Поняття мислення. Хто здатен мислити?

Мислення — це психічний процес відображення об'єктивної реальності, який є вищим ступенем людською пізнання. Пізнавальна діяльність починається з відчуттів та сприймань, а потім може перейти в мислення.

Відчуття → сприймання → уявлення → думка — це діалектичний шлях пізнання.

Знання психологічних законів мислення має велике теоретичне та практичне значення. Теоретичне значення цих знань пов'язане з наближенням до розв'язання широкого кола питань, які завжди цікавили людство.

Філософія вивчає мислення переважно в контексті теорії пізнання (гносеології) і головного філософського питання про відношення мислення до буття. Сам термін „мислення" використовується у філософській літературі в дуже широкому значенні, іноді як синонім „духу". Філософію цікавлять загальні питання: що є первинним — матерія чи мислення? Чи можна пізнати світ за допомогою мислення? Якщо так, то як здійснюється це пізнання?

Для філософії мислення виступає насамперед як суспільно-історичний процес, як історичний розвиток пізнавальних можливостей людства, як родове мислення людства. Теорію пізнання цікавить насамперед кінцевий продукт пізнавальної діяльності людини, зокрема, чи можна його розглядати як відображення зовнішнього світу.

Ро́зум — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту. Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам і інтересам

39. Чи можна створити мислячу та відчуваючу машину

З одної точки зору, ми можемо запрограмувати машину на відповідну реакцію на подразники, що в точності відповідатимуть діям мислячої людини. Також, цей робот може відчувати навколишній світ через сенсори та датчики. Тобто, ми надаємо машині всі можливі фізичні навички людини.
З другої точки зору, навіть якщо машина буде повторювати дії людини, вона не зможе самостійно генерувати думки: вона лише буде інтерпретувати код, який в неї заклали.
Щодо відчуттів, то на мою думку робот взагалі не може набути таких якостей, бо у нього немає душі. Приклади «живих» роботів можемо бачити у науково-фантастичних оповідях. Наприклад, Айзек Азімов є автором захоплюючої історії про робота, що, на відміну від своїх прототипів, мав розум, кмітливість та почуття як у живої істоти.

Дата добавления: 2015-09-03