Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.

Психiчний розвиток виз­начаеться еднiстю зовнішніх i внутрішніх умов. До перших зарахову­ють умови природного i соцiального середовища, в яких людина про­живае, навчаеться, працюе, реалiзуе потенцiальнi можливостi свогорозвитку. Однак дiя зовнiшнiх умов на цей процес завжди опосеред­кована внутрiшнiми умовами.

Зовнiшнi та внутрiшнi умови не лише протилежнi, а й взаемо­пов'язанi, переходять однi в iншi. Так, вiдбува€ться "iнтерiоризацiя" практичних, мовних дiй, формуеться здатнiсть оперувати об'ектами подумки (тобто зовнiшне, об'ективне стае внутрiшнiм, суб'ективним). Водночас формуеться спроможнiсть виводити психiчнi процеси назовнi, об'ектувати!х, "екстерiоризувати".

у процесi розвитку змiнюеться також спiввiдношення зовнiшнiх i внутрiшнiх умов, набуваючи свого неповторного виявлення на кожнiй стадi! цього процесу.

Внутрiшнi суперечностi - рушiйнi сили розвитку психiки. Людсь­ка психiка розвиваеться як система, що сама себе вдосконалюе(1. Павлов). Постiйно порушуеться i знову вiдновлюеться piBHoBara мiж органiзмом i середовищем, причому стан рiвноваги е тимчасо­вим, а процес урiвноважування - постiйним. Суперечностi, що ви­никають при цьому, спонукають органiзм до активностi, спрямова­но! на!х подолання, на вiдновлення рiвноваги.

"Зняття" одних суперечностей спричинюеться до появи iнших, якi, у свою чергу, ведуть до нових дiй, до подальшого вдосконалення дiяль­HOCTi особистостi.

Психiка, свiдомicть дитини, таким чином, розвиваеться внаслiдок i"i власно! дiяльностi з освоення об'ективно! дiйсностi, дiяльностi, яка опосередкована взаеминами з дорослими.

Розглядаючи цю схему, зазначимо, що зовнiшнi суперечностi, тоб­то суперечностi мiж людиною i навколишнiм сереДоВищем, caMi пособi ще не е джерелом розвитку. Лише тодi, коли вони iнтерiори­зуються, стають внутрiшнiми, породжують у самiй людинi протилежнi тенденцi!, що вступають у боротьбу мiж собою, вони стають джере­лом i"i активностi, спрямовано! на подолання внутрiшнiх суперечнос­тей шляхом вироблення нових способiв поведiнки (Г. Костюк).

Як на основну суперечнicть, що закономiрно ВИЯВШlеться на Bcix вiкових етапах i по-новому визначае розвиток особистостi на кожно­му з них, Г. Костюк вказуе на розходження мiж новими потребами, цiлями, прагненнями особистостi та досягнутим piBHeM оволодiння засобами, необхiдними для!х задоволення, причому в соцiальних умовах процес оволодiння останнiми здебiльшого вiдстае вiд розвит­ку перших.

Не менш важлива i та обставина, що на paHHix етапах розвитку зазначена суперечнiсть внутрiшнiх тенденцiй, що вiдбуваються в життi людини, як правило, не усвiдомлюеться (Г. Костюк). Лише на пiзнiших етапах вона стае предметом саМОУСВlДомлення, переживаеться як невдоволенicть ЛЮДИ ни собою, як поява прагнення до подолання цie! невдоволеностi тощо.

Білет 33.

Дата добавления: 2015-08-21