Оманливість сили волі

Тим, хто приборкує своє бажання, це вдається лише тому, що їх бажання недостатньо сильне й піддається приборканню; той, хто приборкує або його Розум займає місце і керує непокірними.

Вільям Блейк

Підрахуй, скільки конвертів зможеш облизати за годину, а наступної години побий цей рекорд!

Директор Скіннер (мультсеріал «Сімпсони»)

Перспектива зміни звичок, що пов'язані з харчуванням, багатьох доводить до відчаю: людям здається, що їм просто не вистачить сили волі.

Слабовілля. Чим ще пояснити живучість шкідливих звичок у харчуванні, наслідки яких ми прекрасно усвідомлюємо? Чому тоді приписати цілодобову обжерливість після тижня правильного харчування? Що звинувачувати у прагненні жувати пончики після урочистої та обґрунтованої клятви назавжди відмовитися від них? Мабуть, нас підвела сила волі, змусивши піддатися пориву.

Зрозуміло, що наше суспільство посилається на нестачу сили волі не тільки у тих випадках, коли йде мова про дієти. Часто нам здається, що, якби не сила волі, ми цілими днями байдикували б, задовольняючи лише свої найбільш насущні потреби та бажання. «А якби завтра ви раптом начисто позбулися сили волі? – запитував я. – Що було б далі?» Більшість моїх співрозмовників визнавали, що вони б проспали, не пішли б на роботу, гарненько поснідали, а потім віддалися б нескінченним задоволенням, неробству й апатії.

Покладатися на силу волі – означає демонструвати повному недовіру до самого себе. Схоже, ми переконані, що нам властиво бажати тільки шкідливого й потурати лише поганому, – отже, нам необхідна сила волі, щоб поводити себе краще. Життя перетворюється на нагромадження різноманітних «можна» і «не можна». А якщо ми даремно не віримо у себе? Спробуємо вдуматися: а якщо завтра ми справді втратимо всю силу волі? Так, можливо, проспимо весь день, але чому – від ліні або справжньої потреби у відпочинку? Можливо, не підемо на роботу – але хіба це не означає, що така робота вам не до душі і що раніше ви просто змушували себе нею займатися? Навіть якщо ви проваляєтеся до десяти або до дванадцяти годин, зрештою, у ліжку вам стане незатишно. Можливо, якийсь час ви просидите перед телевізором, поїдаючи шоколадні цукерки, але рано чи пізно вами опанує занепокоєння. Ескапізм втрачає свою привабливість при відсутності роботи та рутини. Можливо, ви відчуєте, що прийшов час приділити увагу тим бокам життя, якими ви раніше нехтували. Захочете провести цілий день з дитиною, другом, побути на природі.

Займетеся творчістю, на яку раніше вам не вистачало ані часу, ані сил. А ця творчість поступово приведе вас до нової кар'єрі, до роботи, заради якої ви будете з радістю прокидатися вранці. Життя без сили волі можливе. Воно цілком може виявитися більш творчим, насиченим, продуктивним і динамічним, аніж життя, що складається з «можна» і «не можна».

Справжня функція сили волі та самодисципліни – доповнювати мудрість й проникливість у хвилини сумнівів, нагадувати про підказки внутрішнього голосу і застосовувати їх. Наприклад, якщо робота вам у радість, але щось відволікає від неї, доводиться нагадувати собі про те, чого саме хочеш. А коли нестримно ваблять спокуси суспільства споживання, корисно буває нагадати собі про тихі вечори у колі сім'ї. Якщо пам'ятати, як легко і приємно не брехати і нічого не приховувати, то подружня зрада втратить будь-яку привабливість. І як ми невдовзі переконаємося, дисципліна у харчуванні стає природною, якщо чітко усвідомлювати все, що пов'язане з їжею. Насправді дисципліна ­– це всього лише нагадування самому собі; вона не вимагає примусу та боротьби.

Якщо сила волі служить для нагадувань й налаштувань, то вона природна і додає нам сил, але боротьба з самим собою перетворюється на випробування. Нерідко ми вдаємося до «самодисципліни», аби змусити свій внутрішній голос замовчати, оскільки вважаємо за краще довіряти здоровому глузду і набутим переконанням. І дарма: а якщо наші внутрішні прагнення та пориви – це якийсь важливий сигнал? Уявляю собі дисциплінованого студента, майбутнього інженера, який не проти пограти на гітарі, але змушує себе зубрити формули, оскільки «знає», що музикою ситий не будеш. Якщо студенту вистачить сили волі, його музичні здібності так і не розкриються, та й неабияким або ж просто щасливим інженером йому не стати.

Наскільки щасливішими і вільнішими ми б стали, якими б всесильними себе відчули, якби припинили боротьбу з власними вродженими здібностями та нахилами, відмовилися від спроб переробити себе, а силу волі звернули б на те, щоб просто жити й радіти життю!

За допомогою сили волі ми нерідко намагаємося стати краще: міняємо раціон, відмовляємося від шкідливих звичок, викорінюємо егоїзм, придушуємо дратівливість. Проте будь-які спроби самовдосконалення або впровадження змін, у тому числі і в раціон, приречені на провал, якщо вони спираються головним чином на силу волі. Приймаючи рішення «я себе змушу», ви боретеся з собою. Отже, на якомусь рівні у вас відбувається небажане роздвоєння. Рано чи пізно – можливо, у хвилину слабкості або жалості до себе – справжнє бажання виплеснеться назовні у вигляді вчинків. Інженер почне відволікатися, зволікати, знаходити мільйони дрібних перешкод для самого себе. Людина, котра сидить на дієті, стане робити часті перекуси, шахраювати, придумувати собі виправдання та обіцянки «з понеділка почну». При внутрішній роздвоєності воля слабшає.

Аби харчуватися за принципами йоги, необхідно прагнути до цілісності, виявляти й усувати роздвоєність, припинити боротися з собою. Адже одне із значень слова «йога» – це союз, об'єднання.

І навіть якби ваша воля була залізної, прикро було б перетворювати процес харчування на режим самозречення! Багато дієти становлять собою списки заборонених продуктів. Слова «йога харчування» теж звучить страхітливо: вони мають на увазі якусь дисципліну, стриманість, аскетизм. Важливо й те, що у нашій культурі саме слово «дієта» стало синонімом обмежень у харчуванні, зазвичай з метою зниження ваги. Отже, йога харчування цілком може здатися вам черговою тортурою стриманості, посяганням на одну з найбільших радостей життя.

Аж ніяк! Оскільки примус і сила волі марні, йога харчування пропонує альтернативу: приємне та корисне харчування, що повністю відповідає справжнім потребам тіла та душі. Гармонію та єдність потреб і бажань, того, що жадає тіло, і того, що ми їмо. А також приведення харчування у відповідність з іншими сферами життя і з нашою роллю у цьому світі.

Правильне харчування – це не приборкання буйного апетиту. І не завдання, яке поставлене перед розумом, аби за допомогою великих пізнань приборкати дурне тіло, яке жадає шкідливою для нього їжі. Домисли та неувага до потреб організму – ось що заводить нас у глухий кут, і нам не вибратися з нього, нав'язуючи тілу черговий набір принципів і правил, якими б новими і удосконаленими вони не були, що відносяться до харчування.

Якщо вольовий підхід має на увазі протиставлення розуму тілу, то йога харчування розвиває сприйнятливість до потреб останнього, вчить відчувати його і довіряти йому. Ми перестаємо бачити у тілі та його апетитах ворогів і вчимося розпізнавати сигнали, що зашифровані у бажаннях, нахилах і смакових уподобаннях. Звикаючи вірити цим сигналам, ми дізнаємося про існування вищих рівнів сприйнятливості й гармонії розуму та тіла. Йога харчування не закликає жертвувати задоволеннями – навпаки, відкриває у них нові, невідомі боки.

Йога харчування вимагає мужності. Аби відвикнути від недовіри, обмежень, поневірянь, вирватися з-під гніту сили волі, повірити, що тіло – друг, який говорить істину, і, нарешті, надати цій істині законний статус, навіть якщо вона суперечить укоріненим уявленням про «корисне» й «шкідливе», знадобиться не дрібний крок, а стрибок свідомості.

Дата добавления: 2015-09-03