Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методичні засади формування музичного мислення майбутнього вчителя музики в класі гри на музінструменті.

Читайте также:
  1. II. Вступне слово вчителя
  2. Визначення структури контролінгу. Формування цільових функцій і елементів системи контролінгу
  3. Визначення структури контролінгу. Формування цільових функцій і елементів системи контролінгу.
  4. Використання методу осмисленого аналізу і запам’ятовування музичного твору повинно бути невід’ємною частиною методики навчання гри напам’ять.
  5. Глава 2. Засади кримінального провадження
  6. Глава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва
  7. Завдання І. Визначте дії вчителя та учнів у різних типах навчання. Оцінка завдання – 0,5 балів.

Музичне мислення як різновид художньо-образного мислення поля­гає в пізнанні і перетворенні дійсності через комплекс властивих цьому виду мистецтва специфічних виражальних засобів.

Музичне мислення можна визначити як моделювання системи відношень стосовно реаль­ної дійсності, що реалізується в інтонуванні. Музичне мислення музи­канта відштовхується від осягнення інтонаційного розвитку узагаль­ненням: думкою, художнім образом, ідеєю, концепцією.Витоки музичного мислення перебувають у відчутті інто­нації, здатності чуттєво сприймати виражальний зміст музичної інто­нації. Більш високим рівнем є осмислення логічної організації звуко­вою матеріалу, вміння оперувати ним, аналізувати й синтезувати, вста­новлювати взаємозв'язки. Органічне поєднання інтонаційної і констру­ктивно-логічної функції робить художньо повноцінними процеси музично-мисленнєвої діяльності. Особливим ступенем музичного мис­лення є виконавське мислення, яке виявляється в створенні музики, ви­конавській інтерпретації.

Процитуємо для прикладу висловлювання представників "психоло­гічного напряму" в теорії виконавства. На думку Й.Гофмана, "розумова техніка - це здатність уявляти в голові насамперед чуттєвий, а не нот­ний малюнок".Швидкість музичного мислення, вважав автор, результат еластичності розуму, що набувається і розвивається постійно, неухильно, завдяки неослабній роботі..." Ф.Бузоні відзначав: "Вища техніка сконцентрована в мозку, вона складається з геометрії, розрахунку відстаней і мудрого розпорядку".К.Мартінсен підкреслював: "У центрі — психічна сторона процесу, його спонукальний початок та мета" (тобто бажаний слухом звук)].

Наведені висловлювання об'єднує ідея даного напряму — наголошення на розумовій, аналітичній діяльності.

Формоструктура музики, її мелодичні, поліфонічні, гармонічні, метроритмічні, тембро-динамічні особливості — все це, апробоване під час виконавства, конкретизується, сповнюється музичним смислом. Виконавство мобілізує всі форми музично-розумових дій — від нижчих до вищих, тим самим посилюючи естетичне переживання музики.

Г.Нейгауз писав, що з деякими учнями він постійно вивчав на творах, які вони виконували, "короткий курс гармонії, побудови мелодії аналізу форм тощо, поки вони (учні) не навчалися мислити як музикан­ти".

Але за яких умов можливий розвиток виконавського мислення уч­ня? Якими видаються процеси музичного розвитку в цьому специфіч­ному ракурсі? І якою в цьому контексті є роль навчання гри на музичному інструменті?

Необхідною умовою будь-яких форм розумової діяльності є наяв­ність певного фонду знань: поза заняттями нема і не може бути інтеле­ктуальних проявів. Г.Ципін слушно зауважує, що чим ширшими, різноманітнішими є загальні і спеціальні пізнання учня, тим кращі перспективи, які розкриваються перед його професійним мисленням.

Особливої значущості набуває нагромадження музично-естетичного тезаурусу, в якому вирізняються знання про: а) виражальні можливості; б) засоби втілення музично-образного змісту твору; в) типи музичних форм та компози­ційних закономірностей твору; г) національно-стильові традиції в музичному мистецтві тощо.

Ці знання, а також поняття (зміст, форма, раз, стиль, композиція, структура тощо) пов'язані з іншою важливою передумовою розвитку музичного мислення учня-виконавця — здатністю до музично-аналітичної діяльності. Аналітична робота у виконав­ських класах зосереджується на конкретних репертуарних творах - головних об'єктах виконавського аналізу та інтерпретації.

Фо­рмуванню музично-аналітичних вмінь учня сприяють завдання зі складання схеми-аналізу музичного твору. Вони включають: 1) Історико-біографічні відомості про твір (час створення, присвята, умови виникнення, авторські вказівки); 2) засоби музичної виразності (форма, фактура, гармонічний та динамічний план); 3) оцін­не ставлення та визначення стильової своєрідності твору (порівняння з іншими творами автора, з творами аналогічного жанру інших компози­торів епохи, різних епох, суміжних видів мистецтва); 4) інтерпретацію (виконавську, вербальну).

 


Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 145 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Схема виконавсько-педагогічного аналізу фуги | Виконавські завдання освоєння творів великої форми. | Основні принципи роботи над сонатною формою | Основні принципи роботи над кантиленними творами | Підготовка майбутнього інструменталіста-виконавця до концертних виступів | Гра перед уявною аудиторією. | Емоційний компонент ОКС. | Внутрішній слух | Шляхи і способи розвитку музичної пам'яті в класі гри на музінструменті. | Використання методу осмисленого аналізу і запам’ятовування музичного твору повинно бути невід’ємною частиною методики навчання гри напам’ять. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Методи запам’ятовування різних типів фактури музичних творів.| Читання з аркуша

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)