Карма їжі

Ти те, що ти їси.

Поговірка

Уенделл Беррі зазначав, що харчування – це політичний акт, оскільки його наслідки зачіпають не тільки конкретної людини. Методи виробництва їжі, її обробки, транспортування і підготовки до вживання роблять значний вплив на ґрунт, рослин, тварин, на здоров'я самої планети, а також на хліборобів, сільське господарство та суспільство у цілому.

Завдяки ідеї карми це спостереження можна розвинути. Загальний принцип карми – це повернення будь-якого впливу до його джерела. Відповідно до теорії карми, ми відчуваємо на собі наслідки всіх своїх думок, слів і вчинків, у тому числі й харчування. Саме тому релігії, що включають у себе вчення про карму, не вітають споживання в їжу м'яса. Це пояснюється таким чином: поїдаючи м'ясо, ми «вбираємо» страждання вбитої тварини і самі повною мірою відчуваємо ці страждання.

Насправді теорія карми набагато складніша. Між причинами та наслідками немає однозначних зв'язків: швидше причини нашаровуються і взаємодіють, породжуючи досвід[12]. У цій книзі не ставиться завдання докладного розгляду теорії карми, але, щоб зрозуміти її та застосовувати на практиці, найрозумнішим буде постановка собі запитання: «З чим я погоджуюся, здійснюючи той чи інший вчинок?»

Розглянемо декілька прикладів. Згідно зі спрощеним уявленням про карму, у майбутньому ваша щедрість буде винагороджена тим, що хто-небудь виявить щедрість по відношенню до вас. Але зрозуміло, демонструвати щедрість тільки розраховуючи на нагороду не означає бути по-справжньому щедрим. Чому ви кажете «так», здійснюючи розважливий акт щедрості? Світу, в якому доводиться шукати своєї вигоди, стежити за тим, аби вас не обділили, і вважати, що чужа щедрість вас до чогось зобов'язує. Для порівняння подумайте, з чим ви погоджуєтеся, коли проявляєте щиру щедрість й не замислюєтеся про те, чи можете дозволити її собі. Це ваше «так» світу, в якому благ вистачить усім і кожному, світу загального достатку. По-справжньому щедра людина пам'ятає про цей достаток, поводиться відповідно і справді живе у світі достатку.

Подібно до цього, ви підтверджуєте, що наш світ є небезпечним, коли встановлюєте у будинку складну систему сигналізації. Ніколи не втрачаючи пильності, ви своєю поведінкою підкріплюєте думку, що люди не заслуговують довіри. Холоднокровно усуваючи конкурентів, ви погоджуєтеся з тим, що у нашому світі людина людині – вовк. Механізми прояву карми впливу не завжди бувають загадковими. Іноді вони недоступні розумінню сучасної науки, але це аж ніяк не правило. Наприклад, немає ніякої містики у тому, що ми схильні довіряти людям, які довіряють оточуючим.

Стверджувати, що тисячі курей, що з'їдені людиною за все життя, прирікають її на насильницьку смерть у тисячах наступних життів, – означає мати невірне уявлення про принципи карми. Проте їсти м'ясо означає визнавати, що ми існуємо у конкретному варіанті реальності, і погоджуватися з певними уявленнями про світ. Те ж справедливо і для будь-якої іншої їжі, тому залишимо у спокої м'ясо і факт вбивства тварин і звернемося до всіх можливих різновидів процесу вибору раціону.

Споживаючи той чи інший продукт, ми їмо все, що сталося з цим продуктом при його створенні. Ми погоджуємося з конкретними уявленнями про світ.

Припустимо, ви їсте банан з південноамериканської плантації, що розкинулася на місці вирубаного тропічного лісу, на землі, яка відібрана в аборигенів, котрі тепер змушені трудитися на плантації за жебрацьку плату. Господарі плантації застосовують пестициди, що забруднюють навколишнє середовище, перевозять банани на величезні відстані, спалюючи цінне паливо і знову ж таки забруднюючи повітря вихлопами, ведуть нечесну гру, витісняючи з бізнесу конкурентів. З'їдаючи такий банан, ви вносите свій мізерний внесок у зміцнення існуючого стану речей, приймаєте його як частину вашої реальності і як ваш досвід. Ви говорите цьому світу «так».

Або припустимо, що ви їсте м'ясо вирощеної на птахофабриці курки, яка все життя мучилася у крихітній, тісній, брудній клітці. Її напихали гормонами та антибіотиками, їй видалили дзьоб, аби у стані стресу вона не клювала товаришів по нещастю, – по суті справи, вона жила у пеклі. Поїдаючи курятину з птахофабрики, ви кожного разу схвалюєте неймовірні муки, завдяки яким отримали це м'ясо. Мало-помалу ці враження проникають у вашу реальність й наповнюють її.

Уявімо зовсім інший розвиток подій: американський індіанець-мисливець пострілом з лука вбиває оленя і з'їдає його м'ясо. Олень жив так, як личить дикій тварині – на волі, у гармонії з природою, проте його смерть була насильницькою. Полювання – це раціональна діяльність, вона знаходиться у гармонії з природою. Отже, мисливець виступає на підтримку цілісної та гармонійної реальності, хоча і в ній часом з'являються непередбачувані елементи насильства. Цікаво, що всі ці властивості були притаманні життю північноамериканських індіанців до приходу білої людини.

Розглянемо купівлю кабачка, що вирощений на місцевій органічній фермі. Купуючи товар у місцевого виробника, ми зміцнюємо зв'язки у співтоваристві й навіть почасти послаблюємо позиції знеособлених корпорацій, що виробляють продукти харчування. Ми говоримо «так» світу, в якому прийнято з повагою ставитися до ґрунту, повітря, води і, можливо, до всіх живих істот. Але органічне землеробство передбачає освоєння земельної ділянки, яка раніше знаходилася у природному стані спокою; обробляючи цю землю, люди не дають їй стати лісом або степом. У цьому світі ми трудимося, змушуючи природу виробляти необхідні нам блага. З'їдаючи такий кабачок, ми злегка перетворюємо свою реальність й досвід, погоджуючись з набором умов, завдяки яким кабачок з'явився на нашому столі.

А тепер поставте собі запитання: з існуванням якого світу ми погоджуємося, підтримуючи сучасну систему виробництва продуктів харчування? Якщо ця система порушує рівновагу у природі, чи варто тоді дивуватися відсутності гармонії у нашому житті? Основа нашої системи виробництва продуктів – це тривалі страждання людей, тварин, рослин і ґрунту, що ж дивного у тому, що ми все життя відчуваємо фізичні муки, які викликані важкими хронічними хворобами? Нашу їжу вирощують, обробляють, перевозять і готують невідомі нам сторонні люди, так що ж дивного у тому, що нас гризе туга самотності? Ми нав'язуємо рослинам і тваринам неприродний порядок існування, застосовуючи монокультурне землеробство, генну інженерію і так далі, – так чому ж потім ми дивуємося відчуттю скутості та повсюдних заборон, оскільки природне цвітіння нашої душі порушується, заганяється у неприродні, згубні рамки, що нав'язані нам суспільством?

Кожна частка їжі – це вмістилище карми, «симфонія вібрацій» з низькими і високими нотами, з милозвучними і ріжучими слух пасажами. Чи гармонує ця симфонія вібрацій з вашою власною?

Чи відповідає вона вашому нинішньому стану, а також стану, до якого ви прагнете? Чи живить вона вас? Чи задоволені ви реальністю, якій говорите «так»? Всі ці запитання щільно нас підводять до основоположної методики йоги харчування.

Дата добавления: 2015-09-03