Види мислення.

Рiзноманiтнiсть типiв мисленн€вих задач зумовлю€ рiзноманiтнicть не тiльки механiзмiв, способiв, а й видiв мислення. У психологiї прийнято розрiзняти види мислення за змiстом: наоч­но-дiйове, наочно-образне та абстрактне мислення; за характером задач: практичне i теоретичне мислення; за ступепем новизнu й орuгiнальностi: репродуктивне (вiдтворювальне) i творче (продук­тивне) мислення.

Наочно-дiйове мuслення поляга€ у тому, що розв'язання задач здiйсню€ться шляхом реального перетворення ситуацiї та виконан­ня рухового акту.

Наочно-образне мuслення гpунту€ться на образах уявлень, пере­TBopeHHi ситуації в план образiв. Властиве поетам, художникам, apxiTeKTopaM, парфумерам, модель€рам. Значення цього мислення поляга€ в тому, що за його допомогою повнiше вiдтворю€ться рiзноманiтнiсть характеристик об'€кта, вiдбува€ться встановлення незвичних по€днань предметiв та їх властивостей.

Особливicтю абстрактного (словесно-логiчного) мuслення € те, що воно вiдбува€ться з опорою на поняття, судження, не ВИКОристову­ючи емпiричних даних.

Наочно-дiйове, наочно-образне та словесно-логiчне мислення розглЯдаються як етапи розвитку мислення у фiлогенезi та онтогенезi.

Теоретuчне мuслення полягає у пiзнаннi законiв, правил. Воно відобража€ icToTHe у явищах, об'€ктах, зв'язках мiж ними на piBHi закономiрностей та теНДенцій. Продуктами теоретичного мислення €, наприклад, вiдкриття ПерiОДИЧНОї системи Мендел€ва.

Деякi вченi на пiдставi трьох ознак - часу перебiгу процесу, CTPYKTYPHOCTi (чiткий подiл на етапи) та рiвня перебiгу (усвiдомле­HOCTi або неусвiдомленостi) - виокремлюють iнтуїтивне та аналiтичне мислення. Аналiтuчне мuслення - це вид мислення, роз­горнутого у часi, Ma€ чiтко вираженi етапи, достатньою мiрою усвідомленi суб'€ктом. Інтуїтuвне, навпаки, - згорнуте у часi, в ньо­му відсутнiй подiл на етапи, воно мало представлене у свiдомостi.

У психологiї розрiзняють ще реалiстuчне мuслення, спрямоване на зовнiшнiй CBiT i регульоване логiчними законами, а також аутuстuчне мuслення, пов'язане з реалiзацi€ю власних бажань, HaMipiB. Дiтям дошкiльного BiKY властиве егоцентрuчне мuслення. Характерна його ознака - неспроможнicть поставити себе на по­зицію iнших.

3. 1. Калмикова вирiзня€ продуктuвне (творче) i репродуктuвне мислення за ступенем новизни продукту, який отриму€ суб'єкт пiзнання. Репродуктuвне мuслення - це вид мислення, який забезпечу€ розв'язання задачi, спираючись на вiдтворення вже вiдомих людинi способiв. Нове завдання спiввiдноситься з уже вiдомою схемою розв'язання. Незважаючи на це репродуктивне мислення завжди потребу€ виявлення певного рiвня самостiйностi.

Вiтчизнянi й зарубiжнi психологи (Г. С. Костюк, Дж. Гiлфорд) дiйшли висновку, що творче мuслення € сукупнiстю тих особливостей психiки, якi забезпечують продуктивнi перетворення у дiяль­HOCTi особистостi. У творчому мисленнi домiнують чотири особли­BOCTi, зокрема оригiнальнiсть розв'язання проблеми, семантична гнучкiсть, ЩО дa€ змогу бачити об'€кт пiд новим кутом зору, образ­на адаптивна гнучкicть, яка вможливлю€ змiну об'€кта з розвитком потреби у його пiзнаннi, семантична спонтанна гнучкicть як проду­кування рiзних iдей щодо невизначених ситуацiй.

2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.

Умiння (навички) - це дiї, якi виконуються певним спосо­бом i з певною якicтю. Бiльшicть психологiв вважають, що уміння - бiльш висока психологiчна категорiя, нiж навички. Навички є бiльш високою стадi€ю оволодiння певними вправами i умiннями. Умiння передують навичкам, якi розглядаються як бiльш доско­нала стадiя оволодiння дiями.

Визначення, умiння - це гOTOBHicть людини успiшно виконувати певну дiяльнicть, яка rpунту€ться на знаннях i навичках. Умiння форму€ться у процесi виконання уч­нями рiзноманiтних завдань. Формування BMiHb залежить вiдумов навчання, органiзацil процесу вправляння, вiд iндивiдуаль­них особливостей: типу неРВОВОl системи, попереднього досвiду, теоретичних знань, нахилiв i здiбностей, усвiдомлення мети за­вдання, розумiння його змicту i способiв виконання.

Формування умiння може вiдбуватися так:

1) учнi засвоюють знання i перед ними ставлять завдання, що потребують використання знань (знання - завдання ­застосування знань);

2) учнi визначають ознаки, якi вiдрiзняють один тип завдань вiд iнших. У процесi виконання завдання, вони визначають його тип та виконують операцil, необхiднi для розв'язання цього типу завдань;

3) учнi навчаються розумовiй дiяльностi, необхiднiй для ви­користання знань.

Навички - це автоматизованi компоненти свiДОМОl дil лю­дини, якi виробляються в процесi 11 виконання. Однак ознакоюсформованостi навички € якicть дil, а не 11 автоматизацiя. Навич­ка розгляда€ться як дiя, доведена внаслiдок багаторазових вправдо досконалостi виконання.

Етапи розвитку навичок:

1) ознаЙОмlIення з прийомами виконання дiй. Осмислення

дil та 11 ПОДання. Чiтке розумiння мети, нечiтке - способiв 11 досягнення;

2) опанування окремих елементiв дН, аналiз способiв lX ви­конання. Чiтке розумiння способiв виконання дiй. Свiдо­ме, однак невмiле i нестiйке 11 виконання;

3) спiввiдношення i об'€днання елементарних pyxiB в одну дiю. Автоматизацiя елементiв дй. У досконалення pyxiB, усунення зайвих, перехiд до мускульного контролю;

4) опанування довiльного регулювання характеру дН. Плас­тичне пристосування до ситуацН. Гнучке, доцiльне вико­нання дН.

Дата добавления: 2015-08-21