Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.

Середовище € джерелом розвитку вищих психiчних функцiй. Ставлення до середовища змiНIOеться з BiKOM, а вiдповiдно:JМiнюеться i роль середовища в розвитку. У ЛIOдини неМаЕ: вродже­них форм поведiнки в середовищi. I'i розвиток здiЙСНIOеться шля­хом засвоення icторично вироблених форм i способiв дiяльностi. Морф~фiзiологiчнi особливостi мозку i спiлкування - умов и роз­витку дитини. Навчання - рушiйна сила розвитку.

Основна закономiрнiсть онтогенезу психiки поля гае в iнтерiорiзацi'i дитиною СТРУКТУР и П зовнiшньо'i, соцiально­символiчно'i (спiльно'i 3 дорослим i опосередковано'i знаками) дiяльностi. Л. С. Виготський прийшов до висновку: будь-яка вища форма поведiнки з'являеться у своему розвитку двiчi ­спочатку в соцiальному планi як колективна форма поведiНКl!, у спiвробiтництвi дитини з дорослим, потiМu - як.ф~~кцiЯ iнтрапсихiчна (всерединi дитини), як певнии СПОСlб 11 по­ведiнки. У процесi iнтерiорiзацi'i складаеться i розвиваетьсясвiдомicть ЛIOдини.

Процес розвитку вищих психiчних функцiй - це процес оволодiння зовнiшнiми засобами культурного розвитку i мислен­ия (МОВОIO, письмом тощо), а також розвитку спецiальних вищихпсихiчних функцiй. Суть i змiст культурного розвитку поведiнки- глибиннi змiни вищих психiчних функцiй, якi вiдбулися в фiло­генезi людини. Культура створюе особливi форми поведiнки, ви­дозмiнюе дiяльнicть психiчних функцiй. У процесi icторичпогорозвитку ЛIOдина змiНIOе способи i прийоми свое! поведiнки, НlI

робляе HOBi форм и - специфiчнi, культурнi. Вихованпя є штучним оволодінням природними процесами розвитку. Воно впливає не тільки на різні процеси розвитку, а й перебудовує всі функції поведінки.

Білет 34.

1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.

Почyгrя - це специфiчно людськi, узагальненi переживання ставлення до потреб, задоволення або незадоволення яких ЗУМОВЛЮЕ позитивнi або негативнi емоцil - paдiCТb, любов, гордiсть, сум, пiiв, сороМ тощо.

Емоцii i почyгrя характеризуються: якiстю та полярнiстю, активнiстю та iнтенсивнiстю.

у почyгrях виявляcrься ставлення особистостi до працi, подiй, iнших людей, до само! себе. За якiстю переживань вирiзняють однi емоцii i почуття з­помiж iнших, наприклад, paдicTb i rHiB, сором, обурення, любов тошо.

Природа емоцiй i почуттiв органiчно пов'язана з 1Отребами. Потреба як потрiбиiсть у чомусь завжди:упроводжуcrься позитивними або негативними lереживаннями в рiзноманiтних Ух варiацiях. Характер lереживань ЗУМОВЛЮЕТЬСЯ ставленням особистостi до 10треб i обставин, якi сприяють або не сприяють Ух!адоволенню.

Потреби людини 1 тварини вiдрiзняються за своУм IMiCТOM, iнтенсивнiстю та способом Ух задоволення. Це IУМОВЛЮ€ BiдMiHHiCТb емо цiй людей i тварин, HaвiTb гаких, якi € спiльними для людей та тварин - rHiB, ~Tpax, paдicTb, сум ТОЩО. Людськi емоцii' докорiнно Iмiнилися в процесi iсторичного розвитку людини, вони набули суто людських рис, сво€рiдних [)собливостей. Голод, наприклад, пережп ва€ться IIЮДИНОЮ не так, як твариною. Людина залежно вiд [)бставин може стримувати свiй голод, вiдмовлятися вiд iжi.

у людини як суспiльноi iстоти виникли вишi, духовнi потреби, а з ними й вищi почуття ­моральнi, естетuчнi, пiзнавальнi, якi не властивi тваринi. Твариннi емоцil залишилися на piBHi iнстинктив них форм житт€дiяльностi. Почуття сорому, вказував Ч. Дарвiн, властиве лише людинi.

Дата добавления: 2015-08-21