Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.

Перiод розвитку дитини вiд народження до одного року назива­ють стадiею нeмовляти. В нiй вирiзняють надзвичайно важливу фазу новонародженостi (вiд моменту народження до одного-двох мiсяцiв).

Соцiальна ситуацiя розвитку немовляти неповторна i визначаеть­ся двома моментами. 3 одного боку, дитина бiологiчно повнiстю без­порадна, без допомоги дорослого вона не може задовольнити жод­ної життевої потреби. За цiлковитої залежностi вiд до­рослих дитина ще позбавлена основ них засобiв спiлкування з ними у виглядi людської мови. Закладена основа всьо­го подальшого розвитку дитини в цьому вiцi.

Життя дитини тепер забезпечуеться певними анатомо-фiзiологiч­ними можливостями та рядом вроджених механiзмiв, якi проявляють­ся в готовності нервової системи пристосовувати органiзм до зов­нiшнiх умов.

Одразу пiсля народження включаються безумовнi рефлекси, якi забезпечують роботу основних систем органiзму (дихання, кро­вообiгу та iH.). Kpiм них у новонародженого можна виявити захиснi (тобто спрямованi на обмеження дії окремих подразникiв або й на повне вiдчуження вiд них), орiєнтувальнi (спрямованi на забезпечен­ня взаемодiї з окремими подразниками, зокрема, пов'язаними з хар­чуванням) та деякi iншi рефлекси.

В першi днi пicля пародження най­бiльше значення мають фiлогенетично давнiшi анaлізатори (смаковий, нюховий, шкiрний, вестибулярний, температурний) i вiдповiднi їм форми вiдчуття. Трохи пiзнiше у вiдповiдь на зоровi та слуховi по­дразнення виникае зорове i слухове зосереджсння (дитина перестає плакати або ж на певний час стримуе iмпульсивнi рухи рук, ніг чи головки).

Поступово на появу дорослого у дитини виробляється специфiч­на емоцiйно-рухова реакцiя - "комплекс пожвавлення" (Н. Фiгурiн, М. Денисова), яку прийнято вважати початком другоi' фази розвитку немовляти. Дитина вже спроможна зосереджуватись на об'ектах зов­нiшнього cBiTY, У не1 з'явилася вибiркова емоцiйна спрямованicть на людей, вона освоїла деякi засоби спiлкування з ними.

Постiйно взаємодіючи з дорослим, дитина починає реагувати на його мовлення, розумiти його слова.

Пiдвищується iнiцiатива дитини у спiлкуваннi з дорослим. Гулiн­ня (мимовiльна неусвiдомлена гра звуками "а-а-а ". "е-е-е'' тощо) пiсля шести-семи мicяцiв змiнюється лепетанням, тобто багаторазо­вим повторенням складiв типу "ба-ба-ба", "ма-ма-ма", а після дев'я­того мiсяця дитина вже починае вiдповiдати дорослому звуками, по­вторюючи тi, якi чує вiд нього.

Розумiння дитиною мовлення потребуе спiввiднесення слів з пев­ними об'ектами чи дiями. Пicля шести мicяцiв дитина починає вирi­зняти oкpeмi слова як назви предметiв i дiй, реагуючи на них звич­ними дiями. Насамперед це стосуеться слiв, що означають дії, вико­нувaнi дитиною з дорослим ("дай ручки", "спатоньки", "вiдкрий ро­тика").

Засвоєння назв предметiв потребує спецiального розглядання їх дорослим у разi емоцiйної зацiкавленостi дитини.

Наприкiнцi першого року життя слово дорослого починае вико­нувати функцiї регулювання поведiнки дитини.

Білет 3.

1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.

Характер предмета i принципiв психологiчноi науки ВИЗначає її методи. Сучасна наукова психологія зосереджує cBoї зусилля як на подальшому вивченні психіки, досЛіД­женнi теоретичних проблем розвитку и ДlЯЛЬНОСТl особисTOCTi так i на розв' язаннi практичних завдань ОПТИМlЗаЦії поведiнки та дiяльностi особистостi У сферi науки, вироб­Ництва, культури, освiти, медицини тощо. За своїми методами пIСИХOлогіяI CYттєвO відрізняється від iнших наук. Специфiка псиxiчноi дiйсностi вимагає роз­робки й застосування спецiальних мeтoдiв її пiзнанНЯ та фОрмуВаНнЯ. Тому у створенні свого методичного інструментарію психологiчна наука спирається на певні методо­логiчнi принципи. Основні принципи психологічної науки – принцип детермінізму, принцип відображення, пр.єдності психіки і діяльності, пр. розвитку психіки, системно-структурний пр.

Методи психології доцільно розділити на дві групи: пізнальні (дослідницькі) методи; методи активного впливу на особистість.

Вiдповiдно до етапiв психологiчного дослiдження доцiлъ­но розрiзняти чотири групи Meтoдiв: органiзацiйнi, емпipuчнi, Meтoди обробки даних та iнтерпретацiйнi методи. Органiзацiйнi методи включаютъ: порiвняЛьний метод, який реaлiзується зiставленням груп пiддослiдних, ЩО Biд­рiзняються за BiкOM, видом дiяльностi ТОЩо.

До групи емпipuчнuх методiв входять: спостереженнЯ i самоспостереженнЯ; експериментальнi методи; психодiaг­ностичнi методи (тести, анкети, опитувальники, coцioMeT­рiя, референтометрiя, iнтeрв'ю, бесiда); анaлiз продуктiв дi­ялъностi; бiографiчний метод; трудовий метод.

Методи обробкu даних - це кiлькiснi та якiснi методи. До кiлъкiсних Meтoдiв належать, наприкладi факторний анaлiз, побудова графiкiв, ricтoгpaM, схем, таб­ЛИЦЬ, матриць тощо. Якiсний метод передбачае анaлiз i син­тез отриманих даних, ix систематизацiю та порiвняння з результатами iнших дослiджень.

До iнтерпретацiйнux MeтoдiB належать генетичний метод анaлiзу психологiчних даних у процесi розвИтку, а також стрyкrypний, системний метод, який передбачае вста­новленнЯ зв' язкiв мiж yciмa псиxiчними якостями iндивiда.

Метод спостереження полягае в тому, що експеримента­тор збирае iнформацiIO, не втручаючисъ у ситуацiю. Icнye ПРИНЦИIIова Biдмiннicтъ наукового спостережеllllЯ Biд жит­Т€BOro, яке обмежуеться реестрацiею фактiв i мае випад­КО:вИй, неорганiзований характер. на пpoтивary йому науко­ве спостереженlIЯ базуеться на певному планi, прогрaмi, фiксацii фактiв та особливостей ситуацii, на анaлiзi та iнтep­претацii. для наукового спостережеllllЯ xapaктepHi переxiдBiд опису Фактiв до поясне:ння ixньo! cyri, формуванllЯ пси­хологiчноi характеристики особистостi.

Значноro поширення набули тести, якi використову­ються для визначення властивостей особистостi, вимiрю­вання рiвня розвитку порiвняно зi стандартом.

Застосування анкет (опuтувальнuкiв) допомагае збирати факТИЧНИЙ матерiaл, що стосуєтъся характеру, змiстУ думок, людей.

Соцiометрuчнuй та референтометрuчнuй методи забезпе­чуютъ вивченнЯ CТOCYнKiв мiж членами груп, вияВляютъ ix­ню стpуктуру на Ocнові відносно простої процедури вибору ОДНИМИ членами групи iншиx за параметрами симпатiї-антипатiї, референтностi (стосовно певних цiнностей).

Інтерв’ю та бесiда. як методи здобуггя iнформацii про особистicть, її погляди, caMooцiнкy, цiннicнi установки, псиxiчнi властивостi Спираються на попередньо розроблену програму

Аналiз продуктiв дiяльностi як метод дослiдження мож­ЛИВий за наявностi об'€ктИВНИХ (матерia.льниx або ма­терiaлiзованих) наслiдкiв дiяльностi людини, таких як ар­xiвнi матерiaли, чернетковi запиСИ, щоденники, креслення, варiaнти ескiзiв та мaлюНкiв

Для бiографiчного методу xаapaктepHi використання мате­рiaлiв, що стосуються особливостей ЖИТIЯ людини, її роз­витку як особистостi, анaлiз важливих подiй у її диrинствi, юнацтвi, навчаннi та трудовiй дiяльнocтi, внаслідок чогo реконстрУЮЮТЬСЯ xapaктepнi риси особистостi.

Трудовий метод передбачае включення ДОСлiДникa у кон­кретну дiяльнiсть, з метою вивчення ніби з середини її закономірностей.

Методи активного впливу на особистiсть:

Псuxологiчна консультацiя проводиться з метою надання людинi психологiчноi допомоги

Псuxологiчна корекцiя передбачае подолання певних Biд­хилень у поведiнцi та дiяльностi людини засобами Вивчення iндивiдyальних особливостей особистостi, ix вiдповiдностi вимогам навколишнъогo соцiальноro та природноro сере­довища, виявлення i подолания iснуючих суперечностей

Псuxологiчний тренiнг (вправи, дiловi irри) застосовуєть­ся для розвитку здiбностей, наприклад, уваги, пам'ятi, мис­лення, уяви тощо.

Псuxологiчна терапiя та реабiлiтацiя - це система спе­цiалниx психологiчних MeToдiв оздоровчого впливу иа лю­Дину для нормалiзацiї її псиxiчноro стану.

Отже, сучасна наукова психологiя має в своєму розпорядженні широкий арсенал методiв активного дослiджеНня, пізнання та впливу на пcиxiкy людuни, щоб допомогти їй у складнux умовах нинішнього напруженого, дuнамiчного жuття. Тому психологiя займае гiдне мiсце серед iншux наук про людuНУ.

2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.

У цьому вiцi дитина цiлковито захоплена предметом. Це вияв­ляється, наприклад, у тому, як дитина ciдaє на стiлець чи возить засобою машинку (дитина увесь час дивиться на цей предмет). За предметами дитина ще не бачить дорослого, однак опанувати людськi способи використання предметiв без дорослого дитина також не може.

Предметна діяльність, спрямована на засвоєння суспiльно вироблених способів дії з предметами. Вона предметна насамперед тому, що її мотив полягає в способі застосування предмета, у самому предметі. А спiлкування стає фор­мою органiзацiї, засобом здiйснення предметної дiяльності. Воно пе­peстає бути дiяльнiстю у власному значеннi слова, тому що його мо­тив змiщується з дорослого на суспiльний предмет.

Iстотну роль вiдiграє оволодiння дитиною ходiнням випроставшись, що робить її спiлкування з навколишнім світом самостійнішим, розширює коло речей, якi стають об’єктами пiзнання, розвиває спро­можнicть орієнтуватись у просторi i манiпулювати з найрізноманп­нiшими предметами тощо.

Манiпулятивна дiяльнicть поступово замiнюється предметнuми дiями пов'язаними з оволодiнням виробленими людьми способами коригування предметами. Їхні функцiональнi властивості вiдкриваються дитинi лише через навчаючий вплив дорослого.

Саме оволодiння предметною дiяльнiстю найсуттєвiше впливає на психiчний розвиток дитини в цьому віці.

На третьому роцi життя вже починають формуватися нові види діяльності, таю як гра, ма­лювання, конструювання, лiплення та ін.

Результатом iнтенсивного розвитку спiль­ної дiяльностi дитини i дорослого у ранньому дитинствi е, зокрема, формування у дитини сисmеми власного "Я" - центрального утво­рення, що виникае наприкiнцi цього етапу. Малюк вчиться вiдокремлювати себе вiд дорослого, починає ставитись до себе як до самостiйного "Я", тобто в нього з'являються початковi форми caмocвiдoмостi.

Все це призводить до розвитку прагнення дитини бодай у вузьких межах cBolX можливостей дiяти самостiйно, без допомоги дорослих ("Я сам"). Цей перiод прийнято вважати критичним (криза mрьох рокiв), оскiльки дорослi зiштовхуються з труднощами у взаемовiдно­синах з дитиною, яка може стати вкрай впертою.

В OCHOBi цiel кризи - об'ективна суперечнiсть мiж новою тенден­цiею дитини до самостiйного задоволення CBOIX потреб та прагнен­ням дорослого зберегти старий стиль CTOCYHKiB i обмежити тим са­мим активнiсть дитини.

Описана криза е, зрозумiло, тимчасовою, але пов'язанi з нею но­воутворення (вiдокремлення себе Biд оточуючих, порiвняння себе зiншими тощо) - важливий етап у психiчному розвитку дитини.

Прагнення дитини цього BiKY до самостiйностi може знайти найбiльш продуктивне вирiшення у формi гри, а тому "криза трьох pOKiB" розв'язуеться через перехiд дитини до irpoBol діяльності.

Білет 4.

1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.

Розвuток - це рух вiд простих форм i структур до вuщux, бiльш складних.

Розвиток життя, наприклад, це не коловорот подiй, а послiдов­ний процес, рух вiд найпростiших до дедалi складнiших форм, пов'язаний з ускладненням зв'язкiв, будови матерiальних систем. Процес розвитку природи не можна уявити у виглядi прямої лiнiї.

Yciм видам матерії, починаючи з неживої, неорганiчної i закiнчуючи найвищою складною матерi€ю - людським мозком, властива якicть вiдображення, тобто здатнiсть реагувати на вnливи. Форми вiдображення залежать вiд форм icнування матерії: вiдобра­ження виявля€ться у здат»остi реаryвати на зовнiшнi впливи вiдповiдно до характеру впливу та форми існування матерії. Вищою формою вiдображення € псuхiЧне вiдображенНЯ, а вищою формою психiчного вiдображення - свiдомiсть.

У неживiй природi вiдображення може виявитися у формi ме­ханiЧНОї, фiЗИЧНОї чи хiмiчної вза€модiї тiл або речовин (хвиля i KaMiHь, сонячний промiнь i поверхня води, озон пicля грози тощо). З появою життя на Землi жива матерiя набува€ особливих влас­тивостей. Загальною властивiстю ycix живих органiзмiв € подразлu­вiсть - здатнiсть реагувати на зовнiшнi впливи середовища певни­ми бiологiчними процесами. Подразливicть € необхiдною умовою обмiну речовин мiж органiзмом та середовищем. Це бiологiчна фор­ма вiдображенНЯ.

З виникненням життя відображення стає якісно іншим. У неживій природі об’єкт залишається пасивним щодо впливів, а в живій природі істоти виявляють активність, вони вибірково реагують на впливи внаслідок здатності до саморегуляції.

Подразлuвiсть € основою появu бiльш високого рiвня вiдображення - псuxiчного. Псuхiчне вiдображення виника€ на певному етапi розвитку тваринного CBiTY у формi чутливостi, тобто здатностi вiдчувати. Чутливicть виявля€ться в peaгyBaHHi на TaKi впливи середовища, вiд яких безпосередньо життя органiзму не залежить, але якi € бiологiчно знаЧУЩИМи.

Вuнuкнення у тварини здатностi розрiзнятu окремі подразнu­ки, що вiдiграють сuгнальну роль у пристосуванні її до зовнiшнього середовuща є початком розвuтку пCUXiKU.

Завдяки здатностi вiдображати принаймнi елементарнi зв'язкимiж подразниками виробля€ться механiзм передбачення oчiкуваної подiї. Це забезпечу€ можливicть приготуватися до вiдображення впливу, який Ma€ вiдбутись (вuпереджувальне вiдображення). Нап­риклад, комахи за запахом, звуком знаходять IЖУ, особи протилеж­ної cTaTi; звуки i запахи € для них сигналом небезпеки тощО.

2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.

Новоутворення - це новий тип побудови особистостi та її дiяльностi, психiчнi й соцiальнi змiни, що вперше виникають на певному вiкоому ступенi, i якi в самому основному визначають свiдомiсть дитини, її ставлення до середовища, його внутрiшньо­го i зовнiшнього життя, весь хiд її розвитку в даний перiод. BiKOBi новоутворення формуються в кiнцi перiоду. Найбiльш значуще новоутворення для наступного етапу розвитку - центральне. Ti новоутворення, якi безпосередньо пов'язанi з основним, назива­ються центральними лiнiями розвитку в певний вік

Перебудова соціальної ситуацiї розвитку пiд впливом ново­утворень, що виникають у свiдомостi дитини, - суть i змicт кри­тичних перiодiв.

У пiзнавальних процесах виника€ синтез зовнiшнiх i внутрiшнiх дiй, об'€днуються уява, мислення та мова. Внутрiшня мова функцiону€ як засiб мислення.

Особливості спiлкування дитини перших шести pоків життя з ровесниками та старшими. у продовж першого року життя в дитини розвива€ться фо­нематичний бiк мовлення. Здiйсню€ться перехiд вiд голосних ре­акцiй до словосполучень, а вiд них - до словоутворень. Зокрема, спостерiга€ться така послiдовнiсть: 2-й мicяць - дитина слуха€ звуки, виника€ спонтанна вокалiзацiя; 3-й мicяць - дитина впiзна€ голос, використову€ звуки У "розмовi" з дорослим, з'яв­ля€ться гулiння; 7 - 8-й мicяць - виника€ реакцiя на слово, лепет, вокалiзацiя при манiпуляцiях, форму€ться iнтонацiйне та фоне­матичне поле мозку, розумiння МОВНО1 ситуацil, окремих слiв; 10 - 12-й мiсяцi - встановлю€ться зв'язок мiж назвою предмета i са­мим предметом, з'являються першi склади.

у цей перiод розвиток мовлення здiйсню€ться через вклю­чення дитини у спiлкування з ДОРОСЛИМ. Спочатку виника€ увагадо його мовлення, а потiм дитина наслiду€ ДОРОСЛОГО.

Другий piK. Встановлю€ться зв'язок фонеТИЧНО1 (звуковоi:) i СМИСЛОВО1 сторони мовлення. Спостерiга€ться самостiйнiсть мовлення. Дитина може говорити, вимовляти слова, не надаючи 1М певного змicту, або ж повторювати слова, якi сама не розумi€. Слова часто випереджають мислення. Мовлення Ma€ сильний емоцiйний заряд. Тут бiльше розвива€ться пасивний словник ди­

I нни. Бiльшiсть дiтей говорить простими реченнями.

Третiй piK Форму€ться елементарна граматика. Розвиток мовлення зумовлюється не тiльки спiлкуванням з дорослим, ай включенням дитини в практичну дiяльнicть. Формується регулююча функцiя мовлення (дитина пiдпорядковується iнструкцiї до­рослого), вмiння слухати i розумiти лiтературнi твори.

Білет 5.

1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.

З появою життя на Землi жива матерiя набува€ особливих влас­тивостей. Загальною властивiстю ycix живих органiзмiв € подразлu­вiсть - здатнiсть реагувати на зовнiшнi впливи середовища певни­ми бiологiчними процесами. Подразливicть € необхiдною умовою обмiну речовин мiж органiзмом та середовищем. Це бiологiчна фор­ма вiдображенНЯ..

Тварина вiдповiда€ активнicтю (зовнiшньою i внутрiшньою) на прямi впливи, якi caMi по собi позитивно чи негативно позначають­ся на органiзмi. Так, наприклад, поживнi речовини, розчиненi уводi, викликають в iнфузорi1 процес асимiляцї, тобто засво€ння їX. Дотик стороннього тiла до оболонки амеби виклика€ процес захоп­лення (незалежно вiд властивостей цього тiла).

Таким чином, з виникненням життя вiдображення CTa€ якiсно iншим. У неживiй природi об'€кт залиша€ться пасивним щодо впли­BiB, а в живiй природi icтоти виявляють актuвнiсть, вони вибiрко­во реагують на впливи внаслiдок здатностi до саморегуляцiї.

Подразлuвiсть € основою появu бiльш високого рiвня вiдображен­ня - псuxiчного. Псuхiчне вiдображення виника€ на певному етапi розвитку тваринного CBiTY у формi чутливостi, тобто здатностi вiдчувати. Чутливicть виявля€ться в pearyBaHHi на TaKi впливи середовища, вiд яких безпосередньо життя органiзму не залежить, але якi € бiологiчно знаЧУЩИМи. Роль сигналу можуть виконувати звуки, запахи, кольори та iншi якості об'€ктiв та їх по€днання.

Вuнuкнення у тварини здатностi розрiзнятu окремі подразнu­ки, що вiдiграють сuгнальну роль у пристосуванні її до зовнiшнього середовuща, є початком розвuтку пCUXiKU.

Завдяки здатностi вiдображати принаймнi елементарнi зв'язки мiж подразниками виробля€ться механiзм передбачення oчікуваної подiї. Це забезпечу€ можливicть приготуватися до вiдображення впливу, який Ma€ вiдбутись (вuпереджувальне вiдображення). Нап­риклад, комахи за запахом, звуком знаходять їЖУ, особи протилеж­ної cTaTi; звуки i запахи € для них сигналом небезпеки тощО.

Отже, пcuxiKa виKOHY€ сuгнальну функцiю у пристосуванні тварин до зовнiшнього середовuща.

Поява i розвиток чутлuвостi - нового рiвня вiдображувалЬНОї дiяльностi - нерозривно пов'язанi з ускладненням способу життя тварин i розвитком У них нервової системи, opraHiB чуття та opraHiB руху.

У хребетних дедалi активнiше розвиваються головний мозок i йо­го вищий вiддiл - кора головного мозку. Збiльшення об'€му й ролi кори головного МОЗКУ назива€ться кортuкалiзацiєю. Чим бiльшого розвитку досягає нервова система і мозок тварини, тим вищий рівень її психіки.

Є такі стадії та рівні(за Леонтьєвим та Фабрі):

1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:

А) Нuжчuй рiвень: Характерні ознаки - Примiтивнi елементи чутливості. Розвинена подразливість.

Особливості поведінки – чіткі реакції на біологічно значущі властивості середовища через зміну швидкості зміни напрямку руху.; елементарні форми рухів; несформована здатність реагування на біологічно нейтральні, позбавлені життєвого значення властивості середовища; слабка рухова активність.

Належать – найпростіші види.

Б) Вuщuй рiвень: - наявність відчуттів, поява найважливішого органа маніпулювання –щелеп; здатність до формування елементарних рефлексів.

- чіткі реакції на біологічно нейтральні подразники; розвинена рухова активність пов’язана з виходом на сушу; здатність уникати несприятливих умов середовища; головне значення у поведінці мають жорсткі вроджені програми.

Належать – вищі черви, слимаки, деякі інші безхребетні.

2. Стадiя перцептивної психiки.

А) Нuжчuй рiвень: - відображення зовнішньої дійсності у формі образів предметів, інтеграція, об’єднання властивостей, які впливають на цілісний образ. Гол. орган маніпулювання – щелепи.

- формування рухових навичок, рухи достатньо різноманітні, складні; активний пошук позитивних подразників, уникання негативних, розвинена захисна поведінка.

Належать – риби та інші нижчі хребетні, деякі вищі безхребетні.Комахи.

Б) Вuщuй рiвень: - елементарні форми мислення; вироблення певної «картини світу».

- високорозвинені інстинктивні форми поведінки, здатність до учіння.

Належать – вищі хребетні (птахи, деякі ссавці).

В) Найвuщuй рiвень (III. Стадiя iнтелектуальної поведiнки): - видiлення у практичнiй діяльності особливої, орієнтовно-дослідницької, підготовчої фази; здатність розв’язувати одне й те саме завдання різними методами; перенесення від найденого принципу розв’язання завдання в нові умови; здатність до пізнання довкілля незалежно від наявних біологічних потреб; бачення та врахування причинно-наслідкових зв’язків між явищами.

- виділення спеціальних органів маніпулювання: лап і рук; розвиток дослідницьких форм поведінки з широким використанням раніше набутих знань, умінь і навичок.

Належать – мавпи.

2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «Я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.

Однi€ю з характерних рис Дитячої особистості € її незавершенicть, здатнicть швидко змiнюватиея. Друга риca - нiжнicть i тендiтнicть Дитячої особиетостi, що вiдзначається її легкою пiддатливiстю. Дитина легко вбира€ рiзнi переживання, не вмiючи зрозумiти свої конфлiкти i правильно їx вирiшити. Панування емоцiй, реального "Я", слабка влада інтелекту, вiдсутнicть звичок, певних стiйких оцiнок - усе це призво­дить до того, що в дитини HeMa€ нiчого штучного, вона безпосе­редньо слiду€ CBO'iM захопленням i почуттям, 'iй притаманнасправжня духовна свобода. У цьому поляга€ HerroBTopHicTb ста­новлення дитячо'i особистостi, розвиток яко'i вiдбува€ться в на­прямi збагачення й досвiду, волi та iнтелекту.

У дошкiльний перiод дитина прагне не зіставити себе з iншими i активно впливати на ситуацiю. У шестирiчної Дитини завдяки iгровiй дiяльностi з'явля€ться орієнтація на суспiльнi функцi'i людей, норми 'ix поведiнки та ширше ро­зумiння соцiальних зв'язкiв, виробляеться умiння оцiнити по­ведiнку iнших дiтей i дорослих. Виникае i розвиваеться потреба переживати, яка проявляеться в емоцiйнiй децентрацi'i. Фор­муються першi етичнi iнстанцП. Моральнi iнстанцi'i породжують моральнi мотиви поведiнки. Моральнi почуття стають великою пошукальною силою. 3вiдси випливають i TaKi новоутворення, як здатнicть пiдпорядковувати свої безпосереднi бажання свiдомим наMipaM, умiння управляти собою, сво€ю поведiнкою i здатність правильно вiдтворювати соцiальнi норми поведiнки.

Старшi дошкiльники прагнуть зайняти нове мicце в системi I\ОСТУПНИХ суспiльних вiдносин. Вiдбува€ться усвiдомлення свого "Я", CBOєї приналежностi до дитячого колективу. Шес­Illрiчна дитина починае розумiти важливicть суспiлыlo кориснихI IIpaB. У рольовiй гpi дошкiльник вже може отримати задоволенняч 1(вiд правильних рольових дiй, так i вiд вiдмови на користь цi€'i 11 равильностi вiд власних безпосереднiх бажань. Нова позицiя i тип (oIмосвiдомостi "Я" i "CBiT" характеризуються видiленням у вза€ми­lIoIX з дорослими норм i еталонiв соцiального спiвжиття. ВиникаеII(преба в соцiальнiй вiдповiдностi. Дитина почина€ усвiдомлюватие во'!: умiння i деякi якостi, вiдкривати для себе власнi переживання.

У дошкiльний перiод емоцН випереджають хiд виконання дiЙ, виника€ здатнiсть до спiвпереживання, здатнiсть передбачи­ти наслiдки сво!х дiЙ, сумлiння cOBicTi. Ui соцiальнi почуття ли­ше починають формуватися. Вони розвиваються у rpi. Дитина отриму€ задоволення вiд само! гри. ЕмоцН беруть участь у пiдпо­рядкуваннi мотивiв, ЩО призводить до становлення довiльно! регуляцii:.

Білет 6.

1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.

Порiвняння психiки тварин з людською дозволя€ видiлити TaKi OCHOBHi вiдмiнностi мiж ними.

1. Тварина може дiяти лише в межах ситуацiї, ЩО сприйма€ться безпосередньо, а Bci здiйснюванi нею акти обмеженi бiологiчними потребами, тобто мотивацiя завжди бiологiчна. Тварини не роблять нiчого такого, що не обслугову€ їxHix бiологiчних потреб. Людина ж завдяки абстрактному, логiчному мисленню може передбачати подiї, чинити вiдповiдно до пiзнаної необхiдностi ­свiдомо.

2. Тварини здатнi використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя працi. Тварини не жи­вуть у CBiTi постiйних речей, не виконують колективних знарядд€вих дiй. HaBiTь спостерiгаючи за дiями iншої тварини, вони нiколи небудуть допомагати одна однiй, дiяти спiльно.

Лише людина створю€ знаряддя за продуманим планом, вико­ристову€ їХ за призначенням i зберiга€ на майбутн€. Вона живе у CBiTi постiЙних речей, користу€ться знаряддями спiльно з iншими людьми, перейма€ досвiд користування знаряддями працi та переда€ його iншим.

3. Вiдмiннiсть у психiцi тварин i людини поляга€ в почуттях. Тварини також здатнi переживати позитивнi чи негативнi емоції, але лише людина може спiвчувати в ropi чи paдocTi iншiй людинi, насолоджуватися картинами природи, переживати iнтелектуальнi почуття.

4. Умови розвитку психiки твари н i людини € четвертою BiдMiH­нicтю. Розвиток психiки У тваринному CBiTi пiдкорено бiологiчним законам, а розвиток психiки людини детермiну€ться суспiльно-iсто­ричними умовами.

І людинi, i тваринi властивi iнстинктивнi реакцiї на подразники, здатнicть набувати досвiд у житт€вих ситуацiях. Проте присвоювати суспiльний ДOCBiд, який розвива€ психiку, здатна лише людина.

3 моменту народження дитина оволодiва€ способами викорис­тання знарядь та навичками спiлкування. Це, у свою чергу, розви­Ba€ почутт€ву сферу, довiльнicть, логiчне мислення, форму€ осо­бистicть iндивiда. Мавпа в будь-яких умовах буде проявляти себе як мавпа, алюдина лише тодi стане людиною, якщо її розвиток вiдбу­ва€ться серед людей. Це пiдтверджують випадки виховання людсь­ких дiтей серед тварин.

2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.

Гра є соціальним за СВОIМ походженням та змiстом iсторичним утворенням, зумовленим розвитком суспiльства, його культури. Це особлива фор­ма життя дитини в суспiльствi, дiяльнiсть, у якiй дiти в iгрових умо­вах ~иконують ролi дорослих, вiдтворюючи Y~He життя, працю та взаємовідносини.

Характеризуючи гру дошкільнят, зазначимо передусiм ii' рольовий характер. Якщо в ранньому дитинствi центральним моментом гри було оволодіння предметами Та способами дiй з ними, то тепер на перший план виходить ЛЮДина, ii' дii, стани та стосунки з iншими людьми.

Оскiльки рольова гра icHye лише в соцiальному середовищi, то ДИтина nчиться гратись пiд прямим чи опосередкованим впливом до?ослих, що свiдчить про соцiально обумовлений характер рольової гри.

Мотиви гри лежать у самому її змiстi. Биконуванi в нiй дii caMi по собi цiкавi дитинi, вони зумовленi ii' безпосереднiми спонуканнями, потребами та iнтересами. Дитину цiкавить не так результат, як сам процес гри. Разом з тим у rpi е активне прагнення до пеВНоi мети, оперування предметами, розмови, стосунки з iншими людьми тощо, що й зумовлюt результативнiсть гри, яка виражапься передусiм не в матерiальних продуктах, а в тих пiзнавальних, емоцiйних та iнших надбаннях, що формуються в дитини У процесi irpOBoi дiяльностi.

Гра дошкiльнят е засобом вiдображення навколишньоi дiйсностi, способом освоiти дiяльнiсть та взаемовiдносини дорослих, по-iншо­му недоступнi для дитини.

Змicт iгрових дiй визначапься тими практичними завданнями, що Ух розв'язують ЛЮДИ для досягнення певноi мати. При цьому iграшки та iншi рiзноманiтнi предмети замiщують Ti об'екти, що використо­вуються в практичних ДIЯХ дорослого.

Гра завжди будуеться вiдповiдно до певних правил. Характерна для не! умовнiсть (перейменування використовуваних предметiв, що мають замiщувати iншi, тощо) не е обов'язковою для виникнення сюжетно-рольовоi гри, а з'являеться в процесi ii' здiйсненн.

Гра на цьому етапi символiчна за своУм змiстом, що суттево вnли­вае на розвиток дитячоi психiки. Так, дocBiд використання символin, замiщення одних об'ектiв iнши'Ми допомагае в майбутньому оволо­дinaти соцiальними знаками. Розвиток символiчноi функцil формуекласифiкацiйне сприймання, суттево розвивае змiстову сторонуiнтелекту та iншi суто людськi якостi.

Гра сприяе розвитку довiльноi уваги та пам'ятi у дитини. Б умо­вах гри дiти краще зосереджуються i бiльше запам'ятовують. CBiдOMi цiлi (зосередити увагу, запам'ятати, вiдтворити) ранiше i легше вирiз­няються дiтьми саме в rpi. Особливу спонукальну роль при цьомуBiдirpae потреба в емоцiйному спiлкуваннi з однолiтками: неспромож­них запам'ятати правила гри чи бути уважними до вимог irpOBoi си­туацii просто виганяють..

Рольова гра вимагае Biд кожноi дитини певних комунiкативних здiбностей, вnливаючи тим самим на розвиток мовлення. Бона пози­тивно впливае на розвиток iнтелекту: в rpi дитина вчиться узагаль­нювати предмети та дii, використовуватц узагальненi знаtJ:ення слів тощо.

Biд мислення через предметне манiпулювання дитина поступово переходить до мислення уявленнями (коли вона дае предмету не його власну, добре вiдому lй назву, а iншу, необхiдну в певнiй iгровiй си­туацii). При цьому конкретний предмет слугуе своерiдною зовнiш­ньою опорою думки про уявний предмет та реальнi дi1 з ним. Такимчином, у рольовiй rpi розвиваеться здатнiсть дитини дiяти у внутрiш­ньому, мисленому планi. Основу переходу до розумових дiй стано­вить "згортання" та узагальнення iгрових дій.

Розрiзняють двi OCHOBHi фази або стадi1 у розвитку гри. Для пер­шоi' стадi1 (3-5 pOKiB) характерне вiдтворення логiки реальних дiйлюдей; змiстом гри е предметнi дi1. На другiй стадi1 (5-7 pOKiB) моде­люються реальнi вiдносини мiж людьми, а змiстом гри стають соц­iальнi стосунки, суспiльний змiст дiялыюстi ДОрОСЛ01 людини.

Поряд з грою суттеву роль у психiчному розвитку дошкiльнят вiдiграють рiзнi види ПрОДУКТИВН01 дiяльностi (малювання, аплiкацi1, конструювання, лiплення).

Білет 7.

1.Передумови та умови виникнення психіки людини.

для пояснення природи псиxiки вaжливо спиратися на нayкoBi дaнi про закономipностi її виникнення i становлення в умовах eвoлюції протягом багатъох мiльйонiв poкiв та iсторичного розвитку людства. Цi дaнi здобугi археоло­гами, бiологами, анrpопологами, фiзiологами та узагалъненi психологами.

Зародження i розвиток псиxiки пов'язуються з еволюцiй­ними процесами в природi на cтaдії виникнення живоi ма­тepii. Деякi дocлiдники вбачаютъ корiння псиxiки в неживiй матерії, iншi пов'язують появу псиxiки з виникненням тва­рин.

Погляди вщомого французького фiлософа i палеонтолога П'єра Тейяр де Шардена (1881 - 1955) на еволюцiю матерії та псиxiки були підтpиманi i розвинyтi видатним ученим, першим президентом YкpaїHCьKOї aкaдeмii наук В.І. Вернад­CьКиM (1863 - 1945). Спiвзвучнi погляди відображенi у пра­цях Б.Г. Ананьева.

П. Тейяр де Шарден вважав. що розвитoк матерії, або, за його термiнологiєю, yнiвepcyмy, тривае yпpодовж кiлькох мiльярдiв РОків i виявля€ТЬCя в розширенніi «пepBicHoгo ато­ма» до розмi.рiв сучасних галактик.

П. Тейяр де Шарден видiляє в процесi еволюцiї yнiвepсуму чотири cтaдії - Переджиття, Житгя, Думку та Над­життя. Кожнiй з них властивi вiдпоВідні cтaдii психогенезу.

На стaдії Переджитrя суб'ективне, псиxiчне втiлене в матерiю у виглядi потенцii. На стадії Життя формується бiосфера, яка поширюється на оболонцi nланети у виглядi живоi маси органiзованої матерії - мiкроорraнiзмiв i мегамолекул; останнЯ розгалу­жується у виглядi дерева житгя.

Для стадії Думки характерно iнтенсивне зростаннЯ cBi­домостi. Завдяки здатності людини до рефлексiї yнiвepcyм зосереджуєтъся на собi, оволодiває собою.

Для cтaдiї Наджиття характерним є об'єднання нapoдiв, духовне оновлення Землi, формування Надлюдства.. Ноoгенез приводитъ до олюднення часу й простору, до виникнення Надособистості.

Фiлософська концепцiя П. Тейяр де Шардена е однiєю з гіпотез про еволюцiйний та iсторичний розвиток псиxiки. У формування нayкoвoї картини фiлогенезу псиxiки значний внесок зробили й iншi дослiдники, такі як Б. Г. Ананьєв, Е. Г. Вацуро, Н. О. Тих та багато iншиx.

Спираючись на наукові данi, МОЖна стверджувати, що пcиxiKa постала у процесі взаємодiї найпростiших живих icтот з навколишнiм середовищем. Завдяки пcuxiці вдоскона­лювалася регуляцiя цього процесу, що забезпечувало виживання й жuттедіяльність живих істот. Психіка таким чином, виникла як необхідний механiзм сигналiзацiї, орiєнтацiї, організації пoвeдіНKи живux істот, що полiпшувало умови їхнього життя. Розвиток пCиXiKи здiЙСнювався як доцiльнuй процес і пpoxoдuв ряд етапiв, набуваючи на КОЖноМУ з них якісно нових ознак.

Розвиток псиxiчних механiзмiв регуляцii поведiнки жи­вих істот проходив ряд етапiв: чутливiсть щодо окремих властивостей об’єктів у найпростіших органiзмiв - сприй­мання цілісних предметів у бiльш складних живих iстот - практичний інтелект вищих тварин - практичний i абст­рактний інтелект як OCHовa первісної cBiдoMOї псиxiки у прадавньої людини – свідомість і самосвіджомість старо­давньої людини - особистiстъ людини до нашої i нашої epи, зокрема. епох Вiдродження, Просвiтництва, промислової революції та сучасного соцiaлъногo i науково-технiчногo поступу.. При переходi вiд попередньогo до наступногo етапу форми психіки трансформуються у досконaлiшi псиxiчнi системи peгyляції поведінки та дiяльностi живих icтoт, дедалі ефективніше забезпечуючи ixню життєдiяльнiстъ.

Отже, в процесі філогенезу виникає і розвивається ряд форм психічного відображення живими істотами навколишньої дійсності, які сприяють досконалішій регуляції їхньої поведінки та життєдіяльності. До цих форм належать чутливість (сенсорна психіка), сприймання (перцептивна психіка), практичний інтелект вищих тварин, практичний і абстрактний інтелект прадавньої людини, що перетворюється в процесі історичного розвитку суспільства (на основі використання чимдалі досконаліших матеріальних та ідеальних, зовнішніх та внутрішніх знарядь діяльності) на свідомість, самосвідомість і особистість як соціально зумовлену систему вищих психічних властивостей індивіда. Це забезпечує можливість не лише повніше відображати об’єктивну дійсність, а й перетворювати її та себе.

Дата добавления: 2015-08-21