В). Побудова оборони батальйону

(схема №39)

Побудова оборони батальйону включає:

1) бойовий порядок батальйону;

2) систему опорних пунктів і вогневих позицій;

3) систему вогню;

4) систему інженерних загороджень.

Основні зусилля батальйону в обороні зосереджуються на очікуваному головному напрямку наступу противника й утриманні найбільш важливого району (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна створювати наростаючу протидію, яка дозволяє не допустити прориву противником району оборони та створити умови для його знищення.

1. Бойовий порядок батальйону складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або резерву, вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону (схема №40).

В обороні бойовий порядок батальйону також може мати бронегрупу та вогневі засади.

Бойовий порядок батальйону будується в два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

Рота першого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на першій і другій траншеях з метою завдати противнику ураження вогнем усіх засобів і не допустити прориву ними переднього краю.

Рота другого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на третій, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу та другу траншеї.

Танкова рота (механізована рота на БМП), крім того, підготовляє один-два вогневих рубежі, які можуть співпадати з рубежами розгортання для контратак.

Рота (взвод), виділена в резерв батальйону, займає район зосередження, в якому підготовляє до оборони опорний пункт і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ, як правило, залишаються в підпорядкуванні командира батальйону і використовуються, як правило, в повному складі для підтримки бою механізованих рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ в повному складі може придаватися механізованій роті, яка обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по відділеннях - ротам першого ешелону.

Схема №40

Бойовий порядок батальйону (варіант)

Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, займає район зосередження і використовується, як правило, в повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атаки танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратаки. На закритій і пересіченій місцевості підрозділ може придаватися ротам першого ешелону.

Зенітний підрозділ, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і розташовується в опорних

пунктах рот і в районі командно-спостережного пункту батальйону так, щоб забезпечувалося надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря. Бронегрупа батальйону та вогневі засади утворюються та діють відповідно аналогічним елементам бойового порядку роти.

2. Система опорних пунктів і вогневих позицій батальйону включає: а) позицію бойової охорони; б) опорні пункти рот, об'єднанні в батальйонний район оборони; вогневі позиції танків, БМП (БТР), ПТРК та інших штатних і приданих вогневих засобів; в) траншеї і ходи сполучення.

Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону, наявності часу і характеру місцевості.

а). Позиція бойової охорони створюється з метою не допустити раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону висилається, як правило, посилений взвод від батальйону першого ешелону на віддаленні до 2 км. Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

б). Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

Батальйонний район оборони обладнується трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і приданих вогневих засобів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах району оборони.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розміщуватися так, щоб вони перехоплювали своїм розміщенням і вогнем найбільш імовірні напрямки наступу противника, виключався шаблон у побудові оборони і забезпечувалася стійкість підрозділів, які обороняються.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м. в). Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечити зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайний маневр підрозділів по фронту і в глибину, а також утруднювати противнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром. Перша траншея вибирається, по можливості, за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед переднім краєм повинна утруднювати противнику спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнується на віддаленні 300-600 м від першої, а третя (четверта) траншея - на віддаленні 600-1000 м від другої (третьої) траншеї.

Ходи сполучення відриваються з окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожний взвод було не менше одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить в короткі терміни організувати, у випадку потреби, кругову оборону.

3. Система вогню батальйону в обороні включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення, в першу чергу, танків та інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь якому загрозливому напрямку чи ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону і приданих вогневих засобів, їх тісній взаємодії в поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади (полку).

Розташування вогневих засобів нами було розглянуто при вивченні системи вогню роти.

4. Система інженерних загороджень батальйону аналогічна системі інженерних загороджень роти, яку ми розглянули в главі 9.

Дата добавления: 2015-09-03