А). Природні умови гірських районів

Гірські райони та їх особливості, що здійснюють вплив на бойові дії військ, характеризуються такими показниками, як абсолютна висота та клімат, характер рельєфу та крутизна схилів, рослинність та тваринний світ.

Абсолютна висота місцевості гірського району над рівнем моря є важливим показником, що визначає кліматичні умови. Зі збільшенням висоти температура повітря знижується, атмосферний тиск та щільність повітря зменшуються, кількість опадів та швидкість вітру зростає, а тривалість зимового періоду з сильними морозами та глибоким сніговим покровом збільшується. Так, зі збільшенням висоти на кожні 100 м температура повітря знижується в середньому на 0,6°С, атмосферний тиск знижується на 8-10 мм, щільність повітря - на 1,2 %.

Низькі температури і розрідженість повітря в горах значно впливають на режим роботи бойової техніки й автотранспорту: знижується потужність двигунів та швидкість руху, а розхід палива та випаровування води в радіаторах підвищується. В горах вантажопідйомність автотранспорту порівняно з рівнинами знижується на 20-25%, а середня швидкість руху зменшується приблизно в два рази. Розхід палива на снігових гірських дорогах збільшується до 75%. Температура кипіння води в середньому знижується на 3,2° на кожні 1000 м підйому, що призводить до підвищення випаровування води.

На висотах більш 3000 м спостерігаються масові випадки захворювання гірською хворобою.

Погода гірських районів піддається надто частим та різким змінам навіть впродовж однієї доби. Дощ, сніг, яскраве сонце, похмура погода, завірюха та сильний вітер чергуються між собою. Різке пониження температури повітря наступає після заходу сонця, при зміні напрямку вітру або хмарності.

В Карпатах перепади температур у вересні бувають від +33 до -3° С. Різкі зміни температури можуть викликати бурі та урагани (10-20 м/сек та більше).

Швидкість вітру, як правило, з висотою збільшується.

Під час ураганів, а також значний час після цього бувають випадки великих каменепадів та лавин. Тому в період сильних вітрів, якщо немає гострої необхідності, рух потрібно призупинити та відновити його тільки в період повного затишку.

В горах випадає велика кількість опадів, приблизно в 1,5-2 рази більше, ніж в прилеглих рівнинних районах.

У літній період дощі, особливо в південних гірських районах, часто переростають в зливи, що призводять до того, що гірські струмки і річки швидко перетворюються в бурхливі стрімкі потоки, які несуть руйнацію та здійснюють перешкоди для дій військ. Під час таких злив в горах особливо часті обвали та каменепади, які можуть зруйнувати шляхи, мости, населені пункти та оборонні споруди. Дощ серйозно перешкоджає руху. Трав'янисті схили та скали стають слизькими, пересуватися по ним потрібно з максимальною обережністю.

Туман - звичайне явище в горах. Він знижує видимість, ускладнює ведення бою. Якщо в тумані міститься велика кількість вологи, то для захисту особового складу від холоду та сирості необхідно мати додатковий одяг. Туман спотворює обрис видимих предметів та відстань до них, а також вкрай ускладнює орієнтування.

Зима в гірських районах характеризується сильними морозами, що часто сягають в деяких районах до 40° та більш, і сильними завірюхами. Глибина снігового покрову непостійна та залежить від висоти над рівнем моря. Навіть невелика кількість снігу ускладнює пересування людей та бойової техніки, особливо автомобілів.

Більшість гірських схилів, легко прохідних літом, в зимовий період стають важко прохідними та небезпечними для руху.

Важливими показниками, що характеризують гірський район, є рельєф та крутизна схилів. Рельєф - це найбільш стабільний елемент гірської місцевості. Його форми зазнають більш або иенш помітні зміни лише протягом довгого часу.

Крутизна схилів є визначним показником прохідності гір та швидкості руху.

Вологий та сипучий грунт, густа рослинність роблять гірську місцевість ще більш важко прохідною. Від крутизни схилів залежить і швидкість руху особового складу та техніки. Якщо середня швидкість руху автотранспорту на рівнинних ділянках місцевості складає ЗО км/год та більше, то на гірських дорогах з крутизною схилів від 10° до 15° вона знижується до 8-12 км/год, а при крутизні 15-20° складає всього 5-8 км/год.

Велика прозорість повітря, різноманітне освітлення схилів та хребтів часто призводять до оптичної омани. Окремі місцеві предмети в прозорому повітрі здаються ближче, а верхівки гір мовби насуваються одна на одну. Відстань до гори, що знаходиться на 20 км, неозброєним оком часто визначається в 6-8 км. Глибокі щілини, яри і лощини приховують відстань між хребтами та гребенями. Часто предмети, що розміщені далеко один від одного на різних хребтах, здаються зовсім поряд. Місцевість, освітлена сонцем, також здається значно ближче реальної відстані.

Бойові дії в горах звичайно відбуваються вздовж долин та доріг. Гірські дороги, як правило, вузькі, хвилясті, з крутими підйомами та спусками. Вони, звичайно, невисокої якості, з великою кількістю шляхових споруд, крутих поворотів, серпантинів і проходять по долинах, схилах хребтів та перевалах, пересікаються гірськими річками.

Прохідність в горах залежить не тільки від крутизни підйомів та спусків, але й від стану погоди і пори року. Зимою окремі ділянки доріг, особливо на перевалах, замітаються снігом і стають непрохідними. Чим вище перевал, тим більшу частину року він буває закритий для руху. В періоди ожеледиці гірські перевали небезпечні для руху не тільки бойової й транспортної техніки, але й для особового складу.

Зокрема доріг, по яких можливий рух автомашин та іншої техніки, в горах широко застосовуються маршрути для в'ючних тварин, а також стежки, по яких можливий рух особового складу лише в пішому порядку. Ці шляхи звичайно мають круті підйоми та спуски, різкі повороти, часто проходять над обривами і допускають рух, як правило, тільки по-одному. Гірський рельєф ускладнює або робить неможливим рух повз доріг людей, бойової техніки, транспорту і в'ючних тварин. Все це прив'язує війська до шляхів, яких в гірських районах мало. Тому організація безперервного спостереження за ними дає можливість тримати в полі зору пересування противника, виявляти засоби масового ураження та викривати створювані ним угруповання для ведення бою.

Великий вплив на дії військ в горах здійснюють річки. В період підйому рівня води гірські річки становлять серйозну перешкоду навіть для плаваючої бойової техніки. Тому переправа через такі річки вимагає особливої обережності, попередньої розвідки та завчасної ретельної підготовки до неї.

Рослинність гірських районів дуже різноманітна - від густої важко-прохідної до убогої пустельної. Гірські ліси служать гарним маскуванням для військ, та, разм з тим, є й серйозною перешкодою для них.

Як і рослинність, тваринний світ дуже різноманітний, він залежить, в основному, від місцезнаходження гір та характеру рослинності на них. Хоча тваринний світ не має безпосереднього відношення до бойових дій військ у горах, однак підрозділи повинні знати звички тварин і птахів, вміло використовувати це у своїх інтересах.

Гірський рельєф місцевості завдає значних ускладнень в організації та підтримці стійкого радіозв'язку. Дальність радіозв'язку на ультракоротких хвилях, які поширюються майже прямолінійно, набагато менше ніж на рівнині. Це пояснюється тим, що скельні та кам'янисті грунти інтенсивно поглинають та розсіюють енергію радіохвиль. Крім цього, роботу радіозасобів ускладнює велике коливання висот, екрануючи дії схилів гір, високий рівень атмосферних перешкод, що викликані частими грозами.

Найбільш сприятливі умови для зв'язку в горах складаються при розташуванні радіостанцій на найвищих точках місцевості або на схилах, повернутих один до одного.

Ефективним засобом зв'язку в горах можуть бути світлосигнальні засоби (прапорці, ліхтарі, ракети).

Дата добавления: 2015-09-03