В). Побудова оборони роти

Побудова оборони роти включає:

1) бойовий порядок роти;

2) систему опорних пунктів і вогневих позицій;

3) систему вогню;

4) систему інженерних загороджень.

Основні зусилля роти в обороні зосереджуються на очікуваному головному напрямку наступу противника й утриманні найбільш важливого району (об'єкту) місцевості. Побудова оборони повинна створювати наростаючу протидію, яка дозволяє не допустити прориву противником опорного пункту та створити умови для його знищення.

1. Бойовий порядок роти складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або резерву, вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира роти, а залежно від обстановки - бронегрупи і вогневих засад.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони (схема №28). Залежно від характеру місцевості, взводи в опорному пункті механізованої роти можуть розташовуватися кутом вперед або назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечить найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Перший ешелон механізованої роти складають механізовані взводи з засобами посилення. Він призначений для нанесення противнику максимального ураження вогнем всіх засобів перед переднім краєм оборони і для стійкого утримання важливих ділянок місцевості (об'єктів) на передньому краї. Склад першого ешелону, в залежності від побудови бойового порядку, може бути різним. При одноешелонній побудові в його склад будуть входити всі механізовані взводи з їх засобами посилення. При двоешелонній побудові бойового порядку в складі першого ешелону роти будуть два взводи, а в другому ешелоні - один взвод.

Другий ешелон механізованої роти призначається, головним чином, для стійкого утримання ділянок місцевості (об'єктів) в глибині оборони і для знищення противника, який прорвався в глибину ротного опорного пункту. Своє завдання він виконує вогнем з опорного пункту, який займає, а при сприятливих умовах, і шляхом проведення контратак, разом з другим ешелоном старшого командира.

Протитанковий підрозділ механізованої роти є її вогневим засобом. Утому випадку, коли цей підрозділ у повному складі або частиною сил діє в безпосередньому підпорядкуванні командира роти, він є елементом бойового порядку роти та може займати вогневі позиції в опорних пунктах механізованих взводів, в проміжках між ними або на їх флангах.

Елементами бойового порядку роти є підрозділи посилення. Вони можуть займати вогневі позиції у взводних опорних пунктах, в проміжках між ними або на їх флангах. Приданій механізованій роті танковий взвод займає вогневі позиції, як правило, на напрямку зосередження основних зусиль роти. А інколи, в залежності від обстановки, особливо при переході до оборони в особливих умовах (горах, пустелях), приданий роті танковий взвод може займати опорний пункт.

Частіше всього механізована рота будує бойовий порядок в один ешелон. Це дозволяє залучити до одночасної участі в бою більшу кількість сил і засобів роти, що забезпечує максимальне використання їх вогневих можливостей та побудову високоефективної системи вогню. Бойовий порядок роти при обороні особливо важливих напрямків може бути побудований в два ешелони з виділенням в другий ешелон до взводу. Така побудова бойового порядку найбільш характерна для роти на БМП.

Бронегрупа роти утворюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які з'явилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, БМП і БТР.

В її склад можуть входити декілька танків і БМП, БТР (як правило, без десанту), виділених із підрозділів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки й БМП (БТР), призначені для дій у складі бронегрупи, із заняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. Потім у встановлений час вони зосереджуються в районі, який володіє надійними захисними і маскувальними властивостями (в ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або заняття оборони в своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи в роті може бути призначений один із заступників командирів взводів.

Вогнева засада виставляється з метою завдати противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засаду може виділятися взвод (відділення, танк) посилений вогнеметниками і саперами.

Підрозділ, який виділили для вогневої засади, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засади вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у опорних пунктах, в проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними для позицій вогневої засади є зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарник.

2. Система опорних пунктів і вогневих позицій роти включає: а), опорні пункти взводів, об'єднані в опорний пункт роти, вогневі позиції танків, БМП (БТР), ПТКР та інших штатних і приданих вогневих засобів; б), траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей роти, наявності часу і характеру місцевості.

а). Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів роти і приданих підрозділів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти. Для кругової оборони опорного пункту роти широко використовуються ходи сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні й запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторону флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині. На флангах у проміжках між взводами, в тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Проміжки між опорними пунктами (до 300 м) повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засадами, вогнем артилерії і загородженнями. У проміжках між опорними пунктами взводів обладнуються траншеї і запасні позиції.

б). Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечити зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайний маневр підрозділів по фронту і в глибину, а також утруднювати противнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Розташування та обладнання траншей, ходів сполучення розглянуто в главі 6.

З метою зменшення втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації і ядерної зброї противника траншеї і ходи сполучення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках зміцнюватися одежею крутостей. У траншеях і ходах сполучення для особового складу влаштовуються перекриті ділянки, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів відриваються ніші та ровики.

3. Система вогню роти в обороні включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії та мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між взводними та ротними опорними пунктами і в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення, в першу чергу, танків та інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї роти і приданих вогневих засобів, їх тісній взаємодії в поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і БМП (БТР).

Вогневі засоби в опорному пункті роти розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність та уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне їх розташування недопустимо.

БМП і танки розташовуються в опорному пункті роти по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. БТР розташовуються на вогневих позиціях у глибині в опорному пункті роти в місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів, крім основних, підготовляються запасні вогневі позиції, а для чергових вогневих засобів, танків і БМП (БТР) тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і БМП.

Зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх вогневих засобів перед переднім краєм на флангах і в глибині оборони утворюються для знищення, як правило, танків і мотопіхоти противника. Глибина зон вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї залежить від дальності прямого пострілу, засобів боротьби з танками та дійсного вогню усієї стрілецької зброї. Тому глибина зони вогню протитанкових засобів, включаючи танки, як правило, досягає 0,8-3 км.

Для враження противника на ймовірних напрямках його наступу готується маневр вогнем з метою зосередження його в короткі строки. Тому завчасно планується підготовка зосередженого вогню (ЗВ) механізованими підрозділами.

Розміри ділянок ЗВ по фронту і глибині визначаються вогневими можливостями підрозділів: для стрілецької зброї механізованого взводу ділянка ЗВ з щільністю 10-12 куль на 1 м фронту може складати до 100 м. Ширина ділянки ЗВ механізованої роти може складати до 300 м.

На ділянках, зручних для ведення флангового вогню, на передньому краї та в глибині утворюються вогневі мішки. В межах вогневого мішка встановлюються мінно-вибухові та інші загородження.

При утворенні системи вогню роті призначається смуга вогню і додатковий сектор обстрілу. Ширина смуги вогню повинна бути не менше фронту оборони роти. Глибина смуги вогню визначається дальністю дійсного вогню вогневих засобів. Щоб забезпечити можливість прикриття вогнем стиків і проміжків між підрозділами, смуги сусідніх підрозділів повинні перекриватися. Величина додаткового сектору обстрілу визначається бойовим завданням і можливістю спостереження за допомогою оптичних приладів та прицілів і, як правило, не перебільшує 3-00.

Готовність системи вогню роти визначається заняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

4. Система інженерних загороджень роти включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та противопіхотні перешкоди та підготовлені до зруйнування (мінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах роти на всю глибину опорного пункту згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

Дата добавления: 2015-09-03