів травлення, відчуйте «присмак» того, що з'їли.

Вдумливе харчування дає можливість відкрити несподіване задоволення, що приносить смак, вивчити його вишукані відтінки. Може виявитися, що їжа, яку ви вважали улюбленою, насправді не так вже смачна, а та, яка раніше здавалася вам прісної, насправді володіє витонченим смаком.

Лише докладне знайомство з кожним шматочком дозволить організму зрозуміти, що він споживає в їжу. Тіло підлаштовується до симфонії вібрацій, до мільйонів біохімічних компонентів у кожній частці їжі, мобілізує різні травні та метаболічні ресурси, вбирає корисне і виводить шкідливе, приходячи до стану гармонії з їжею. Але організм здатен на це лише у тому випадку, якщо йому відомо, яка їжа до нього надходить, а цією інформацією його забезпечують органи чуття. Реакція організму на цю інформацію підказує, чи корисна нам ця їжа або шкідлива. Аби як слід засвоїти отриману їжу, потрібно поглинати її вдумливо.

Якщо під час їжі ваша увага чимось відвернута, можна сказати, що ви їсте зовсім не їжу. Буддійський монах, в'єтнамець Тік Нат Хан, згадуючи, як його друг обурено ділився своїми пригодами і при цьому жадібно поїдав мандарини, зауважує, що у цей момент оповідач їв зовсім не мандарини, а своє обурення. Отже:

• якщо під час їжі ви дивитеся телевізор, ви їсте телепередачу;

• якщо ви читаєте під час їжі, ви їсте слова;

• якщо ви їсте, коли злитесь, то ви їсте свою злість;

• якщо ви їсте і милуєтеся пейзажем, то їсте цей пейзаж;

• якщо під час їжі ви базікаєте без угаву, ви їсте свою балаканину.

Мова йде про те, що прийом їжі – це особливий, навіть священний час, коли людина як ніколи сприйнятлива до подій. Поки ми їмо, наш організм налаштований на споживання енергії з навколишнього світу. Поглинати слід не тільки матеріальну їжу, але й саму атмосферу цього процесу. Фізичні та емоційні обставини процесу харчування вносять у цю атмосферу свій внесок – настільки значний, що впливають на стан душі людини, котра харчується.

Найкращим компонентом обстановки, що сприяє усвідомленій насолоді їжею, ймовірно, є тиша. Якщо ви ділите трапезу з ким-небудь, вдумливе мовчання дуже зближує. Є приказка, що хороша бесіда – це кращий соус до будь-якої страви, але найчастіше слова відволікають нас від їжі, а їжа – від розмов. Їжа та бесіда не ведуть до зближення, а відводять від нього. У тиші виникає більш міцне почуття єдності, процес прийому їжі перетворюється на таїнство, якого причащаються всі присутні. Мої учні повідомляли про те, які глибокі враження залишила у них вдумлива трапеза у мовчанні: атмосфера причетності була настільки приємною, що у них ледь не наверталися сльози. А ті, хто приймав їжу на самоті, відчували глибоке та побожне почуття умиротворення, легкості та жвавості, єдності з всесвітом, що живить нас. Це відчуття єдності доводить, що харчування – це один зі шляхів йоги.

Естетичне харчування

Окрім сукупності таких поживних речовин, як білки, жири, вуглеводи, вітаміни і так далі, їжа має духовну й естетичну складові. Запахи та відтінки смаку самі по собі є їжею, не менш важливою, ніж білки і вітаміни. При бездумному харчуванні ми упускаємо ці цінні поживні речовини. У результаті дефіциту естетичної складової організм, якому не вистачає різноманітності смаків, спонукає нас їсти дедалі більше їжі з яскраво вираженим смаком. Простіше кажучи, якщо ми відчуваємо лише одну десяту смаку своєї їжі, нам треба з'їсти до десять разів більше або вибрати їжу, смак якої до десять разів яскравіший, аби вгамувати естетичний голод. Звідси можна зробити «смаковий» висновок: ми переїдаємо не тому, що нам подобається їжа, а тому, що вона не приносить нам достатнього задоволення!

Втім, насолоджуватися смаком не важче, а, навпаки, приємніше, аніж просто їсти. У наші дні, піклуючись про здоров'я та фізичній форму, ми змушені обмежувати себе. Я ж закликаю вас діяти прямо протилежним чином. Звичка цілком насолоджуватися кожним шматочком їжі надає швидкий і кардинальний вплив на харчування у цілому. Звичайна порція раптом може вам здатися величезною. Можливо, ви станете менше їсти, причому без жодних зусиль волі. І точнісінько так само будете обирати більш здорову їжу та віддавати перевагу саме їй.

Що ж відбувається, коли батьки годують дітей солодощами, хот-догами, чіпсами, газованою водою та іншими продуктами, що надають занадто сильний вплив на органи чуття? Першим, прямим наслідком стає шкода, яка нанесена організму, і дефіцит поживних речовин. Гірше того: оскільки всі ці продукти мають виражений смак, дитина відучується вдумливо вивчати смакові відтінки і стає нечутливою до найбільш тонких із них; можна сказати, що у неї «псується смак»[17]. Пережовувати їжу їй стає лінь, оскільки її смак очевидний і проявляється відразу. Раціон, якого дотримується більшість американських дітей, позбавляє їх здатності любити прості натуральні продукти.

Крім того, смакові й ароматичні інгредієнти у сукупності доповнюють основні поживні речовини, що містяться в їжі. Смакові компоненти органічної їжі, яка не пройшла інтенсивну обробку, вказують організму на те, які поживні речовини у ній містяться. Смаки і харчова цінність пов'язані між собою: невипадково в овочах, що вирощені органічним способом, більше вітамінів, у них більш виражений смак, а поживні продукти володіють яскравими смаковими характеристиками. Взаємозв'язок смаку та поживності – це одна із причин, за якою слід вибирати цілісні продукти, а також пояснення, чому синтетичні живильні добавки майже не приносять користі. Добавки та інтенсивна обробка збивають організм з пантелику, створюють смаки, що не відповідають поживній цінності їжі.

Взаємозв'язок між смаком і поживністю – це частина задуму Природи. Запах – це головний компонент смаку; рослини спілкуються один з одним, а також з рослинами-симбіонтами за допомогою летких хімічних речовин. Наприклад, багато рослин запилюються лише комахами певного виду, яких приваблює характерний запах. Деякі рослини навіть створюють запахи, що приваблюють природних ворогів тих комах, які харчуються цими рослинами[18]. Смакові особливості продуктів, а також пристрасті й неприязнь до них – це не випадковий результат наявності у них безладного набору речовин. Це носії інформації, елементи біохімічного мови, що розвинулася за мільйони років спільної еволюції.

Ретельно пережовуючи їжу заради задоволення, ми отримуємо вичерпний досвід поглинання смакових компонентів даної порції їжі та задовольняємо свою потребу в сенсорному насиченні. При цьому ми, природно, їмо менше і вибираємо більш просту їжу. І робимо це не для того, аби обмежувати себе, а просто тому, що проста їжа нам подобається.

Дата добавления: 2015-09-03