Психологiчна готовнiсть дитини до школи.

Найважливішим наслiдком психiчного розвитку дитини дошкiль­ного віку є формування псuхологiчноi'готовностi до шкiЛЫlOго Ilавчан­НЯ. ПО CYTi i"i становлення свiдчить про завершення перiоду дошкiль­ного дитинства.

У складному комплексі якостей, з яких складається така готовність, можна виокремити мотивацiйну, розумову та емоцiйно-вольову ком­поненти.

Бiльшiсть дiтей наприкiнцi дошкiльного BiKY прагнуть стати шко­лярами, пов'язуючи це бажання передусiм iз зовнiшнiми ознакамизмiни свого соцiального статусу (портфель, форма, власне робоче мicце, HOBi взаемини тощо).

Однак справжня моmuвацiйна гоmовнiсmь зумовлюеться пiзна­вальною спрямованiстю дошкiльника, яка розвиваеться на OCHOBi Бластивоi' дiтям допитливостi, набуваючи характер них рис перших пiзнавальних iHTepeciB (прагнення пiзнавати те нове, що несе в собi школа, бажання опанувати грамоту, читання та iH.)

Навчання в сучаснiй школi вимагае також розумовоi' гоmовносmi дiтей. Вони приходять до школи з Досить широким колом знань i YMiHb, а головне - 3 розвинутими сприйманням i мисленням (вони вже мають освоi'ти операцii' аналiзу, синтезу, порiвняння, узагальнен­ня, класифiкацii', Групування тощо), якi дають змогу систематично спо­стерiгати за предметами та явищами, виокремлювати в них icTOTHi особливостi, мiркувати i робити висновки.

KpiM того, дiти вже мають володiти початковими навчальними вмiннями (концентрацН уваги не на результатi, а на самому процесi J3иконання навчальних завдань, самоконтролю, самооцiН1<И та iH.).

Велику роль Biдirpae й емоцiЙ1l0-вольова гоmовнiсmь, зокрема вмiння дошкiльника довiльно керувати своею поведiнкою, пiзнавальною активнicтю, спрямовувати гi на розв'язання учбових задач тощо.

Майже третина дiтей семирiчного BiKY не зовсiм готова до школи. Особливо часто вияв­ляеться недостатня сформованicть окремих компонентiв психологiч­но! rOTOBHOCTi. Все це потребуе певного коригування з боку педа­roriв.

Білет 8.

1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.

Свідомість - це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспiльно-iсторичнux умов у трудовій дiяльностi людини та її спiлкування за допомогою мови з iншими людьми.

Основними характеристиками свiдомостi є:

- вiдображення навколишнього cвiтy за допомогою пiзнавальних процесiв (вiдчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява). Пору­шення будь-якого з пiзнавальних процесiв призводить до розладу свідомості;

- розрiзнення суб'кта й об'єкта (тобто того, ЩО належить "Я" i "не Я"), яке вiдбува€ться в npoцeci формування самосвiдомостi людини. Людина – єдина жива істота здатна до самопізнання та самооцінки своїх вчинків і себе в цілому.

- забезпечення цiлеутворюючої дiяльностi людини.Сво€ю дiяльнicтю вона активно вплива€ на навколишнiй світ;

- наявнiсть емоцiйно-оцiннuх ставлень до всього, ЩО вiдбувається навколо, до iнших людей та до самої себе. Ця характеристика свiдо­MOCTi виявля€ться найвиразнiше в таких моральних почуттях, як по­чуття обов'язку, патрiотизм, iнтернацiоналiзм та iH.

Людина здавна замислювалася над тим, як працю€ її свiдомiсть, чим вона вiдрiзня€ться вiд iнших людей, KOTpi живуть поруч, як вона сприйма€ довкiлля i водночас усвiдомлю€ його, чому багато з того, ЩО бачать очi й чують вуха, проходить повз неї, ТОЩО.

CBiдOMicTь - це iнтегральний момент психiчних процесiв. У психiчнiй дiяльностi HeMa€ окремих психiчних aKTiB, yci вони вза€мо­пов'язанi, але при цьому кожен зберiга€ свою специфiку.

Свiдомiсть людини виявля€ться в її дiяльностi. Справа i слово людини € виявом її свiдомостi. Свiдомiсть у рiзнi моменти життя iндивiда i за рiзних обставин неоднакова.

СвiДОмiсть - властива людинi функцiя головного мозку, яка по­ляга€ у вiдображеннi об' €ктивних властивостей предметiв i явищ навколишнього cBiтy, процесiв, що вiдбуваються в ньому, CBOїX дiй у попередньому мисленому накресленнi їх i передбаченнi наслiдкiв, у ре­ГУЛюваннi вза€мовiдносин людини з природою i соцiальною дiйснiстю.

Свiдомiсть склалася як властивiсть високоорганiзованої матерії - мозку.

Вона кри€ в собi вiдображення дiйсностi з допомогою вiдчуттiв i абстрактного мислення.

Структурними елементами свiдомостi € також емоції (особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання), воля (внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції), самосвiдомiсть (усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок), iнтуiцiя.

Людинi, i тiльки їй властива вища форма прояву свiдомостi - понятiйне мислення.

Людська свiдомiсть має суспiльний характер, оскiльки сама людина є суспільною істотою.

2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.

3i вступом дитини до школи змiнюється її соцiальна ситуація розвитку.

Встановлюються якiсно нові відносини мiж дитиною i колективом класу, мiж ди­тиною i дорослим, який його навча€. Певнi вiдносини iз доросли­ми й ровесниками формуються на OCHOBi того, як учень на­вча€ться, викону€ класнi доручення, поводиться в ciM'l, з доросли­ми, однолiтками, виявля€ або не виявляє готовність виконувати доручення iнших людей.

Молодши:й шкiльний BiK - це перiод найбiльш iнтенсивного формування навчальної дiяльностi. Усе, що пов'язане з граю, для школяра CTa€ менш значущим, нiж те, що пов'язане з навчальною дiяльнicтю. Навчальна дiяльнiсть CTa€ провiдним видом дiяльностi.

На OCHOBi навчальної дiяльностi розвиваються OCHOBHi новоутворення молодшого шкiльного BiKY: довiльнicть психiчних 11 роцесiв, розвиток внутрiшнього плану дiй, рефлексiя, мотив до­Iигнення успiху.

У цiлому молодший шкiльний BiK не Ma€ великих труднощiв для роботи вчителя, але водночас треба,пам'ятати, що саме в цьому вiцi закладаються основи моральної та емоцiЙНОl спрямова­нOCTi особистостi, стилю поведiнки i дiяльностi. ОСН08не про­тирiччя віку: моральний розвиток вiдста€ вiд iнтелектуального.

Білет 9.

1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.

Вiдчуття - це вiдображення в мозку окремих властивостей пред­Meтiв i явищ при безпосереднiй дії подразникiв на органи чутгя. У в.iдчyттях людинi вiдкриваютъся колъори та звучання, пахощi i смак, вага, тепло чи холод речей, що її оточують. Kpiм того, вiдчyття дають iнФормaцiю про змiни у власному тiлi: людина вiдчyває порушення у фyнкцiону­ваннi внyтpiшнix opгaнiв, положення i рух свого тiла й окре­мих його частин.

Особливості відчуттів будуть залехати не лише від об’єкта, який впливає на органи чуття, але й від суб’єкта, який їх відчуває. У відчуттяхвідображається стан суб’єкта. Відчуття – це суб’єктивні образи об’єктивного світу.

Фізіологічною основою відчуття є нервовий процес, який виникає під час дії подразника на аналізатор. Аналізатор складається з рецептора, афертних нервів і мозкового центру. При подразненні рецепторавиникає нервовий імпульс, який по афертному нерву передається у відповідний корковий центр. Після переробки дані збудження передаються по ефертному нерву і проявляються у рухових реакціях. Безпосередній контакт рецептора з предметом спричиняє афертне збудження, що знову надходить у мозковий центр, де обробляється і по ефертному нерву корегує роботу м’язів. Механізм виникнення відчуття має вигляд рефлекторного кільця.

Вiдчyття як образи, що вiдбивають oкpeмi властивостi предметiв, виникають пiд час дiяльностi будъ-яких opгaнiв чуття. Наприклад, коли людинi дуже недовго показуюгъ пред­мет, вона бачигь плямy певного кольору, але не може ска­зати, що це за предмет. Слухаючи незнайому мову, людина вловлює висоту, тембр, гучнiсть голосу, хоча не сприймає змiсту мовленого. Але пiзнання piдкo розпочинається з чут­тєвого вiдображення окремих властивостей предметiв («щосъ свiтиться», «щосъ звучить»). Як правило, в ЛЮДИНИ одразу виника€ цiлiсний образ об'€кта, в якому дaлi можyтъ бути видiленi oкpeмi його риси. Бiльш складною i розвиненою, нiж вiдчyття, але TicHO пов'язаною з ним формою чyттєвого пiзнання CBiтy € сприймания.

Вiдчуття подiляються на TaKi види:

1. Зоровi вiдчуття. В пiзнаннi навколишнъого CBiтy та дiяльностi людини зоровi вiдчyття вiдiграють значну роль. Апаратом зору € око, яке характеризу€ться високою рухливiстю.

2. Нюховi вiдчуття. Цi вiдчуття викликають мiкроскопiчнi частини речовини, яка потрапля€ в носову порожнину. Завдяки органам нюху людина вiдчува€ багатоманiтнiсть рiзних запахiв.

3. Смаковi вiдчуття. Цей вид вiдчyттiв Ma€ чотири OCHOBHi модаль­ностi: солодке, солоне, кисле та гipкe. Bci iншi вiдчуття смаку являють собою рiзноманiтнi комбiнацiї цих чотиръох основних.

4. Шкiрянi вiдчуття. Шкiряна чутливicть подiля€Ться на тактильну, тобто вiдчуття тиску, дотику та температурну (вiдчуття холоду i тепла).

5. Слуховi вiдчуття. Органом, що вiдповiда€ за слух, € вухо. Розрiзняють три види слухових вiдчуттiв: MOBHi, музикалънi та шуми.

6. Органiчнi вiдчуття. До них належать вiдчyття голоду, спраги, змiн у діяльності серця та iнших внутрiшнiх opгaHiв тощо.

7.Статuчнi вiдчуття вiдображають статику тiла, його piBHoBaгy, положення тiла в просrорi i Т.д.

8.Кінестезuчнi вiдчуття - це вiдчуття pYXiB i положення окремих окремих частин власного тiла.

2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.

У першi днi навчання в першокласникiв домiну€ iHTepec до зовнiШНЬОl сторони перебування в школi (сидiння за партою, носiння портфеля i тощо). Спочатку внутрiшня позицiя школяра CTa€ провiдною мотивацi€ю навчання, але утриму€ться неДОВГО. Як­що заняття в школi нуднi - iHTepec зника€, тодi замicть внутрiшнiхмотивiв з'являються зовнiшнi. Л. 1. Божович зазначала, що особли­ву цiннicть для учнiв початкових класiв мають широкi соцiальнi мо­тиви учiння. Вони розвиваються вiд загального, недиференцiйова­ного розумiння соцiалЬНОl значущостi учiння, з яким дитина прихо­дить до 1-1'0 класу, до бiльш глибокого розумiння причин не­обхiдностi вчитися, усвiдомлення сенсу учiння "для себе".

Отже, навчально- пiзнавальнi мотиви учiння не займають провiдного мicця в системi мотивацil учiння молодшого школяра. Учнi молодших класiв переважно обирають широкi соцiальнi мо­тиви учiння, зокрема перше мicце посiдають мотив и самовизна~ чення i самовдосконалення, друге - мотиви вiдповiдальностi (у школярiв перших i других класiв - перед учителем.i батьками, а в третьокласникiв - перед однокласниками). Значне мiсце в моти­вацН учiння молодших школярiв займають МОТИвИ отримання ви­сокої оцiнки. Щодо динамiки пiзнаваЛЬНОl мотивацil в молодшихшколярiв, то спочатку в них розвива€ться iHTepec до процесу i змicту навчаЛЬНОl дiяльностi, потiм - до способiв здобування знань.

Пiзнавальнi iнтереси молодших школярiв мають свою спе­цифiку, яка поляга€ в lX екстенсивнiй формi розвитку та яскравiй емоцiйнiй забарвленостi.

Позитивне ставлення до навчальної дiяльностi залишається домiнуючим для бiльшостi молодших школярiв, однак до, закiнчення початкової школи збiльшу€ться кiлькicть учнiв з негативним ставленням до цi€l дiяльностi. До третього класу в школярiв не розвивається "обов'язок" добре вчити­ся, бажання займатися навчальною дiяльнicтю.

Ставлення молодших школярiв до навчальння визнача€тьсяставленням молодших школярiв до власне навчаЛЬНОl дiялыюстi, до людей, у вза€модiї з якими ця дiяльнicть реалiзу€ться, i до са­мого себе як суб'€кта навчальної діяльності.

Результатом навчальної дiяльностi € не тiльки здобування:знань, засвоєння наукових понять, а насамперед змiна самої ди­тини, її розвиток. Перехiд процесiв мислення на новий ступiньта пов'язана з.цим перебудова Bcix iнших процесiв i € основнимэмiстом розумо.вого роз витку в молодшому шкiльному вiцi. Розвиток мислення дiтей у цей перiод € ключем до lX розумово­ГО розвитку В цiлому. Необхiдно, щоб мислення пiднялося навовий piBeHb (вiд наочно-образного пер ей шло до словесно­логiчного). Тому важливо подбати про HaYKoBicTb змicту на­вчання, про те, щ06 дiти заСВОlЛИ систему наукових понять i спос06iв lX отримання.

Білет 10.

1.Основні властивості і закономірності відчуттів.

Вiдчyття як еле­ментарне відображення матерiалъноro CBiтy закономiрно відбиває основні характеристики предметiв i ЯВИЩ - якiснi, кількісні та просторово-часовi. У цих закономiрностях яск­раво проявляється природа чyттєвих образiв, які є суб'єк­ТИвнИМ ВіДображенням об'єктИВНОГО CBiтy.

Головною характеристикою вiдчyтТiв, у якій виявляється їх специфічність, ЗУМОВлена фiзично-xiмiчними властивос­тями адекватних для вiдповiдного анaлiзатора подразникiв, є їхня якість. Неповвними є уявлення про наявнiсть у люди­ни лише п’яти органів чуття - зору, слуху, смаку, нюху та дотику. Спiльними для РIЗНих органів чуття є больовi вiдчуття, якi виникають yнaCлідок дії занадтo сильних подразникiв, але мають i свої caMOCTійні рецептoри.

Якiсть вiдчyття залежить не тiльки від природи подраз­ника, а й від нервово-психiчного стану ЛюДИНИ, наявної установки, схильностi до навiювання ТОЩО.

Iнтенсивнiсть дii подразникiв на анaлiзaтори вiдбиваєть­ся в iнтенсuвностi вiдчyттiв. Кiлькiсна залежнiсть мiж под­разником та вiдчyтrям ДОСИГЬ складна. Iнтенсивнiсть Від­чyття визначається не тiльки силою (енергiею) дiючого под­разника, а й функцiоналъним станом органу чуття.

Просторовi характеристики подразникiв вiдображаютъся у просторових властuвостяx вiдчуттiв. Таке вiдображення ви­явля€тьcя в локалiзації вiдчyття там, де знаходиться под­разник.

Тривaлiсть дii подразиикiв на органи чуття вiдображуєеться в часовux характеристиках вiдчуттiв, Як i iншi власти­вості вiдчyттiв, тривалiСть вiДЧУттЯ мiСТИТь у собi суб'ек­тивний компонент. ВiH виявляєтъся В тому, що вiдчyття виникає дещо пiзнiше вiд початку дii подразника й не зни­кає одразу пiсля закiнчення йогo дiї.

Oтже, характер вiдчyття. зумовлений властивостями под­разникiв (якiсними, кiлькiсними, просторово-часовими), але водночас він залежить вiд особливостей нервово-псиxiчноi органiзацii та стану суб'єктa вiдображення. Це свiдчить про те, що вiдчуття, як i іншi психiчнi процеси, не є пасивним вiдбиттям впливiв зовнiшнього середовища. В образi Biд­чуття наЙповнiше вiдбивається те, що може задОВОльнити потреби суб 'єкта, opiєHтyє йоro під час органiзaцii дiяль­ності та поведiнки. Тому вiдповiднiсть об'єктa образовi завжди відносна. Повна їх aдeквaтнicть недосяжна, та й непотрібна.

2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.

У пiдлiтко­вому вiцi вiдбуваються кардинальнi змiни opгaнізму дитини на шляху до бiологiчної зрiлостi. Цi змiни зумовлюються насамперед статевим дозрiванням. Статеве дозрiвання вплива€ на почуття власної влас­ної дорослостi, появу iHTepecy до представникiв протилежної cTaTi, пробудження нових романтичних почуттiв i переживань.

Прискорюється piст тiла у висоту. У дiвчаток цей процес розпочинається з 11 pOKiB, що на 2 роки ранiше, нiж у хлопчиків.

Соцiальна ситуацiя розвитку в пiдлiтковий перiод Ma€ принциповi вiдмiнностi вiд ситуацiй розвитку в дитинствi. Тепер уже iнакше розставляються акценти мiж сiм'€ю, однолiтками i школою. Головне мiсце серед мотивiв позитивного ставлення до школи займа€ мотив спiлкування з однолiтками. Цi В3a€МИНИ ста­ють основою внутрiшнього iHTepecy пiдлiтка. Iншi мотив и розта­шовуються так: якicть викладання предмета, прихильнicть до CBO€l школи. Вiдбува€ться подальша соцiалiзацiя "Я" особистостi: усвiдомлення cBolX прав i обов'язкiв, прагнення завоювати статус дорослого. Пiдлiток залуча€ться до життя дорослих, вступа€ в pi3Hi громадськi органiзацii.

Провiдни~ вид дiяльностi - iнтимно-особистicне спiлкування. OCHOBHi новоутворення: почуття дорослостi, потреба в са­мореалiзацii та суспiльному визнаннi, прагнення до самостверд­ження, самосвiдомiсть набуває морального характеру, вмiнняпiдпорядковуватись нормам колективного ЖИТТЯ.

OCHOBHi протирiччя: прагнення бути дорослим i разом з тим вiдсутнicть соцiального досвiду; вiдмiнностi мiж фiзичною i соцiальною зрiлiстю пiдлiтка.

Білет 11.

1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.

Спрuймання - це вiдображення в свідомості цiлiсних npeдметiв i явищ при. безпосереднiй дiї подразникiв на органи чуття. Коли людина перебува€ в оточеннi звичайних речей, у нeї формуються цiлiснi образи навколишнix предметiв. Вона бачить речi, чу€ їxн€ звучання, торка€ться їx. Результатом сприймання є цілісний образ об’єкта.

Сприймання не зводиться до простої суми відчуттів. Це є якісно новий ступінь пізнання, в якому задіяні знання і минулий досвід.

Сприймання є суб’єктивним образом об’єктивного світу. В образі сприймання відображається ставлення людини до об’єкта.

Фізіологічною основою є нервові зв’язки, які утворюються в межах одного аналізатора.

Вiдображаючи предмети та ixнi властивостi, сприймання i вiдчyття ЯВЛЯЮTь собою рiзнi за повнотою, глибиною й адекватнiстю ступенi чyттєвогo пiзнання невичерпного ба­гатства cBiтy. Але значення вiдчyттiв та сприймання в дiяль­HOCTi людини не обмежу€ться iнформуванням про події у внутрiшньому та зовнiшньому середовищi. Чyттєвий образ для людини є сигналом про значyщiсть цих подiй i, отже, регyлятором її поведiнки в середовищi. Сприймaючи, на­приклад, змiнy погoдних умов (вiдчyваючи холод, спеку чи вiтep), ЛЮДина може пристосуватися до них чи yникнyти їx. Виконуючи рiзнi трудовi дії, за допомогoю вiдчyттiв - пе­peдyciм м'язових i дотикових - вона точно вiдображає oKpeмi властивостi та цiлiснi ознаки речей i тiльки на цiй OCHOBi координує з ними СВОї дії. Втрата м'ЯЗОВОї чyтливостi при деяких захворюваннях робить люДинY безпорадною у використаннi найзвичнiшиx предметiв.

Дата добавления: 2015-08-21