Формування навичок школяра.

1. Пiдготовчий етап: аналiз мети уроку, виявлення наявного рiвня навичок учнiв. Вчитель заздалегiдь склада€ систему вправ для тренування окремих навичок.

2. Етап виконання:

- основна суть навички зада€ться шляхом пояснень. Учень СВОIМИ словами повторю€ завдання, прийом його вико­нання. Здiйсню€ться словесний самоiнструктаж;

- школяр пiд керiвництвом учителя включн€ться у виконання описаних дiй;

- пiдказка вчителя при виконаннi окремих частин навички здiйсню€ться в разi потреби;

- зменшу€ться обсяг керiвництва;

- на Bcix стадiях навчання забезпечу€ться зворотній зв'язок,

- впорядкову€ться практика, яка гapaHTY€ закрiплення ново! навички;

- зменшу€ться контроль за практикою;

- враховуються iндивiдуальнi особливостi.

3. Етап оuiнювання. На пьому етапi оuiню€ться piBeHb вико­нання навички учнем стосовно uiлей навчання, заданих на пiдготовчому етапi.

Білет 19.

1.Поняття про уяву, її види і процеси.

Уява належить до вищих пiзнавальних процесiв. Вона зумовлю€ться потребами, ЩО виникають у життi людини, i насамперед потребою змiнити Ti чи іншi предмети навко­лишнього CbiTY.

Уява - це психiчний процес, що виражаеться в CTBOpeHHi людиною нових образiв на OCHOBi її попередпього ДOCBiдy.

Уява вiдрiзняєтъся вiд сnpиймання тим, що її образи не завжди вiдповiдають реальностi, в них присутнi елементи фантазii. Особливостями уяви є те, що, по-перше, уява влаСТИВа лише людинi; по-друге, уява TicHO пов'язана з мисленням, вiдчуттями та пам'яттю.

Серед видiв уяви видiляють TaKi:

1. Активна i пасивна.(за активністю індивіда) Активна уява характеризуетъся тим, що КОристуючись нею, людина за власним бажанням викликае вiдповiднi образи. Образи пасивноi уяви виникають спонтанно.

2. Мuмовiльна i довiльна уява. Мимовiлъна уява характеризуеться тим, що створення нових образiв не скеровується певною метою. Довiльна уява ВИНикае, коли людина переслiдуе спецiальну мету створити образ того чи iншого об'екту.

3. Продуктивна i репродуктивна.(за характером діяльності людини). Продуктивна уява вiДРiзняеться тим, що в нiй дiйснiсть cBiдoMO КОНструюється людиною, а не просто механiчно вiдтворюється. При репродуктивнiй уявi ставиться задача вiдтворити реальнicть в тому виглядi, яка вона є; така уява нагадує сприймання або пам'ять.

4. Художня, наукова, технiчна та iH.(за змістом діяльності). В художнiй уявi переважаютъ чуттевi (зоровi, слуховi та iH.) образи. Технiчна уява характеризуетъся створенням образiв npосторових вiдношень. Наукова уява проявляеться у плануваннi i npоведеннi експериментальних дослiджень.

Особливим видом уяви є мрiя - уява, спрямована на майбутн€, на перспективу життя i дiяльностi людини. У мрiях створюються об­рази бажаного. Значення мрії в життi людини надзвичайно велике. У мрiях виявля€ться зв'язок уяви людини з її потребами, почуття­ми, прагненнями. Mpiї стають поштовхом у творчiй дiяльностi, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей.

Вирiзняють i так звану антuцuпуючу уяву (вiд лат, al1ticipatio - угадування наперед, передбачення). Вона лежить в oCнOBi здатності людини передбачати майбутнi подii

Уява виконуе ряд специфiчних функцiй в життi ЛЮДИни. Перша з них полягае в тому, щоб зображувати дiйснiсть в образах i мати Можливicть користуватися ними при вирiшеннi завдань. Ця функцiя уяви TicHO пов'язана з мисленнЯм. Друга функцiя уяви полягае в регулюваниi емоцiйиих станiв. Третя функцiя уяви пов'язана з її участю в довiльнiй регуляцiї пiзнавальних процесiв i cTaHiв людини, зокрема, Сприймання, уваги, пам’яті тощо. Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здатності здійснювати їх в умі. П’ята функція – це планування і програмування діяльності.

XapaKTepHi риси уяви:

1. Уява властuва лuше людuнi i є необхiдною умовою її дiяльностi.

2. Уява тiCHO пов'язана з мuсленням, пам'яттю, вiдчуттям, сприй­манням та емоцiямu

3.Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви – об’єктивна дійсність.

4.Уява – складова творчості.

5.Уява нерозривно пов’язана з усіма ланками психіки людини. Найвищвй «розквіт» уяви виявляється в хвилини небезпеки.

Процеси уяви мають аналiтико-синтетичний характер, i в цьому вони схожi на процеси сприймання, пам'ятi, мислення.

Процеси уяви здiйснюються рiзними способами. Найбiльш вживаними iз них є наступнi.

Аглютuнацiя (вiд лат. agglutinare - склеюватu) - створення новоГО образу шляхом сполучення елементiв, взятих з рiзних уявлень. Нlаприклад, образ русалки в казках, яка мае голову i тулуб - жiнКИ,і XBicT - риби.

Гiперболiзацiя - характеризується збiльшенням предмета (велетень Гуллiвер); змiною кiлькостi частин предмета (дракон, який має ciM голiв); або їх змiщенням.

Лiтота - на BiдMiHY вiд гiперболiзацii характеризуеться зменшенням предмета (хлопчик-мiзинчик).

Пiдкреслення - акцентування якоїcь частини образу або певної якостi. За допомогою такого прийому створюються шаржi, карика­тури.

Схемаmuзацiя - образ уяви, в якому розбiжностi зменшуються, а риси схожостi виступають на перший план, Прикладом може бу­ти орнамент, елементи якoго взятi художником iз рослинного CBiTY.

Тuпiзацiя - видiлення iCTOTHOгo в однорiдних фактах i втiлення їx у конкретних образах. Це найскладнiший прийом. ВiH широко використову€ться В лiтературi.

Творчий процес уяви базу€ться на виникненнi асоцiацiй, хоча їx специфiка вiдрiзня€ться Biд звичного ходу асоцiацiй, пiдпорядкову­ючись думкам, емоцiям, бажанням, ЩО переважають у психiцi лю­дини-митця.

2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.

Змiст навчання. На успiшнicть навчання вплива€ сам на­вальний матерiал, його складнicть i значущicть.

Проuес навчання. Важливими чинниками, якi впливають на успiх навчання, € правильно вiдiбранi методи навчання, здiйснен­ня диференцiацП та iндивiдуалiзацП навчання, особливостi на­вчальних планiв та програм.

Особистicть литини. На успiшне засво€ння навчального ма­терiалу впливають TaKi особливостi школяра:

а) piBeHb розвитку довiльно! уваги;

б) осмисленicть сприймання навчаЛЬНОГО матерiалу;

в) piBeHb розвитку довiльної логiчної пам'ятi;

г) особливостi розвитку мислення та уяви;

д) мотивацiя навчальної дiяльностi;

е) умiння вчитися.

Особистiсть учителя, його характер, здiбностi, спрямо­ванiсть, знання, професiйна майстернicть, ставлення до учнiв, предмета, професil, iнших учителiв.

Головна мета активiзацiї навчання - полiпшення якостi на­вчально-виховного процесу в школi, яке досяга€ться формуван­ням активностi та самостiйностi учнiв. Цей процес вимага€ певно! спiЛЬНОl дiяльностi учнiв i вчителя. Активiзацiя пiзнаваЛЬНОl дiяльностi потребу€ застосування рiзних методiв, засобiв i форм навчання, що спонукають школяра до виявлення активностi.

На уроках це можуть бути ситуацil, в яких учень повинен:

- захиає свю думку, аргументувати її;

- ставити запитання вчителевi;

- рецензувати вiдповiдi товаришiв;

- дiлитися СВОlМИ знаннями з iншими;

- допомагати товаришам:;

- виконувати завдання, яке розраховане на читання додат­ково! лiтератури;

- знаходити не лише одне рiшення;

- практикувати вiльний вибiр завдань;

- створювати ситуацil самоперевiрки;.

- урiзноманiтнювати свою дiяльнicть, включати в пiзнання елементи працi, гри;

- бути зацiкавленим у груповiй дiяльностi.

Формування позитивного ставлення школярiв до навчан­ня, розвиток їхні пiзнавальних iHTepeciB здiйсню€ться шляхом:

- посилення мотивацil учiння школярlВ;

- спеціального оброблення змiсту навчального матерiалу (новизна, значення для праКТИЧНОl дiяльностi, показ су­часних досягнень науки тощо), пiдвищення iнформатив­HOCTi змicту уроку;

- оптимального вибору методiв навчання. Особливу увагу слiд звернути на використання проблемного методу. Велике значення Ma€ органiзацiя самостiЙНОl роботи учнiв, творчi роботи, використання irop, проведення бесiд, дискусiй;

- комбiнування рiзних методiв навчання;

- забезпечення адекватно! системи оцiнювання результатiв навчання;

- розвиток захоплень дiтей. Використання iHTepecy;

- створення сприятливого емоцiйного тонусу пiзнавально! дiяльностi;

- звернення до емоцiй, почуттiв школярiв;

- органiзацiя демократичного стилю спiлкування вчителя. - по€днання навчання з працею;

- врахування iндивiдуальних та вiкових особливостей учнiв.

Класифiкацiйна система методiв.

1. ОргаlliзацiUlli (порiвняльнi, лонгiтюднi, комплекснi).

Порiв­няльний метод: зiставлення окремих властивостей за BiKOM з метою вивчення динамiки психiчних ЯВИЩ (0.0. Смирнов).

Лонгiтюд: багаторазове обстеження одних i тих самих осiб протягом тривалого перiоду, ЩО вимiрюеться iнодi десятками pOKiB (B.I. Абрамов, О.В. Лурiя).

Комплексний метод: а) поеднання лонгiтюду та порiвняльного методу (~попереч­ного зрiзу»);

б) розробка та впровадження дослiдницьких програм, у яких беруть участь представники рiзних наук.

2. Емпiрuчнi методи (спостереження, експеримент, самоспостереження; психодiагностичнi: тести, опитувальники - бесiда, анкета; аналiз продуктiв дiяльностi; бiографiчнi методи: ана­лiз життевого шляху, документацП, свiдчень особистостi таочевидцiв). Спостереження: фiксацiя даних за заздалегiдь про­думаним планом без активного втручання спостерiгача в пе­ребiг подiй.

Білет 20.

1. Розвиток і виховання уяви у дітей.

Уява - це вiльне, сво€рiдне, творче вiдображення дiйсностi, її розвиток вимага€ нагромадження вiдповiдного досвiду i вироблення вмiння подумки сполучати образи в HOBi по€днання i комбiнацiї, вмiння уявляти можливi змiни дiйсностi.

УЯВа почина€ формуватись у дитини дуже рано, хоча ми спершу й не помiчаемо прихованої роботи її. Першi прояви уяви спостерiга­ються в дитини наприкiнцi другого - на початку третього року жит­тя.. Дитина на цей час набува€ певного власного досвiду, засвоює мо­ву свого оточення, у неї з'являються HOBi потреби. В цей час уява тісно пов’язана ЗI сприиманням, тому маленьКl ДlТи IЗ задоволенням слухають розповiдi про знайомi об'екти i неуважно - про незнайомi,.

У гpi уява дитини 2-З-рiчного BiKY обмежена, сприймання ску­те, дитина не оперу€ предметами-замiнниками, її уява Ma€ вiдтвоюЧИЙ i мимовiльний характер.

Уява дитини середнього i старшого дошкiльного BiKY бiЛьшl стiйка. Дiти можуть довше грати в одну сюжетну гру. Починають використовувати у гpi предмети-замiнники (так, паличка може служити ложкою, ручкою, дудочкою тощо). Стiйкicть образiв уяви виявляється в неодноразовому поверненнi дитини до певних сюжетiв малюнкiв, моделей конструювання, фiгур лiплення. Для створення образу дитинi бува€ досить HaBiTь вiддаленої схожостi мiж тим, що вона сприймає, i її попереднiм сприйняттям.

Образи дитячо'i уяви нечисленнi, але досить яскравi, тому дити­на захоплю€ться ними як дiйснicтю. Це поясню€ться надзвичайною вразливicтю дитини i її невмiнням вiдрiзнити дiйснiсть вiд образiв уяви.

Уява дитини переддошкiльного Biкy пов'язана з її зовнiшньою дiяльнiстю, зїї рухами. З розвитком мови У дiтей дошкiльного Biкy зменшуеться потре­ба в руховiй активностi.

У дошкiльному вiцi уява виступа€ як одна з важливих умов зас­воення суспiльного досвiду. AдeKBaTHi уявлення про навколишнiй CBiT утверджуються у свiдомостi дитини i пропускаються крiзь приз­му уяви. Наприкiнцi дошкiльного перiоду у дитини уява представлена двома основ­ними формами: як зародження певної iдеї i як виникнення плану її реалiзацi'i.

Уява у дiтей виконуе пiзнавально-iнтелектуальну та емоцiйно-­захисну функцiю, оберiгаючи пiдростаючу, ще слабко захищену осо­бистicть дитини вiд переживань i душевних травм. Завдяки пiзнавальнiй функцi'i уяви дитина краще пiзна€ CBiT. Емоцiйно-захисна функцiя уяви дае змогу через уявну ситуацiю розрядити напружен­ня, яке важко зняти реальними практичними дiями.

Велике значення для розвитку ТВОРЧОї уяви Ma€ участь дитини у гуртках: художнiх, лiтературних, технiчних, юних натуралiстiв.

У розвитку i вихованнi уяви необхiдно враховувати iндивiдуальнi особливостi вияву уяви, якi залежать вiд потреб, iHTepeciB, нахилiв обистостi, провiдНОї дiяльностi людини, її знань та YMiHь.

Дата добавления: 2015-08-21