Послідовність та зміст роботи командира роти при підготовці наступу

Успішне виконання поставленого перед ротою завдання залежить від ретельної підготовки наступу. Вона починається з одержання завдання від старшого командира і включає: а) організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою і управління); б) підготовку роти до виконання бойового завдання; в) підготовку вихідної позиції; г) організацію і проведення виховної роботи; д). практичну роботу командира роти в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

а). Роботу щодо організації бою командир роти починає, як правило, з одержанням бойового наказу (бойового, попереднього бойового розпорядження) або після оголошення командиром батальйону рішення на бій. Послідовність цієї роботи розглянута в главі 9.

На послідовність і зміст роботи командира роти щодо організації наступу впливають конкретна обстановка, отримане бойове завдання і наявність часу.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир роти більшу частину роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії та вогневого ураження) проводить на місцевості. Із зайняттям вихідної позиції командир роти організовує спостереження і охорону, ставить завдання взводам та вогневим засобам щодо відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації та аеромобільних груп, дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихідної позиції, звертаючи увагу на ретельне маскування інженерних споруджень та виконання заходів для захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї.

Під час наступу з ходу командир роти приймає рішення та доводить завдання підрозділам, як правило, по карті або на макеті місцевості, надалі він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію безпосередньо на місцевості.

Коли командир роти не має можливості виїхати на місцевість з підлеглими командирами взводів, всю роботу з організації бою він проводить по карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам і порядок взаємодії він уточнює при їх висуванні на рубіж переходу в атаку та з початком атаки.

Зміст з'ясування завдання, заходів, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки роти до виконання одержаного завдання, розрахунку часу, орієнтування командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, вказівок комадирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання завдання, час і порядок роботи на місцевості був розглянутий у главі 9.

Оцінюючи обстановку, командир роти аналізує всі умови обстановки, робить з кожного її елементу висновки з метою прийняття найбільш доцільного рішення.

Оцінка противника. Командир роти оцінює противника на глибину бойового завдання роти.

Дані про противника, як правило, будуть недостатніми, суперечними, застарілими та ще інколи й фальшивими. Однак командир роти повинен вміти зіставляти відомості, які він має про противника, враховуючи його тактику, організацію військ, можливий характер дій та на основі цього робити правильні висновки.

Оцінку противника належить проводити у такій послідовності: спочатку вивчити і з'ясувати загальний характер дій, склад положення, стан і ступінь захищеності противника у напрямку наступу роти. Потім оцінити ту його частину, котру треба розгромити при виконанні поставленого завдання (на фронті наступу роти), і, нарешті, спираючись на знання тактики дій противника та знаючи ступінь захищеності, систему укріплень, вогню і загороджень, а також, визначивши сильні та слабкі сторони противника, командир розкриває можливий характер (задум) його дій при виконанні ротою завдання.

На основі глибокого і всебічного аналізу противника та можливого характеру його дій командир роти робить висновки: який противник знаходиться перед ротою та імовірний характер його дій; де знаходиться головне угрупування противника, від знищення якого різко знизяться його бойові можливості, сильні та слабкі сторони противника.

Ці висновки дають можливість командиру роти визначити: напрямок зосередження основних зусиль, якого противника, яким способом, у якій послідовності розгромити; порядок ураження противника вогнем штатних та приданих засобів; бойовий порядок роти; бойові завдання підрозділам, основні питання взаємодії та порядок всебічного забезпечення бою; організацію управління; що і до якого часу додатково розвідати.

Результати оцінки противника командир роти оформляє на своїй робочій карті. На ній наноситься: положення мотопіхотних і танкових підрозділів до взводу (взводного опорного пункту); вогневі позиції артилерії, командні та спостережні пункти та інші елементи його угрупування, а також можливі напрямки і рубежі контратак, вводу в бій других ешелонів (резервів), склад і строки виходу на них, а також місця розташування РЛС, окремих вогневих та протитанкових засобів (танків, ПТКР, кулеметів і ін.).

Оцінка своїх підрозділів. Під своїми підрозділами розуміються штатні, придані та підтримуючі підрозділи. Про свої підрозділи командир роти, звичайно, буде мати усі дані. При вивченні кожного елементу оцінки своїх підрозділів командир роти робить особисті висновки.

Свої підрозділи командир роти, звичайно, оцінює у такій послідовності: спочатку він уточнює положення штатних і приданих підрозділів, потім вивчає їх склад і визначає їх бойові можливості для рішення наступних завдань. Оцінюючи положення своїх військ, командир роти вивчає: тактичне положення підрозділів роти по відношенню до противника і характер їх дій; віддалення підрозділів від призначеного рубежу переходу до атаки і час, потрібний на їх висування; місцезнаходження, характер дій, час та райони прибуття приданих підрозділів та зміни позицій (районів), які займаються ними.

У процесі оцінки складу і стану своїх підрозділів командир аналізує: штатну структуру роти, чи всі штатні підрозділи у наявності, а якщо ні, то де вони зараз знаходяться і коли прибудуть на місце; склад приданих підрозділів; моральний та фізичний стан особового складу, стан озброєння і бойової техніки; рівень підготовки та бойовий досвід підрозділів; організаторські здібності командирів підрозділів.

Під час оцінки забезпеченості своїх підрозділів командир встановлює: забезпеченість роти матеріальними засобами і терміни створення їх запасів у підрозділах: норми витрати матеріальних засобів і потреби в них для виконання бойового завдання; технічне і медичне забезпечення.

Під час оцінки бойових можливостей своїх підрозділів командир роти визначає можливості: артилерії - щодо ураження об'єктів противника з закритих вогневих позицій; засобів, які стріляють прямою наводкою -щодо знищення танків, ПТКР та інших вогневих засобів; механізованих і танкових підрозділів - щодо створення переваги над противником при прориві його оборони; інженерно-саперного підрозділу - щодо пророблення проходів у загородженнях, прокладки маршрутів, забезпечення форсування водних перешкод; засобів зв'язку для підтримки постійного управління.

На основі оцінки противника і своїх підрозділів командир роти робить кількісно-якісний аналіз складу, морального стану і бойових можливостей і з урахування цього визначає реальне кількісно-якісне співвідношення сил своїх підрозділів і противника.

Всебічна оцінка своїх військ дозволяє командиру роти зробити висновки про те, який загальний стан, захищеність та боєздатність підлеглих підрозділів; як відповідає їх положення характеру отриманого бойового завдання; де зосередити основні зусилля роти; які бойові завдання визначити підрозділам, виходячи з їх можливостей; які намітити основні питання щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою; як організувати управління.

Оцінка сусідів. Під сусідами прийнято розуміти підрозділи, які діють на флангах (праворуч, ліворуч), попереду або знаходяться у тилу, але у ході бою будуть діяти на напрямку наступу роти.

При оцінці сусідів командир роти вивчає склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними

Оцінюючи склад і положення сусідів, командир роти визначає: де і в якому угрупуванні знаходяться сусіди, праворуч та ліворуч, попереду, у другому ешелоні; яке їх віддалення від призначеного рубежу переходу в атаку.

Оцінюючи характер їх дій, командир встановлює: що роблять сусіди на момент прийняття рішення на бій, який маневр вони здійснюють при підготовці до виконання нових бойових завдань, де проходить маршрут їхнього висування.

Оцінюючи умови взаємодії з сусідами, командир визначає: як сусіди будуть сприяти розгрому противника; яку допомогу їм потрібно надати при виконанні бойових завдань; який маневр силами і засобами здійснити з метою використання можливого успіху сусідів; які заходи провести для забезпечення флангів, який передбачати порядок взаємодії з сусідами під час розгрому контратакуючого противника; який маршрут і коли звільнити для пропуску другого ешелону батальйону під час вводу його у бій.

У результаті оцінки сусідів командир роти може зробити такі висновки для рішення: як впливають дії сусідів на виконання завдання роти; напрямок зосередження основних зусиль з урахуванням дій сусідів; з ким із сусідів та при знищенні яких цілей (об'єктів) і на якому етапі бою потрібно мати більш тісну взаємодію; які дані від сусідів треба буде додатково отримати і які питання узгодити в інтересах підтримки взаємодії і зв'язку з ними у ході бою; який маневр силами і засобами передбачити з метою використання можливого успіху сусідів; як забезпечити ввід у бій другого ешелону батальйону і узгодити дії з ним; який порядок пропускання підрозділів роти через бойові порядки попереду діючих підрозділів.

Оцінка місцевості. Командир роти вивчає місцевість з метою визначення її впливу на бойове застосування своїх військ і противника. В результаті її вивчення він установлює, в якій мірі місцевість сприяє противнику в організації та веденні бою і нашому наступу.

Спочатку оцінюється місцевість у розташуванні противника, а потім у розташуванні своїх військ. Місцевість оцінюється, звичайно, у такій послідовності: загальний характер місцевості; умови спостереження, обстрілу, маскування і розташування; умови прохідності та захисні якості; зміни, які можуть відбуватися в результаті застосування противником ядерної зброї і у ході ведення бою.

На основі оцінки місцевості командир роти у висновках визначає: де найдоцільніше зосередити основні зусилля; як побудувати бойовий порядок; якими об'єктами оборони противника і рубежами місцевості насамперед належить оволодіти, які бойові завдання поставити підрозділам; напрямки руху підрозділів з рубежів розгортання роти у взводні колони, місця оснащення танків тралами і рубежі спішування; які заходи потрібно здійснити з інженерного та інших видів бойового забезпечення при висуванні на рубіж переходу в атаку та у ході наступу; де найбільш можливі напрямки дій низьколітних літаків і вертольотів противника.

Оцінка радіаційної, хімічної і біологічної обстановки проводиться з метою визначення заходів захисту особового складу від вражаючих факторів ядерної і хімічної зброї при діях в умовах її застосування. Командир роти вивчає фактичні дані про застосування противником зброї масового ураження та її вплив на виконання бойового завдання, місце і час нанесення ядерного удару, напрямок поширення радіоактивної хмари, ділянки, заражені отруйними речовинами; сумарні дози опромінювання особового складу на момент оцінки обстановки; які дози опромінювання одержить особовий склад при подоланні зон зараження радіоактивними речовинами та їх вплив на боєздатність підрозділів. Якщо ж на момент прийняття рішення зброя масового ураження противником не застосовувалася, то командир роти тільки оцінює ймовірність її застосування і можливі масштаби ураження.

У висновках з оцінки радіаційної, хімічної та біологічної обстановки командир роти визначає: завдання радіаційної, хімічної та біологічної розвідки; завдання щодо забезпечення підрозділів засобами захисту, а також ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження; порядок і способи дій роти на зараженій місцевості.

Крім того, під час оцінки обстановки командир роти враховує стан погоди і доби та їх вплив на підготовку та ведення наступу.

В результаті з'ясування завдання та оцінки обстановки командир роти приймає рішення, у якому визначає: задум бою, бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії; організацію управління. Крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначається:

- напрямок зосередження основних зусиль;

- способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити з указанням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядок дій підрозділів);

- бойовий порядок роти.

Крім того, в залежності від умов переходу в наступ, командир роти визначає (якщо вони не вказані старшим командиром) вихідні та очікувальні позиції, вихідний рубіж, рубежі розгортання, рубіж переходу в атаку і маршрут висування; при наступі механізованої роти на автомобілях - місця посадки десантом на танки.

У міру прийняття рішення все те, що можна відобразити графічно, командир роти самостійно наносить на карту. Як правило, на карту наносяться: угрупування противника, напрямок зосередження основних зусиль, бойове завдання роти, завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними, якщо рота наступає на фланзі, вогневі завдання, які виконуються силами і засобами старших начальників, завдання підлеглих підрозділів, способи і терміни їх виконання, місця КСП роти і взводів та напрямки їх пересування. Крім того, на карті відображаються основні питання взаємодії, управління та забезпечення бою.

Крім графічної частини, на робочій карті оформлюється пояснювальна записка, в якій можуть вказуватися: засоби посилення, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і засобів, їх щільність та інші питання.

Таким чином, на момент завершення роботи щодо прийняття рішення командир має план дій роти, остаточно складений у його уяві та графічно відображений на карті. Тепер він може доповісти своє рішення старшому командиру, повідомити про нього підлеглих командирів, провести рекогносцировку, уточнити рішення на місцевості, поставити завдання підрозділам (віддати бойовий наказ) і організувати взаємодію.

Рекогносцировка проводиться командиром роти з метою детального вивчення місцевості й уточнення прийнятого по карті рішення.

На неї залучаються командири взводів, окремих підрозділів, а також командири приданих і підтримуючих підрозділів. Коли командири рот виїхати на місцевість не мають можливості, командир батальйону залучає на рекогносцировку командирів взводів рот першого ешелону.

Перед виїздом на рекогносцировку потрібно ознайомити усіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, вказати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них і порядок відпрацювання питань, який транспорт виділяється і порядок руху, а також заходи щодо охорони і досягнення потайності роботи.

Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально виділених підрозділів (груп) або підрозділу, який обороняється на цьому напрямі. Для проведення рекогносцировки відшукується місце, яке одночасно забезпечує потайність роботи і вигідне спостереження за противником.

Роботу на місцевості командир роти починає зі встановлення зв'язку з командиром підрозділу, який обороняється, орієнтування підлеглих.

Потім командир роти вивчає місцевість, призначає (вказує) орієнтири та уточнює:

- передній край оборони противника, підступи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, рубежі можливих ударів його бойових вертольотів і встановлення мінних полів засобами дистанційного мінування, відкриті фланги і проміжки, сильні й слабкі місця в обороні противника та можливі його дії;

- фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання взводам і приданим підрозділам;

- цілі (об'єкти) противника, які підлягають вогневому ураженню;

- вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів і термін їхнього інженерного обладнання;

- місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення (влаштування), місця оснащення танків катковими мінними тралами;

- маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в атаку;

- напрямок переміщення командно-спостережного пункту роти. Командир механізованої роти під час наступу з положення

безпосереднього зіткнення з противником уточнює вихідні позиції взводів для наступу, місця для пропускання танків та їхнє позначення, а під час наступу з ходу - рубіж спішування взводів; для підрозділів на автомобілях, крім того, - місця посадки десантом на танки і збору автомобілів після спішування особового складу.

Після проведення рекогносцировки командир роти віддає бойовий наказ.

У бойовому наказі командир роти вказує:

У першому пункті - короткі висновки з оцінки противника.

У другому пункті об’єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дій, які будуть виконуватися, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними.

У третьому пункті - бойове завдання роти та задум бою.

У четвертому пункті - після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

- механізованим (танковим) взводам - засоби посилення, об"єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;

- приданому артилерійському підрозділу - вогневі завдання, час і порядок їхнього виконання, район вогневих позицій і порядок переміщення;

- приданим вогневим засобам - цілі для ураження під час атаки переднього краю оборони противника, місце у бойовому порядку і порядок переміщення.

У п'ятому пункті - витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

У шостому пункті - час готовності до виконання завдання.

У сьомому пункті - місце командно-спостережного пункту та заступників.

У восьмому пункті - об'єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

Під час наступу з ходу командир роти, крім того, у третьому пункті бойового наказу вказує маршрут висування роти, пункт (рубіж) розгортання в ротні та взводні колони, місця посадки особового складу десантом на танки (для підрозділів на автомобілях), рубіж спішування для механізованих взводів, які атакують у пішому порядку, і рубіж переходу в атаку. Під час постановки завдань підрозділам у цьому випадку замість вихідних (очікувальних) позицій і часу їхнього зайняття він указує час проходження рубежів (пунктів).

Інколи командир роти бойові завдання до підрозділів може доводити у формі бойового розпорядження або попереднього бойового розпорядження.

Робота на місцевості завершується організацією взаємодії.

Взаємодію командир роти організовує за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань. Організовуючи взаємодію, він повинен переконатися у правильному розумінні командирами рот поставлених завдань і способів їх виконання.

Під час організації взаємодії командир роти зобов'язаний:

- узгодити дії підрозділів родів військ під час перегрупування (зміни) або в період висування і розгортання їх в бойовий порядок, під час нанесення противником ударів авіації і розвідувально-ударними комплексами, проведення ним контрпідготовки й дистанційного мінування на маршрутах висування і рубежах розгортання;

- встановити порядок заняття взводами вихідних позицій для наступу, порядок пропускання танків через бойові порядки своїх підрозділів;

- під час наступу з ходу встановити порядок висування і розгортання в бойовий порядок танкових, механізованих і протитанкових підрозділів, посадки особового складу механізованих підрозділів десантом на танки, а також порядок висування і заняття вогневих позицій штатними і приданими вогневими засобами;

- визначити час і порядок оснащення танків катковими мінними тралами, пророблення ними проходів в загородженнях перед переднім краєм оборони противника і в глибині; порядок пророблення проходів у загородженнях, в тому числі раптово встановлених засобами дистанційного мінування, влаштування переходів через перешкоди і способи їх позначення;

- узгодити порядок і способи атаки переднього краю оборони противника танковими і механізованими підрозділами, ведення ними вогню і подолання загороджень та перешкод; під час атаки в пішому порядку - уточнити порядок спішування особового складу;

- узгодити дії механізованих і танкових взводів з вогнем артилерії і ударами авіації, з діями гранатометних, протитанкових підрозділів і сусідів щодо знищення противника в опорних пунктах на першій позиції, під час бою в глибині оборони, особливо щодо знищення протитанкових засобів противника, і під час відбиття його контратак;

- указати цілі, які уражаються в період вогневої підготовки атаки гарматами і танками, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також гранатометним і протитанковим підрозділами, порядок відкриття і ведення ними вогню й підтримки наступаючих підрозділів під час подолання загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника, під час атаки і розвитку наступу в глибині;

- уточнити місце бойового розвідувального дозору в бойовому порядку роти під час атаки противника, рубіж і час початку ведення розвідки, напрямок або об'єкт розвідки, порядок підтримки вогнем, підтримування зв'язку і подання доповідей;

- уточнити порядок переміщення в ході бою штатної і приданої артилерії, гранатометного і протитанкового підрозділів, а також інших штатних і приданих підрозділів;

- визначити порядок відкриття і ведення вогню по низьколітних цілях противника танковими і механізованими підрозділами;

- повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії, сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також способи позначення свого положення.

Під час наступу у напрямку дій тактичного повітряного десанту командир роти вказує порядок з'єднання з ним, сигнали взаємного розпізнавання та радіодані для зв'язку.

Взаємодія організовується найбільш повно на глибину найближчого завдання.

Під час організації взаємодії можуть узгоджуватися й інші питання, а також указуватися її можливі зміни у ході бою.

Організовуючи взаємодію, командир роти повинен переконатися у правильному розумінні командирами взводів поставлених завдань і способів їх виконання.

Питання, які стосуються організації всебічного забезпечення бою повинні вирішуватися командиром роти у процесі всієї його роботи з підготовки наступу. Ті з них, котрі потребують негайного вирішення, знаходять відображення у вказівках з підготовки підрозділів до виконання наступного завдання, останні, особливо, які відносяться до бойового забезпечення у ході наступу, він доводить до виконавців у своїх вказівках з організації всебічного забезпечення бою.

б). Підготовка роти до виконання бойового завдання полягає у підготовці особового складу, озброєння й техніки до бойових дій, у поповненні запасів ракет, боєприпасів, палива, інших матеріальних засобів, а також у проведенні інших заходів.

Підготовка особового складу роти до майбутнього наступу, в залежності від наявності часу і положення роти стосовно противника, може включати вивчення ним місцевості, системи вогню, інженерних загороджень і оборони противника в цілому, а також проведення тренувань.

У призначений час для бойової техніки озброєння проводиться відповідне технічне обслуговування. При цьому особлива увага приділяється перевірці озброєння й засобів зв'язку.

Розрахунки дій підрозділів за термінами здійснюються відповідно часу («Ч»), у який механізовані та танкові підрозділи, які атакують, повинні одночасно увірватися на передній край оборони противника.

в). Підготовка вихідної позиції для наступу і місцевості до переднього краю оборони противника включає: фортифікаційне обладнання вихідного положення механізованих і танкових взводів, вогневих позицій артилерійських і вогневих засобів, які виділені для ведення вогню прямою наводкою, командно-спостережних та спостережних пунктів, влаштування інженерних загороджень; підготовку маршрутів для висування та рубежів розгортання; здійснення заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї, маскування та інші заходи.

Підготовка вихідної позиції для наступу звичайно здійснюється вночі.

г). Робота щодо організації і проведення виховної роботи у роті

організовується на основі вказівок командира батальйону і рішення командира роти з урахуванням обстановки, яка складається, і ведеться з метою створення у особового складу високого наступального запалу, рішучості за будь-яку ціну виконати бойове завдання. Здійснюючи цю роботу, командир роти, звичайно, визначає, для рішення яких завдань зосередити основні зусилля, які й де (у яких підрозділах) провести заходи.

д). Практична робота командира роти в підпорядкованих підрозділах включає: надання допомоги у підготовці підрозділів, перевірку своєчасності та якості виконання усіх заходів щодо підготовки до бою (ремонт озброєння і техніки, проведення технічного обслуговування та інше), знання особовим складом завдань, забезпеченість усім необхідним для ведення бою. Виявлені недоліки ліквідуються на місці. Про готовність до наступу командир роти доповідає командиру батальйону.

Дата добавления: 2015-09-03