А). Робота щодо організації бою

Роботу щодо організації бою командир роти починає, як правило, з одержанням бойового наказу (бойового, попереднього бойового розпорядження) або після оголошення командиром батальйону рішення на бій.

З одержанням бойового наказу або бойового розпорядження, командир роти з'ясовує завдання, визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання одержаного завдання, робить розрахунок часу, орієнтує командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись,дає вказівки командирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості, оцінює обстановку, одноосібно приймає рішення, доповідає його командиру батальйону, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ, організовує взаємодію та дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою, виховної роботи та управління.

Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру батальйону про готовність роти до виконання бойового завдання.

У тому випадку, коли одержано лише попереднє бойове розпорядження, робота командира роти щодо організації бою проводиться у такій самій послідовності, як і в першому випадку, з тією лише різницею, що після оцінки обстановки командир роти визначає задум бою, доповідає його командиру батальйону, віддає усні попередні бойові розпорядження командирам підрозділів і дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою, управління та виховної роботи.

Після одержання бойового наказу, командир роти завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та організовує взаємодію. Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру батальйону про готовність роти до виконання бойового завдання.

Залежно від обстановки та наявності часу, послідовність роботи командира роти щодо організації бою може бути й іншою. В усіх випадках роботу щодо організації бою він повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами, своєчасне прийняття рішення, постановку завдань і надати більшу частину часу підпорядкованим підрозділам на підготовку до виконання завдання.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир роти приймає рішення, доводить його до командирів підрозділів, проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім він виводить роту в зазначений опорний пункт та організовує його інженерне обладнання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир роти організовує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубежу він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію та систему вогню, управління та захист від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання опорного пункту. Надалі він проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

З'ясування завдання є найважливішою складовою частиною роботи командира роти при прийнятті рішення. Від того, наскільки правильно з'ясовано одержане завдання, буде залежати вся наступна робота щодо організації бою.

Під час з'ясування одержаного завдання командир роти повинен зрозуміти мету дій, які будуть виконуватися, задум старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце у бойовому порядку та роль роти в бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

В результаті з'ясування завдання командир роти робить висновки, у яких визначає: напрямок зосередження основних зусиль і ділянки місцевості від утримання яких залежить стійкість оборони; побудову бойового порядку; скільки часу є на підготовку оборони.

Заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки роти до виконання одержаного завдання, командир визначає на основі з'ясування одержаного завдання. Кількість та зміст цих заходів можуть бути різноманітними. Вони пов'язані з підготовкою підрозділів роти до виконання бойового завдання і роботою командира щодо організації бою. їх можливо поділити на дві групи. До першої групи належать заходи, які пов'язані з підготовкою особового складу, техніки, поповненням запасів матеріальних засобів, бойовою технікою, озброєнням та особовим складом, евакуацією хворих і поранених, вживанням негайних заходів для захисту особового складу від зброї масового ураження та інші. До другої групи належать заходи щодо організації розвідки, підготовки даних для прийняття рішення, про час і порядок роботи на місцевості та інші.

Розрахунок часу робиться для більш конкретного планування роботи командира роти. Розрахунок часу щодо організації бою командир роти робить сам. Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є: час отримання завдання і готовність роти до його виконання; час доповіді рішення старшому командиру; строки участі командира в заходах, які проводяться старшим командиром щодо організації бою на місцевості; час сходу та заходу сонця.

Складаючи розрахунок часу слід враховувати.що більшу його частину необхідно надати підлеглим, а меншу використовувати для своєї роботи.

Після розрахунку часу командир роти орієнтує командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, дає вказівки командирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості.

Оцінка обстановки робиться на основі останніх даних про противника з урахуванням його організації і тактики дій та даних про свої війська, а також умови місцевості. Основними елементами оцінки обстановки є: склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування та рубежі розгортання, система вогню та загороджень, сильні та слабкі сторони противника та можливий характер його дій; склад, положення, морально-психологічний стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі напрямки дій низьколітних літаків і вертольотів противника; радіаційна, хімічна та біологічна обстановка. Усі ці елементи тісно взаємозв'язані поміж собою та по-різному впливають на виконання завдання. Тому командир роти повинен з кожного елементу визначити висновки, які привели б його до найбільш доцільного рішення.

У висновках з оцінки противника командир роти визначає: склад його угруповання, ймовірні напрямки наступу і час переходу в атаку; напрямок зосередження основних зусиль в обороні; побудову бойового порядку та розташування підрозділів з метою зменшення втрат від зброї масового ураження, утворення вогневих мішків і досягнення максимального ураження противника; порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів.

У висновках з оцінки своїх, приданих і підтримуючих підрозділів командир роти намічає: які підрозділи доцільно використовувати на напрямку зосередження основних зусиль, склад першого, другого ешелону (резерву); розподіл сил та засобів посилення; заходи по поповненню підрозділів матеріальними засобами і відновленню техніки.

В результаті оцінки сусідів необхідно визначити: який вплив вони будуть здійснювати на вибір напрямку зосередження основних зусиль і виділення сил і засобів на фланги; які заходи провести по забезпеченню флангів і проміжків; порядок підтримки взаємодії та зв'язку з сусідами.

У висновках з оцінки місцевості доцільно визначити: напрямок головного удару противника, можливі рубежі розгортання його танків, піхоти, вогневі позиції артилерії та місця пунктів управління противника; опорні пункти механізованих і танкових взводів, ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; напрямки найбільш доцільного проведення маневру вогнем і підрозділами; місце командно-спостережного пункту.

У висновках з оцінки радіаційної, хімічної і бактеріологічної обстановки слід визначити: ступінь впливу РХБ обстановки на виконання бойового завдання роти; заходи по захисту особового складу; сили і засоби для ведення РХБ розвідки та їх завдання; порядок забезпечення підрозділів засобами захисту.

Крім того, під час оцінки обстановки командир роти враховує стан погоди і доби та їх вплив на підготовку та ведення бою.

У результаті з'ясування завдання та оцінки обстановки, командир роти приймає рішення, в якому визначає: задум бою, бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії; організацію управління. Крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються: напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити з зазначенням порядку вогневого ураження і заходів щодо його обману); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

У міру прийняття рішення все те, що можна відобразити графічно, командир роти самостійно наносить на карту.

Крім графічної частини, на робочій карті оформлюється пояснювальна записка, в якій можуть вказуватися: засоби посилення, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і засобів, їх щільності та інші питання.

Таким чином, на момент завершення роботи щодо прийняття рішення командир має план дій роти, остаточно складений у його уяві та графічно відображений на карті. Тепер він може доповісти своє рішення старшому командиру, повідомити про нього підлеглих командирів, провести рекогносцировку, уточнити рішення на місцевості, поставити завдання підрозділам (віддати бойовий наказ), та організувати взаємодію.

Під час проведення рекогносцировки командир роти вивчає місцевість, вказує орієнтири та уточнює:

- положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки;

- зображення переднього краю опорного пункту, розмежувальні лінії (якщо рота діє на фланзі батальйону) і завдання роти;

- напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

- зображення траншей і ходів сполучення, взводні опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

- позиції приданого танкового підрозділу та інших засобів посилення;

- смуги вогню взводів і ділянки зосередженого вогню; основні й запасні (тимчасові) позиції приданої артилерії; вогневі позиції та смуги вогню (сектори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), призначених для забезпечення флангів та стиків з сусідами та проміжків між взводами; напрямки й рубежі розгортання для контратак та вогневі рубежі для механізованої роти на БМП, яка знаходиться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

- черговість і терміни інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень і проходи, які залишаються в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

- заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних та аеромобільних груп, дій підрозділів вночі та в інших умовах обмеженої видимості;

- місце командно-спостережного пункту, а також автомобілів механізованих підрозділів.

Бойові завдання командир роти ставить усним бойовим наказом, а також бойовим розпорядженням. Способи постановки завдань залежать від умов переходу до оборони та наявності часу.

У бойовому наказі командир роти вказує:

У першому пункті - короткі висновки з оцінки противника.

У другому пункті - об'єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дій, які будуть виконуватися, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними,

У третьому пункті - бойове завдання роти та задум бою.

У четвертому пункті - після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

- взводам першого ешелону - засоби посилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; кількість траншей та їх зображення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

- взводу другого ешелону - те ж саме, що і взводам першого ешелону;

- резерву - район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовими;

- бронегрупі - склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;

- вогневій засаді - склад, місце, завдання щодо знищення противника, який наступає, і порядок дій після виконання завдання;

- приданій мінометній (артилерійській) батареї - завдання щодо вогневого ураження противника під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, переходу в атаки, вклиненні в оборону й підтримці контратаки другого ешелону; основні та запасні (тимчасові)вогневі позиції;

- протитанковому підрозділу - місце в бойовому порядку і напрямок можливих дій, рубежі розгортання, порядок їхнього зайняття і завдання, до виконання яких бути готовими; сигнали відкриття і припинення вогню, порядок дій після виконання завдання;

- іншим підрозділам посилення.

У п’ятому пункті - витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

У шостому пункті - час готовності до виконання завдання, час заняття оборони, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування й інженерного обладнання опорного пункту.

У сьомому пункті - місце командно-спостережного пункту та заступників.

У восьмому пункті - об'єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

Взаємодію командир роти організовує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника і варіантами дій підрозділів. Організовуючи взаємодію, він узгоджує дії взводів між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами щодо знищення противника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу), під час відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і під час вклинення їх в опорний пункт.

Систему вогню командир роти організовує на основі прийнятого рішення в ході рекогносцировки, а також під час постановки завдань підрозділам і організації взаємодії. При цьому на найбільш важливих напрямках наступу противника командир роти особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, БМП (БТР), ПТКР, гранатометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню зі стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм готується зона суцільного багатошарового вогню: кожна точка місцевості в смузі до 400 м. попереду переднього краю повинна знаходитися під дійсним вогнем. Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю.

Мертві простори, які не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою та із стрілецької зброї, повинні вражатися вогнем артилерії та мінометів із закритих вогневих позицій.

Питання, які стосуються організації всебічного забезпечення бою, повинні вирішуватися командиром роти у процесі усієї його роботи з підготовки оборони. Ті з них, які потребують негайного вирішення, знаходять відображення у вказівках з підготовки підрозділів до виконання наступного завдання, інші, особливо, які відносяться до бойового забезпечення у ході оборони, він доводить до виконавців у своїх вказівках з організації всебічного забезпечення бою.

Командно-спостережний пункт роти обладнується, як правило, в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також огляд, по можливості, всього опорного пункту і зручність управління підрозділами.

Схему опорного пункту роти рекомендується виконувати на аркуші ватману, який з метою скорочення часу на виготовлення схеми має бути заздалегідь розміченим як формалізований документ і мати рамку, назву, підпис командира, дату та умовні позначення.

На схемі вказуються: орієнтири, їх номери, найменування (назви) і відстань до них; положення противника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їхні смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні та запасні вогневі позиції БМП, БТР, танків, протитанкових, вогнеметних та зенітних засобів; вогневі позиції та сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, і приданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; район зосередження і вогневі рубежі бронегрупи; позиції та шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; місця влаштування вогневих засад; інженерні загородження та фортифікаційні спорудження; проходи в загородженнях для кочуючих вогневих засобів і діючих у вогневих засадах; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання і медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти (схема №29).

Схема опорного пункту є планом ведення оборонного бою, її копія подається командиру батальйону.

Дата добавления: 2015-09-03