А). Основи маршу взводу

У сучасних умовах марш став основним способом пересування і є складовою частиною високоманеврених бойових дій підрозділів.

Взвод може здійснювати марш в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

В усіх випадках командир повинен забезпечити прибуття взводу в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання.

Механізований взвод здійснює марш у колоні роти або самостійно - у похідній охороні з дистанціями між машинами 25-50 м. Вони встановлюються в залежності від швидкості руху і складають її 1/1000. Наприклад, швидкість руху 25 км/год, дистанція між машинами - 25 м. Такі дистанції забезпечують безпеку руху, тому що вони значно більші гальмівного шляху, який проходить машина з початку тиску водієм на педаль гальма до повної її зупинки. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю, дистанції між машинами збільшуються.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї противника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущелинах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть бути 100-150м. Під маршовими можливостями взводу слід розуміти його спроможність долати своїм ходом протягом однієї та більше доби максимально можливу відстань при збереженні високої боєздатності й повної готовності до виконання поставленого бойового завдання.

Основними показниками маршових можливостей взводу є середня швидкість руху і величина добового переходу.

Середня швидкість руху колони розраховується з урахуванням допустимих швидкостей на кожній ділянці.

Вона залежить від завдання, яке виконується, маршової навченості підрозділу, технічного стану машин, стану маршруту, погоди, пори року, а також від організації та забезпечення маршу.

Для розрахунку маршу береться середня швидкість руху, тобто, та швидкість, яка є результатом ділення пройденої відстані (або яку планується подолати) на «чистий» час руху (який витрачений або планується витратити). При цьому не враховується час, який витрачений на зупинки колони для привалів та відпочинку.

Бойовий статут Сухопутних військ визначає, що середня швидкість руху без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (БТР), танках - 20-25 км/год; на автомобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони - 25-30 км/год; в пішому порядку-4-5 км/год; на лижах - 5-7 км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15-20км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю.

Другим показником маршових можливостей є величина добового переходу, тобто, відстань по маршруту руху від вихідного пункту - до найбільш віддаленої точки району (рубежу) призначення, яка може бути досягнута протягом даної розрахункової доби.

Величина переходу визначається при з'ясуванні завдання й уточнюється в процесі вивчення маршруту. Для більш точного визначення величини переходу і зручності наступного користування картою в ході маршу доцільно весь маршрут розбити на відрізки по 5-10 км.

Загальний час на здійснення маршу також визначається при з'ясуванні завдання. Вихідними даними для цього є час проходження вихідного пункту (початок маршу) і час прибуття в призначений район або на вказаний рубіж (кінець маршу). Різниця часу між початком і закінченням маршу й буде складати його тривалість.

Для того, щоб підрахувати величину добового переходу достатньо помножити середню швидкість руху на кількість годин руху за добу. Досвід війн та навчань показує, що середньою нормою робочого часу водіїв та механіків-водіїв (зі збереженням ними боєздатності) на добу є 10-12 годин. З часу, який залишився, водію необхідно витратити 5-6 годин на відпочинок, 1-2 години, на прийом їжі та, орієнтовно, 4 години - на обслуговування техніки.

Таким чином, величина добового переходу для колони на БТР може складати 200-250км.

Маршрут руху вибирається з урахуванням необхідності маскування й пересування по дорогах з наявністю природних масок; якщо можливо, необхідно уникати проходження його через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини та поблизу залізничних станцій.

Для своєчасного початку маршу призначається вихідний пункт. Час проходження вихідного пункту головою колони вважається початком маршу.

Вихідний пункт - умовна лінія, яка встановлюється по чітко видимих орієнтирах (на місцевості або карті), з якої підрозділи починають виконання бойового завдання. Він служить для своєчасного та організованого початку руху колони. Відстань вихідного пункту від району розташування повинна забезпечувати можливість витягування колони і набору встановленої швидкості з підходом до вихідного пункту. Таким чином, відстань вихідного пункту від району розташування дорівнюється глибині колони плюс 1-2 км, які необхідні для набору маршової швидкості.

Для регулювання швидкості руху підрозділам указуються пункти регулювання. Вони призначаються через 3-4 години руху.

З метою перевірки стану машин, їхнього технічного обслуговування, дозаправлення паливом і мастильними матеріалами, прийому їжі та усунення несправностей, відпочинку особового складу вказуються місця привалів і райони денного (нічного) відпочинку.

Привали призначаються через кожні 3-4 години руху тривалістю до 1 години. В другій половині добового переходу призначається привал тривалістю до 2 годин для прийому їжі. На привалах побудова колони не порушується.

Денний (нічний) відпочинок призначається після нічного (денного) переходу, якщо величина відстані, на яку здійснюється марш, більша одного добового переходу.

Для привалів та денного (нічного) відпочинку слід обирати місця з умовами, які сприяють маскуванню та захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї, а також з достатньою кількістю джерел води.

У районі денного (нічного) відпочинку підрозділи сходять з дороги, розташовуються в призначених старшим командиром місцях (уздовж маршруту руху), використовуючи захисні властивості місцевості й не допускаючи скупченості. Для техніки обладнуються укриття, а для особового складу відриваються щілини. Укриття старанно маскуються. Організовується спостереження, безпосередня охорона, технічне обслуговування машин і дозаправлення їх паливом. Особовому складу видається гаряча їжа і дається час для відпочинку. В умовах зими вживаються заходи для попередження обморожування особового складу.

На марші підрозділи рухаються в похідних порядках. Похідний порядок - шикування підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати високу швидкість руху колони з установленою швидкістю, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки, проведення маневру, підтримку твердого і безупинного управління підрозділами. Похідний порядок взводу на марші - колона (схема №25).

Дата добавления: 2015-09-03