Розділ 12.

ПІСТ

Спасіння не досягти ані постом, ані носінням особливої одежі, ані самобичуванням. Все це марновірство та удавання. Бог усе створив чистим і святим, і людині немає потреби освячувати його.

Парацельс

Деколи, прислухаючись до голосу свого тіла, ми чуємо заклики не харчуватися, а постити. Це явище можна поспостерігати у тварин, які відмовляються від їжі, коли хворі, і в маленьких дітей, котрі іноді по декілька днів майже нічого не їдять (на превеликий жах своїх батьків!).

Для організму природною є зміна циклів нарощування та очищення. На травлення затрачаються значні ресурси, витрачається енергія; коли ми перестаємо харчуватися, ця енергія використовується для очищення. Типовий для нас спосіб життя супроводжується накопиченням в організмі токсичних відходів – у такій кількості, що своєчасно виводити їх неможливо, у результаті виникає дисбаланс. Піст дає клітинам час для виведення відходів метаболізму, що накопичилися, сприяє очищенню печінки, нирок і товстого кишечника, відновлює баланс в організмі. А якщо дисбаланс дуже великий, рекомендується приглушати апетит або допомагати голодовкам за допомогою нудоти.

Налічується чимало книг – від майже божевільних маргінальних до масових і популярних, що пропагують піст як невід'ємну складову піклування про здоров'я. Багато із тих, хто спробував постити, стають відданими шанувальниками постів, оскільки вони і справді приносять величезну користь. В історії вивчення майже всіх важких хвороб відомі випадки чудесного зцілення за допомогою постів. Дослідження показують, що пости ефективні для багатьох людей. Проте вони приносять користь далеко не кожному і не у всіх ситуаціях, хоча і прийнято стверджувати зворотне. Коли постиш, слід довіритися у першу чергу своєму організму, а не книзі й не іншій людині. Більше того, різних методик і різновидів постів існує не менше, аніж їх прихильників. Піст – аж ніяк не найкоротший шлях до здоров'я, не магічна формула, а ще одна сфера діяльності, що вимагає щирого та вдумливого підходу.

Років у двадцять п'ять я увірував у переваги постів і вирішив витримати на одній тільки воді два поста тривалістю сім днів. Зібравши волю у кулак, я поклявся собі, що протримаюся весь тиждень що б не сталося. Я був абсолютно глухий до сигналів організму. Я поняття не мав, що, оскільки у мене дуже тонкий жировий прошарок, а метаболізм прискорений, піст стане для мене більш важким випробуванням, аніж для середньостатистичної людини. Тепер я переконаний, що завдав незворотної шкоди організму – якщо не першим постом, то напевно другим. Я наважився було і на третій, але на четвертий день у мене розвинулася сильна слабкість й млявість – симптоми виснаження. На щастя, мені вистачило розуму припинити піст, але я до сих пір пам'ятаю відчуття, що характерні для виснаження. Чимало тих, хто поститься повідомляє про зовсім інші враження: вони відчувають легкість й прилив енергії. Звичайно, є й дискомфорт, особливо у перші 3-4 дні, поки тканини виводять накопичені продукти метаболізму в кров, а потім з організму. У цей період той, хто поститься, страждає головними болями, у нього з'являється наліт на язиці й запаморочення, але у цілому він відчуває себе майже добре. Очищення організму відчувається інакше, аніж виснаження: я знаю це тому, оскільки стикався і з тим, і з іншим. Тому дуже важливо бути сприйнятливим до сигналів організму, зупинятися своєчасно, за порадою тіла, а також уникати вольових рішень. Слідуючи тому ж принципу, коли тіло радить продовжувати постити, можна застосувати силу волі, аби побороти бажання покласти край фізичному та психологічному дискомфорту.

По суті справи, найбільш складні випробування і найцінніші переваги постів мають психічну та духовну природу. Піст виходить далеко за рамки світу, який ми зазвичай називаємо матеріальним, і очищає не тільки організм. Їжа – це звичний відволікаючий фактор, тому під час посту ми віч-на-віч стикаємося зі своїм істинним «я». День без їжі тягнеться цілу вічність, розум корчиться і тужиться у пошуках шляху до порятунку. Піст – це медитація для тіла, і навпаки, Конфуцій у четвертому розділі книги «Чжуан-цзи» називає медитацію «розумовим постом»[28].

Почасти піст – це духовне прагнення, оскільки воно усуває один із найбільш дієвих відволікаючих чинників. Отже, аби скористатися всіма перевагами посту, важливо не замінювати їжу іншими засобами відволікання. Не намагайтеся скоротати час, сидячи перед телевізором. Не намагайтесь прискорити біг часу. Не вбивайте час. Замість цього будьте собою. Пора зазирнути у себе, приділити час своєму «я». Витратьте цей час на заняття йогою, медитацією, ведення щоденника. Живіть кожною хвилиною, ловіть хвилини одну за одною. Цей час священний.

Піст не тільки усуває з нашого життя важливий відволікаючий фактор, але й приводить нас до самих себе: просто тому, що відчуття набувають небувалої гостроти. Запам'ятовуйте причини, якими ви намагаєтеся виправдати припинення посту, спробуйте відрізнити справжні сигнали тіла від відмовок і умовиводів. Ці висновки, що зроблені з метою втечі, будуть схожі на причини, які ви перебираєте, прагнучи абстрагуватися від затяжної та напруженої ситуації. Звертаючи увагу на ці виправдання, ви зрозумієте, що може змусити вас звернути зі шляху. Найпоширеніші з них:

• «Хто сказав, що це заборонено? Я просто піду і перекушу, і ніхто мене не зупинить!»

• «Вистачить. Я заслужив відпочинок».

• «Більше я не витримаю».

• «Наступного разу все буде по-справжньому».

Кожен із цих сигналів – це двері, що ведуть до обмежень, які ми нав'язуємо собі самі. Поспостерігайте, як вони виникають і зникають, вивчіть їх, і вони поступово втратять свою силу (не тільки під час посту, але і в будь-якій незатишній ситуації), оскільки ви точно будете знати, що вони собою являють. Одночасно приділіть увагу істинним сигналам організму, а точніше – голоду. Коли ви відчуєте не бажання відволіктися або врятуватися втечею, а справжній голод, отже, час знову взятися за їжу. Доручіть організму вибрати час і оголосити: «Піст закінчено!»

За гостротою відчуттів піст у багато чому подібний перебуванню у притулку відлюдника. Невипадково у більшості світових релігій існує практика постів: Великий піст у християнстві, Рамадан в ісламі, Йом-Кіпур в іудаїзмі, вегетаріанські дні у буддизмі і так далі. Більшість великих релігійних містиків, у тому числі Ісус, Румі та Будда, теж постили, досягаючи духовного просвітлення.

Той, хто поститься відчуває характерну ясність й легкість буття. Всі відчуття загострюються, звідусіль доноситься симфонія ароматів. Часом здається, ніби вируєш у повітрі, а твоє тіло вібрує швидше, аніж раніше, немов знаходиться в іншій, вищій площині реальності. Здається, що воно відокремлене від світу плоті, каменю та ґрунту.

Оскільки піст нерозривно пов'язаний з духовними та фізичними відчуттями, його ідею неважко перекрутити. Негативні переконання «я нечистий» і «я недостойний», а також бажання чистотою та святістю перевершити ближнього, що випливає з почуття неповноцінності, можуть побудити до поверхневого очищенню свого «я», тобто тіла у нашому звичному розумінні, без зачіпання глибинних рівнів. Піст закінчується, але духовна потреба у піклуванні залишається – у поєднанні з відчуттям, що ми нарешті заслужили її. Людина думає: «Я постила, я витримала піст, я домоглася свого, отже, тепер-то я нарешті хороша». І щоб винагородити себе, вона твердіше, аніж будь-коли раніше, дотримується звичок, що пов'язані з харчуванням. Неможливо нескінченно підтримувати напруженість у відносинах чистого тіла та духу, якому бракує чистоти. Чимось доведеться пожертвувати, і швидше за все, тілом, яке повернеться у стан, який сумісний з душевним.

Різниця між тілом і духом – це штучне, умоглядне спрощення; умовно кажучи, тіло – це карта, відображення та прояв духу. Негативний вплив духовності на тіло неминучий. Марно очищати тіло, не розпочинаючи глибокої духовної праці. З іншого боку, тіло та дух – це дві грані єдиного цілого, отже, тіло може бути знаряддям духовної практики. Це інструмент реалізації єдності[29]. Піст – це духовна діяльність, але лише до тих пір, поки ми не шукаємо відволікаючих чинників, які розсіюють враження.

Подібно до цього, при очищенні духу тіло буде природним чином прагнути до чистоти. Я вже пояснював, як нас тягнуть до себе спрощені дієти, коли ми усвідомлюємо внутрішню радість й підвищуємо самооцінку. Частиною цього процесу може стати спонтанний піст. Організм раптово починає відкидати їжу, іноді навіть занадто різко, за допомогою блювоти, а найчастіше – за допомогою повної відсутності апетиту. Довіртеся тілу, коли це відбувається, яким би довгим не був це стан. Довіртесь тілу, і воно підкаже вам, коли можна знову приймати їжу.

Коли хвороба відбиває апетит, повірте тілу і зрозумійте, що у нього є вагома причина відмовлятися від їжі. Традиційна медицина не визнає цього зв'язку, проте піст прискорює зцілення багатьох хвороб, якщо не більшості, саме тому лікарі за часів Гіппократа прописували первинну терапію – голодування. Складніше йде справа з важкими хворобами, побічним ефектом яких стає зниження апетиту. Хворі на СНІД і рак, котрі побоюються виснаження, нерідко пускаються у всі тяжкі, щоб стимулювати апетит. У деяких випадках таке побоювання цілком виправдане. Можливо, пацієнт, котрий страждає на СНІД, і справді може продовжити собі життя, змушуючи себе їсти[30]. Я у цьому не впевнений. Але особисто я настільки довіряю своєму тілу, що, якби воно вирішило, що настав час помирати, і перестало відчувати апетит, я припинив би харчуватися. Я свято вірю у мудрість мого тіла. Але передати такий стрибок віри іншій людині неможливо. Для мене власна правота очевидна, але лише для мене. Я не даю жодних порад – просто вказую, що спроби продовжити життя бувають марними. Буває, тіло заздалегідь дізнається, що йому час вмирати, і просто здається, припиняє роботу. Таке трапляється з тваринами, які потрапили у безвихідне становище. Але зазвичай тіло прагне жити, а ми, слідуючи його закликам харчуватися або почекати з харчуванням, можемо жити краще та довше.

І нарешті, під час інтенсивних занять духовними практиками організм може відкидати їжу або деякі види продуктів харчування. Немов віддаляючись від світу, він віддаляється і від потреби у світській їжі. Але пам'ятайте: коли ви повернетеся до звичних світських справ, тілу напевно буде потрібна матеріальна їжа для підтримки сил.

Якщо не брати до уваги такі нетипові ситуації, як хвороби і заняття духовними практиками, по-моєму, у житті більшості людей трапляються дні, коли їм просто не хочеться їсти. На жаль, зазвичай ми все одно їмо – за звичкою, з соціальних причин, з вини медичної пропаганди, в основі якої лежить недовіра до власного організму, просто щоб відволіктися. Прихильники йоги харчування надають першочергового значення сигналам організму й об'єднують силу волі та апетит у боротьбі проти сил звички і схильності до ескапізму.

Дата добавления: 2015-09-03