Г). Способи наступу батальйону та їх характеристика

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним батальйон починає у заздалегідь створеному згідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається батальйоном після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються (схема №43).

Сутність цього способу наступу батальйону полягає в тому, що його підрозділи заздалегідь та потай займають вихідне положення і після інтенсивної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

При такому способі переходу до наступу надається можливість краще вивчити оборону противника та місцевість, детально організувати наступ у всіх ланках, надійно подавити оборону вогнем усіх засобів, у тому числі і тих, які є у розпорядженні командира батальйону, а також досягнути одночасного і організованого переходу танків і піхоти в атаку.

Разом з тим, цей спосіб має і свої недоліки: зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ділянці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, потребує виконання великого обсягу інженерних робіт, утруднює збереження потайності підготовки до наступу, а також і досягнення раптовості атаки.

Для зайняття вихідного положення механізованому батальйону призначається вихідний район. Він повинен забезпечити потайне розташування, найменшу уразливість підрозділів від усіх видів зброї противника та вигідні умови для переходу в наступ.

Механізованому батальйону першого ешелону вихідний район призначається на напрямку його наступу, який передбачається в межах першої позиції, батальйону другого ешелону, як правило, в межах другої позиції.

У вихідному районі для наступу батальйону створюються вихідні позиції механізованих рот, а інколи і танкових підрозділів, вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу та вогневих засобів, які призначені для ведення вогню прямою наводкою, влаштовуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку, рубіж розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.

Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 300 м, а протитанковий - на віддаленні до 100 м.

Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 500 м.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в бойових порядках рот.

Автомобілі, призначені для перевезення особового складу механізованих підрозділів, розташовуються потайно в указаних місцях поротно або побатальйонно.

Перегрупування батальйону, який займає оборону в безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайняття вихідного положення для наступу, проводиться потай, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, які займають оборону у другому ешелоні в межах призначеної смуги наступу, як правило, переходять до наступу з висуванням із районів, що займають.

Зміна підрозділів, які обороняються, з метою зайняття військами вихідного положення для наступу проводиться, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Вона повинна бути ретельно організована та проведена швидко і потайно. Підготовка до зміни виконується у світлий час доби. В першу чергу змінюються механізовані, а потім танкові, артилерійські та зенітні підрозділи. При цьому механізовані роти батальйону, що наступає у першому ешелоні, змінюють підрозділи, які обороняються, та займають вихідне положення для наступу, а танковий батальйон і БМП (БТР) механізованих рот висуваються на очікувальні позиції. Підрозділи, які обороняють передову позицію або знаходяться у бойовій охороні, змінюються в останню чергу.

У випадку виявлення відводу противником своїх військ в глибину оборони, командир батальйону висуває попереду розвідку, негайно організовує зайняття залишених противником позицій та одночасно доповідає командиру бригади (полку).

Наступ на противника, який обороняється, з ходу, батальйон може здійснювати з вихідного району, району зосередження, місця постійної дислокації, району збору по тривозі та у ході розвитку бойових дій у глибині оборони противника.

Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії висуваються з глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий та бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.

Наступ батальйону на противника, який обороняється, з ходу, звичайно, здійснюється з вихідного району. Він вказується, як правило, старшим командиром. За своїми розмірами він повинен забезпечити розосереджене розташування підрозділів з метою захисту від усіх видів зброї противника.

Вихідний район призначається батальйону площею до 10 кв.км і займається поротно з засобами посилення.

Для забезпечення своєчасного і організованого висування, розгортання і переходу в атаку батальйону призначаються маршрути (маршрут) висування, вихідний пункт (рубіж), пункти (рубежі) розгортання у батальйонні, ротні, взводні колони, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а при здійсненні атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування. Для механізованих підрозділів на автомобілях можуть призначатися місця посадки десантом на танки.

Маршрут висування, як правило, вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у відповідні колони, після чого підрозділи пересуваються по своїм напрямкам.

Атака - важливий та відповідальний період бою.

Механізовані підрозділи атакують в залежності від обстановки - в пішому порядку слідом за танками або на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) без спішування особового складу.

Атака механізованих підрозділів батальйону в пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також перешкод та важко прохідних для танків і БМП (БТР) ділянок місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілецького озброєння. БМП (БТР) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від укриття до укриття діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і механізованих підрозділів.

Механізовані підрозділи на автомобілях атакують противника, як правило, в пішому порядку. В окремих випадках піхота на окремих ділянках може атакувати противника десантом на танках. Автомобілі після спішування особового складу відводяться в призначені місця збору і розташовуються поротно або побатальйонно на віддаленні 2-4 км від переднього краю оборони противника. Виклик їх до своїх підрозділів здійснюється командиром батальйону або з його дозволу командирами рот.

Атака механізованих підрозділів батальйону на БМП (БТР) застосовується, коли оборона противника надійно подавлена і більша частина його протитанкових засобів знищена, а також при веденні наступу на противника, який поспішно зайняв оборону. При цьому танки атакують слідом за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на БМП (БТР) - в бойовій лінії за танками на віддаленні 100-200 м і ведуть вогонь з усіх своїх вогневих засобів, особливо по протитанковим засобам противника.

Перед атакою організовується вогневе ураження противника. Воно полягає у комплексному вогневому впливі на нього силами і засобами різноманітних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів у звичайному спорядженні, запалювальних боєприпасів та сумішей.

Вогневе ураження противника у наступі, звичайно, організовується та здійснюється на глибину оборони дивізії противника, а по окремих важливих об'єктах і на більшу глибину.

Вогнева підготовка атаки може складатися з одного або декількох, як правило, непарних вогневих нальотів артилерії та з одного-двох авіаційних вогневих нальотів. Вона починається у визначений час. У цей період артилерія та авіація подавляють і знищують засоби ядерного і хімічного нападу, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управління та інші об'єкти, а гранатометний взвод - живу силу та вогневі засоби, які розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Гармати і танки, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також бойові машини піхоти і протитанкові керовані ракетні комплекси в цей час знищують вогневі засоби противника, за якими ведеться спостереження, в першу чергу, протитанкові та броньовані, на передньому краї та у найближчій глибині.

Вогнева підтримка атаки включає артилерійську і авіаційну підтримку. Вона здійснюється на глибину оборони бригади першого ешелону противника (8-10 км, а інколи і більше), і починається після закінчення вогневої підготовки атаки.

Вогневе супроводження наступу підрозділів в глибині оборони противника включає артилерійське і авіаційне супроводження. Воно починається після закінчення вогневої підтримки атаки.

Досвід війн та післявоєнна військова практика показують, що успіху наступу батальйону (у більшій мірі) сприяє бойове забезпечення.

Бойове забезпечення у батальйоні включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, радіоелектронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне забезпечення і забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Розвідка у батальйоні під час підготовки і в ході наступу ведеться із завданнями: з'ясувати склад та угруповання противника в напрямку наступу і можливий задум його дій; розкрити зображення переднього краю, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, систему вогню і загороджень, пункти управління, інженерне обладнання місцевості; встановити результати вогневого ураження противника; виявити опорні пункти і осередки опору, які можуть перешкоджати просуванню підрозділів; розкрити склад других ешелонів (резервів), можливий напрямок їх висування; визначити прохідність місцевості, межі зон зараження, райони зруйнувань, пожеж, затоплень і можливі шляхи їхнього обходу (подолання).

Особливостями захисту від зброї масового ураження в наступі є: розосередження підрозділів у вихідних районах і під час висування до рубежу переходу в атаку; фортифікаційне обладнання вихідних і очікувальних районів і позицій; підтримання підрозділів у постійній готовності до дій у зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень, а також до ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження в короткі терміни.

Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї противника в наступі є: розосередження підрозділів, особливо під час розташування (висування) на відкритій місцевості; інженерне обладнання місцевості і маршрутів руху; проведення заходів щодо протидії технічним засобам розвідки і засобам наведення керованих боєприпасів противника; активне проведення заходів щодо маскування, особливо потайності підрозділів і обладнання фальшивих районів їхнього розташування, пунктів управління, переправ, імітації руху озброєння і техніки.

Під час організації радіоелектронної боротьби командир батальйону, як правило, вказує: які пункти управління та радіоелектронні об'єкти противника і в який час підлягають вогневому ураженню або захопленню (виведенню із ладу), сили і засоби, які для цього залучаються, порядок застосування радіоелектронного подавлення; завдання щодо радіоелектронного захисту та протидії технічним засобам розвідки противника; терміни готовності.

Тактичне маскування під час підготовки і в ході наступу здійснюється з метою забезпечення потайності дійсного розташування батальйону, напрямку зосередження основних зусиль, а також ділянок форсування і переправ під час подолання водних перешкод, головним чином, шляхом використання маскувальних комплектів, захисних та маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів та аерозолів (димів).

Одним з основних заходів інженерного забезпечення наступу є пророблення проходів у мінно-вибухових та інших загородженнях.

Пророблення проходів у своїх мінних полях проводиться інженерно-саперними підрозділами до початку наступу, а пророблення проходів у інженерних загородженнях противника перед його переднім краєм, як правило, в ході вогневої підготовки атаки. Пророблення проходів у мінних полях, встановлених засобами дистанційного мінування противника, крім того, здійснюється групами розгородження батальйонів і групами розмінування рот, а іноді і механізованими відділеннями з використанням возимого комплекту розмінування або іншими способами.

У тому випадку, коли механізовані підрозділи атакують на бойових машинах піхоти та усі танки і БМП оснащені мінними тралами, проходи у мінних полях противника проробляються з розрахунку один-два на атакуючу роту для пропускання по них озброєння і техніки, які не мають тралів. У решті випадків проходи проробляються з розрахунку один на атакуючий взвод.

Переходи через перешкоди влаштовуються за допомогою приданих батальйону мостоукладачів і шляхопрокладачів, а також танками та іншими машинами з бульдозерним обладнанням.

Проходи у загородженнях і переходи через перешкоди нумеруються і позначаються односторонніми знаками і покажчиками; на них організовується комендантська служба силами інженерно-саперних підрозділів.

Основними заходами забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в наступі є: радіаційна, хімічна розвідка у вихідному районі, на маршруті висування і напрямку наступу підрозділів; спеціальна обробка підрозділів у ході бою, а також маскування їх аерозолями (димами) і завдання втрат противнику запалювальною зброєю.

Дата добавления: 2015-09-03