Будова слова

Споріднені слова	це слова, які мають спільний корінь та спільне в значенні.
Закінчення	змінювана частина слова, що служить для зв’язку слів в реченні.
Основа слова	це частина слова без закінчення.
Корінь	спільна частина споріднених слів.
Суфікс	частина слова, що стоїть після кореня. За допомогою кореня утворюються нові слова.
Префікс	частина слова, що стоїть перед коренем. За допомогою кореня утворюються нові слова.

Словотвір — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення. (лексичні одиниці за структурою і способом творення їх).

Словотвір вивчає словотворення, тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:

афіксами (префіксом: гомін — відгомін: суфіксом: ліс — ліс-ов-ий)

словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (Велик-день),

абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР — уенер).

Як окремий спосіб словотвору виділяють також субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіалізацію (восени) і прономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.

Нескладене слово може включати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-, -город-), звичайно як носія загального лексичного значення, префіксальну (пере-, при-) й суфіксальну (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневою морфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ий (подекуди й постфікс, напр., -ся і специфічного суфікса інфінітива -ти,), як носія граматичного значення слова, що визначає відношення слова до ін. у реченні чи словосполученні. Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати, з-бор-и, з-бір).

Словотвір в українському мовознавстві

Словотвір досліджували: Роман Смаль-Стоцький, Василь Сімович, Ярослав-Богдан Рудницький, Олексій Ізюмов, Василь Ільїн, Іван Ковалик («Вчення про Словотвір»), Лідія Юрчук («Питання суфіксального словотворення дієслів в сучасній українській мові»).

Основні поняття словотвору. Структура слова

Усі слова нашої мови можна поділити на слова з непохідними основами (від яких утворюються інші слова) та слова з похідними основами. Під основою прийнято розуміти частину слова без закінчення (колір…). Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, похідні — ще й хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, постфікс).

Префікси, корені суфікси, закінчення, (флексії) та постфікси називаються значущими частинами слова, або морфемами. Префікс — значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для творення нових слів чи нових форм (колір…). Наприклад: казати — сказати, наказати, переказати, підказати доказати, вказати; сумнівний — безсумнівний; миліший — наймиліший. Корінь — це спільна частина споріднених слів (колір …). Наприклад, для споріднених слів сад, садок, садівник, садовий коренем є спільна частина сад-; для ходити, заходити, перехід, вхід, вихід — частина ход- (хід- у закритому складі). Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і служить для творення нових слів чи нових форм (колір …). Наприклад: малий — маленький, малесенький, малюсінький; трава — травинка, травиця, травиченька; погойдати — погойдувати. Закінчення — це змінна морфема, яка стоїть після суфікса чи після кореня (у непохідних основах) і служить для зв'язку слів між собою (колір ---); нульове закінчення позначається 0: наприклад: кохання, швидкий, мужність0, малює.

Способи словотворення в українській мові

Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів. Словотворчий афікс (кольори …) — це префікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для творення нового слова. Класифікацію способів словотворення схематично можна зобразити так:

Префіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити — ходити, перенавантаження — навантаження, прехороший --- хороший, безвідповідально --- відповідально.

Суфіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький --- холодний, дубок --- дуб, вітерець --- вітер, читання --- читати, молодість --- молодий.

Префіксально-суфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний — брова, безмежний — межа, затишок — тиша.

Постфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися --- бити, миритися — мирити.

Префіксально-постфіксальний: розійтися --- іти, приблудитися --- блудити.

Суфіксально-постфіксальний: лінуватися --- лінь, здороватися --- здоров(ий).

Суфіксально-префіксально-постфіксальний: прибіднятися --- бідний, змилостивитися --- милостивий.

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений.

Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, лісостеп — ліс і степ, синьо-жовтий --- синій і жовтий. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: правосторонній — права сторона, однобічний — один бік. Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки — разом (народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський).

Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури).

Вони можуть утворюватися:

а) складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг — завідуючий магазином,

б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація — державна адміністрація, медсестра — медична сестра,

в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН — Українські телевізійні новини, ЛПУ — Ліберальна партія України,

г) складанням початкових звуків твірних слів: загс — запис актів громадянського стану, ДЕК — державна екзаменаційна комісія;

д) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно — обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий — прізвище конструктора).

Морфолого-синтаксичний спосіб — це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).

2.Особливості проведення уроків української мови в малокомплектній школі.

Перехід на систематичне навчання дітей у школі з шестирічного віку створює додаткові проблеми в роботі сільських шкіл. Успішне навчання школярів в умо­вах класів з малою наповнюваністю учнів вимагає розв’язання таких важливих завдань, як найдоцільніше комплектування класів, складання розкладу уроків, розробка структури уроків, їх дидактико-методичне забезпечення.

У практиці сучасної сільської школи, до складу якої входять 1, 2, 3 і 4 класи, застосовуються різні варіанти об’єднання класів у комплект залежно від різних конкретних обставин, що склалися в тій чи іншій школі. Але, як показав досвід роботи з навчання учнів шестирічного віку в підготовчих класах у 70-х роках ми­нулого століття, найдоцільнішим є об’єднання 1 класу шестиліток з 3 класом. Така доцільність пояснюється тим, що учні 3 класу вже встигли набути навичок само­стійної навчальної праці на уроці, а це дасть учителеві можливість більше уваги приділити першокласникам. Недоцільність об’єднання 1 класу з 4 пояснюється тим, що 4 клас є свого роду «випускним» у початковій ланці і також вимагає поси­леної уваги вчителя перед переходом у середню ланку загальноосвітньої школи.

Успіх навчально-виховного процесу в класах з малою наповнюваністю учнів значною мірою залежить також від дидактично обґрунтованого розкладу уроків. Зважаючи на те, що основною особливістю організації навчальної роботи в умо­вах такого класу є чергування самостійної роботи одного класу з роботою під керівництвом учителя іншого класу, на одному уроці необхідно об’єднувати такі предмети, які найбільшою мірою давали б учителеві можливість планувати такі чергування. Наприклад, уроки мови (письма) доцільно поєднувати з уроками читання, а уроки математики — з уроками трудового навчання (якщо тема уроку передбачає виконання роботи в приміщенні класу).

В останні десятиріччя поширення набуло поєднання однопредметних уроків, на яких опрацьовується одна й та сама тема в обох класах, наприклад, «Вірші Та­раса Шевченка», «Київ — столиця України», «Свято врожаю» та ін., що дає змогу використати на уроці спільну вступну і підсумкову бесіди, унаочнення, технічні засоби навчання тощо.

Нижче наводимо структуру і хід уроку в умовах одночасної роботи з 1 і З класом. В обох класах вивчається новий матеріал.

Тема уроку читання в 1 класі: «Буква “знак м’якшення”. Позначення нею м’якості приголосних звуків».

Тема уроку української мови в 3 класі: «Закінчення слова».

Тривалість видів роботи	1-й клас	3-й клас
15 хв _ «	3 учителем Виділення кінцевих при­голосних у словах {пень, лось, карась); побудова звукової моделі слова ка­рась; ознайомлення з бук­вою ь (знак м ’якшення), її роллю в українському письмі; читання таблиці складів і слів у колонках з буквою ь	Самостійно Виконання вправи 152; за­пис за зразком слова пра­ця у сполученні з іншими словами; спостереження за його зміною в кожному реченні
40 хв	Самостійно Розглядання ілюстрації до тексту. Складання схем слів окунь, сіть (за варіан­тами); взаємоперевірка ви­конаної роботи; викладан­ня проаналізованих слів із букв розрізної азбуки	3 учителем Спостереження за змінною частиною слова праця у ви­писаних словосполучен­нях. Виділення рамочкою змінної частини. Озна­йомлення з визначенням закінчення. Колективне виконання вправи 153 на побудову речення зі слів, по­даних у початковій формі

Тривалість видів роботи	1-й клас	3-й клас
10 хв	3 учителем Ознайомлення з текстом «На ставку». Коротка бесі­да за його змістом. Читання тексту окремими учнями за частинами. Підсумок урок	Самостійно Виконання вправи 154. Спостереження за роллю прийменників у реченні
10 хв	Відпочинок дітей Вільні заняття в ігровому куточку	3 учителем Висновок про роль при­йменників у реченні. Ко­лективне виконання вправи 156. Визначення закінчен­ня у формах слова хліб. Підсумок уроку Домашнє завдання. * ~ Вправа 157

Для класу-комплекту, у складі якого є перший із шестирічними учнями, реко­мендується в першому півріччі будувати систему скорочених уроків. Така система передбачає на перших двох уроках (по ЗО хв) роботу вчителя з 1 класом, на третьо­му і четвертому уроках (по 35—40 хв) — разом з обома класами, а на наступних двох (по ЗО хв) — з 3 класом. Така організація роботи дає вчителеві можливість протягом першого півріччя приділити першокласникам більше уваги, сформувати в них найважливіші загальнонавчальні вміння, прищепити навички самостійної навчальної праці.

У процесі планування уроку грамоти в умовах класу-комплекту вчителеві необхідно продумати кілька видів роботи, яку першокласники зможуть виконувати самостійно в той час, коли він буде зайнятий з іншим класом. Такими видами роботи можуть бути: розгляд сюжетних ілюстрацій і придумування зв’язної роз­повіді за їх змістом; заштриховування або розфарбовування контурних малюнків (у зошитах з письма на друкованій основі); викладання звукових моделей слів за допомогою фішок під заданими предметними малюнками; викладання слів із букв розрізної азбуки; викладання слів із букв з наступним поділом їх на склади і визначенням наголосу; самостійне читання слів у колонках з виконанням різних завдань вибіркового характеру (наприклад, знайти слова з буквою п на початку, в середині і в кінці або знайти слова з буквою п, які складаються з двох складів, тощо); повторне самостійне читання вже опрацьованих разом з учителем тек­стів.

Під час самостійної роботи першокласників учитель знаходить можливість стежити за ними, короткими вказівками, порадами, зауваженнями спрямовувати їхню роботу, надавати індивідуальну допомогу найслабшим.

Великого значення в роботі з класами-комплектами останнім часом набули технічні засоби навчання, зокрема лінгафонне обладнання. У класі, обладнаному лінгафонним устаткуванням, учитель має можливість заздалегідь записати на магнітну стрічку матеріал для учніи одного з класів, які сприймають його в на­вушниках і поетапно виконують відповідні завдання, розпорядження, а в цей час учитель працює з іншим класом.

Дата добавления: 2015-08-21