Види мовного розбору та методика його проведення у початкових класах.

1. Синтаксис як розділ граматики. Поняття про словосполучення. Типи словосполучень. Види підрядного зв’язку.

Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць.0значає складання, впорядкування.

Отже, в синтаксисі словоформи розглядаються як елементи побудови синтаксичних одиниць. Із словоформ будуються і словосполучення: яскраве сонце, писати листа, тихо розмовляти. Словоформи й словосполучення беруть участь у побудові простих речень: Найвищого рівня розвитку народна усна поезія досягає в історичній пісні (Г. Булашев). У складі речення словоформи виступають як його члени.

Прості речення є будівельним матеріалом для складних речень: Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить рідний народ. Із простих і складних речень утворюється складне синтаксичне ціле: До землі український народ, як народ передовсім землеробський, почуває глибоку повагу, яка подекуди межує з обожненням.

Отже, основними одиницями вивчення синтаксису є словосполучення, речення (просте і складне), складне синтаксичне ціле. Це одиниці різного рівня. Словосполучення виконує номінативну функцію, воно є складним найменуванням явищ об'єктивної дійсності. Речення - найменша комунікативна одиниця, яка виражає думку, тобто якесь повідомлення, про предмет і явище дійсності.

Оскільки синтаксис вивчає закони функціонування взаємозв'язаних і взаємозумовлених одиниць різних рівнів, його зміст як навчальної дисципліни включає такі розділи:

· Синтаксис словосполучення.

· Синтаксис речення (простого і складного).

· Синтаксис складного синтаксичного цілого.

Словосполучення —це синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, з яких одне є головним, а інше — залежним. Смисловий зв'язок і межі словосполучення виявляються за допомогою запитання від головного слова до залежного: Працював (як?) швидко; навчався (де?) в училищі; виконання (чого?) плану; робочий (який?) стіл.
Словосполучення входить до речення як його складова частина, є будівельним матеріалом для речення і може вичленовуватися з речення. Наприклад, у реченні Зацвіла в долині червона калина (Т. Шевченко) є два словосполучення: червона калина —калина яка? —смислове відношення (предмет і його ознака) означальне; зацвіла в долині — зацвіла де? — смислове відношення (дія і місце) обставинне. Ці смислові відношення виражаються граматично формами слів з допомогою закінчень або закінчень і прийменників.

Смислово-граматичне об'єднання двох і більше повнозначних слів на основі підрядного або сурядного синтаксичного зв'язку, що служить для позначення розчленованого поняття, називається словосполученням. Подібно до слова, словосполучення виконує номінативну функцію, воно називає предмети, дії, їх ознаки; на відміну від слова, словосполучення є конкретизованою назвою. Якщо порівняти назви вода і джерельна вода, писати і писати твір, то перші назви є назвами предмета, дії, а другі, утворюючи словосполучення, дають предмету, дії розгорнуте, конкретніше й точніше визначення, розчленоване на окремі компоненти.

Як і окреме слово, словосполучення виступає елементом структури речення; і слово, і словосполучення має систему форм: слово, слова, слову, словом і щедрого слова, щедрому слову, щедрим словом. Але порівняно зі словом словосполучення має складнішу структуру: воно складається як мінімум з двох повнозначних слів, одне з яких головне, а інше залежне: людина (яка?) спокійна; шануй (кого?) батьків; вдячний (кому?)товаришеві; ставитися (я к?) прихильно, або однофункціональні компоненти поєднуються сурядним чи безсполучниковим зв'язком: день і ніч; не мати, а батько; рано або пізно; радість, успіх. За типом синтаксичного зв'язку словосполучення поділяють на підрядні й сурядні.

Підрядні словосполучення утворюються на основі підрядного зв'язку й складаються з головного (опорного) слова та підпорядкованого (залежного) йому одного або кількох слів: весняний день, шанують учителя, вищий від брата, високо в горах.

Сурядні словосполучення є поєднанням однофункціональних форм слів на основі сурядного зв'язку: батько і син; чи доля, чи недоля; або вітер, або дощ;

Розрізняють відкриті й закриті сурядні словосполучення. У відкритих словосполученнях сурядним зв'язком поєднується необмежений ряд компонентів: і ріки, і озера, і гаї...; то радощі, то сум, то лихо.

У закритих словосполученнях сурядним зв'язком поєднано тільки два компоненти: не батьки, а діти; як донька, так і син.

Підрядний зв'язок у словосполученні виражає граматичну залежність одного слова від іншого. Специфіка того чи іншого способу вираження підрядного зв'язку зумовлюється в основному не головним, а залежним від нього компонентом, його граматичним оформленням. Перші два засоби граматичного оформлення словосполучення (словозмінність і прийменники) та частково третій (підрядні сполучники) неоднаково застосовуються в трьох типах підрядного зв'язку — узгодженні, керуванні та приляганні.
Узгодження — тип підрядного зв'язку між компонентами словосполучення, при якому форми залежного слова уподібнюються формам головного, стрижневого слова: чарівний куточок, чарівна усмішка. Тобто вони узгоджуються в роді, числі і відмінку.

Керування — вид підрядного зв'язку, при якому залежне слово набуває форми того непрямого відмінка, якого вимагає відповідно до своїх лексико-граматичних особливостей керівне слово. За характером вираження керування може бути безпосереднім, коли засобом граматичного зв'язку є закінчення залежного компонента (підставити вітрила вітрові, символ правосуддя), або опосередкованим, коли граматичний зв'язок виражається не тільки відмінковим закінченням, а й прийменником (як заведено в тамтешніх людей). Керування та узгодження є найчастотнішими видами підрядного зв'язку, якими виражаються змістові відношення між предметами.
Прилягання — вид підрядного зв'язку, при якому залежне слово має незмінну форму й поєднується з головним тільки за змістом. Залежний компонент виражається прислівником (неусипно пильнують, особливо яскраво, гарненько обміркувати, напрочуд шляхетно, щодуху тікають), дієприслівником (сидіти склавши руки, ціпитися стоячи), неозначеною формою дієслова (не люблять тупцяти на місці).

Дата добавления: 2015-08-21