Читайте также:
|
|
Психiчний розвиток визначаеться еднiстю зовнішніх i внутрішніх умов. До перших зараховують умови природного i соцiального середовища, в яких людина проживае, навчаеться, працюе, реалiзуе потенцiальнi можливостi свогорозвитку. Однак дiя зовнiшнiх умов на цей процес завжди опосередкована внутрiшнiми умовами.
Зовнiшнi та внутрiшнi умови не лише протилежнi, а й взаемопов'язанi, переходять однi в iншi. Так, вiдбува€ться "iнтерiоризацiя" практичних, мовних дiй, формуеться здатнiсть оперувати об'ектами подумки (тобто зовнiшне, об'ективне стае внутрiшнiм, суб'ективним). Водночас формуеться спроможнiсть виводити психiчнi процеси назовнi, об'ектувати!х, "екстерiоризувати".
у процесi розвитку змiнюеться також спiввiдношення зовнiшнiх i внутрiшнiх умов, набуваючи свого неповторного виявлення на кожнiй стадi! цього процесу.
Внутрiшнi суперечностi - рушiйнi сили розвитку психiки. Людська психiка розвиваеться як система, що сама себе вдосконалюе(1. Павлов). Постiйно порушуеться i знову вiдновлюеться piBHoBara мiж органiзмом i середовищем, причому стан рiвноваги е тимчасовим, а процес урiвноважування - постiйним. Суперечностi, що виникають при цьому, спонукають органiзм до активностi, спрямовано! на!х подолання, на вiдновлення рiвноваги.
"Зняття" одних суперечностей спричинюеться до появи iнших, якi, у свою чергу, ведуть до нових дiй, до подальшого вдосконалення дiяльHOCTi особистостi.
Психiка, свiдомicть дитини, таким чином, розвиваеться внаслiдок i"i власно! дiяльностi з освоення об'ективно! дiйсностi, дiяльностi, яка опосередкована взаеминами з дорослими.
Розглядаючи цю схему, зазначимо, що зовнiшнi суперечностi, тобто суперечностi мiж людиною i навколишнiм сереДоВищем, caMi пособi ще не е джерелом розвитку. Лише тодi, коли вони iнтерiоризуються, стають внутрiшнiми, породжують у самiй людинi протилежнi тенденцi!, що вступають у боротьбу мiж собою, вони стають джерелом i"i активностi, спрямовано! на подолання внутрiшнiх суперечностей шляхом вироблення нових способiв поведiнки (Г. Костюк).
Як на основну суперечнicть, що закономiрно ВИЯВШlеться на Bcix вiкових етапах i по-новому визначае розвиток особистостi на кожному з них, Г. Костюк вказуе на розходження мiж новими потребами, цiлями, прагненнями особистостi та досягнутим piBHeM оволодiння засобами, необхiдними для!х задоволення, причому в соцiальних умовах процес оволодiння останнiми здебiльшого вiдстае вiд розвитку перших.
Не менш важлива i та обставина, що на paHHix етапах розвитку зазначена суперечнiсть внутрiшнiх тенденцiй, що вiдбуваються в життi людини, як правило, не усвiдомлюеться (Г. Костюк). Лише на пiзнiших етапах вона стае предметом саМОУСВlДомлення, переживаеться як невдоволенicть ЛЮДИ ни собою, як поява прагнення до подолання цie! невдоволеностi тощо.
Білет 33.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Видiляють тaкi педагогiчнi здiбностi. | | | Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського. |