Методи запам’ятовування різних типів фактури музичних творів.

Навички поводження з фактурою – її групування, схематизація, виявлення опорних точок мелодичної лінії, розпізнання скритої поліфонії і т.п. – дають можливість систематизувати й упорядкувати музичний матеріал і тим самим підготувати його до запам’ятовування.

Аналіз фактури починається з визначення типу фігурації, з яким ми маємо справу в даному випадку, оскільки кожний тип вимагає своїх прийомів засвоєння.

Гармонічна фігурація – це рух голосу за тонами акорду (арпеджіо). Якщо ці арпеджіо три або чотиризвучні, то найпростішим шляхом осягнення логіки зміни гармонії буде групування і виконання їх у вигляді акордів.Групування гармонічної фігурації виробляє у виконавця дуже корисний навик – вміння читати нотний текст не поелементно, ноту за нотою, а маленькими групами, своєрідними блоками. Адже нерідко вправність піаніста залежить саме від способу засвоєння тексту: пам’ять виконавця повинна при грі в швидкому темпі надавати свідомості інформацію набагато більшого обсягу, ніж при грі в повільному, а поелементна її видача безумовно має свої швидкісні обмеження.

Ритмічна фігурація – це повторення в будь-якому ритмі одного звуку, інтервалу або акорду. Якщо вона виражена у вигляді три-чотирихзвучних акордів, то має певні труднощі і для читання. В таких випадках необхідно сконцентрувати увагу учня саме на зміні акордів і для цього опускати повторювані: тим самим він навчиться моментально впізнавати їх, що, безперечно, полегшить гру в повному, “розгорнутому” вигляді.

Запам’ятовування акордових послідовностей – це галузь інтелектуальної діяльності. Практика переконує, що не завжди найпростішим і достатньо ефективним засобом для виконавця буває в таких випадках гармонічний аналіз, в результаті якого отримується абстрактна схема функцій акордів. Іноді легше запам’ятати спочатку або басову лінію в ланцюжку акордів, або лінію верхнього голосу.

У більшості випадків подібне розподілене запам’ятовування елементів ланцюжка акордів, безперечно, полегшить його засвоєння. Необхідно лише в кожному конкретному епізоді підібрати “відповідні ключі”, знайти принцип інтервальних змін. Гармонічний слух від подібного розчленування не постраждає, а, навпаки, загостриться, оскільки до сприйняття додасться слухання голосів по вертикалі.

Для швидкого й глибокого запам’ятовування мелодичної фігурації також доцільно спочатку проаналізувати музичний матеріал, який вивчається. Особливі труднощі виникають у тих випадках, коли йде мова про багатоорнаментований голос, який включає велику кількість прикрас, неакордових звуків. Визначення опорних точок мелодичної лінії, їх запам’ятовування допоможе розпізнати характер орнаментики, що буде сприяти засвоєнню всієї фігурації вцілому.

Елементарні теоретичні знання – інтервалів, акордів, арпеджіо необхідні для такої аналітичної роботи над фактурою. Активне їх використання саме на заняттях з фортепіано дає можливість відчути їх актуальність, дозволить закріпити те, що учень отримує на заняттях з теоретичних дисциплін.

Особливої уваги потребує вивчення поліфонічних творів напам’ять, оскільки цей процес вважається вищим рівнем запам’ятовування.

Імітаційна поліфонія висуває підвищені вимоги до аналітичного і, власне, музичного мислення виконавця, до його здібності слідкувати одночасно за двома параметрами розвитку музичної думки – лінеарним та гармонічним. Відносно самостійний розвиток голосів утворює складні фігураційні комбінації.

Але поліфонія для виконавця складна не тільки цим. Як відомо, складніше всього запам’ятовується те, що не вкладається в будь-яку систему або, коли подібне вар’юється лише в деталях. Останнє характерне для інтермедій, побудованих на секвенційних зворотах, які розвиваються часто непередбачувано в гармонічному та мелодичному планах. Поєднання теми з протискладненнями, коли вони проходять в різних тональностях, також супроводжується іноді незначними, але досить суттєвими для запам’ятовування змінами в інтервальній та ритмічній побудові матеріалу.

Згідно з відомим дидактичним принципом “від простого – до складного” структурні елементи необхідно вчити ізольовано. Для того, щоб перевірити, наскільки міцно засвоєний матеріал, необхідно в деяких випадках пограти його напам’ять в різних тональностях, навіть у тих, у яких він не зустрічається в даному творі. Такий підбір на слух допоможе виконавцю визначити гармонічні основи, запам’ятати співвідношення всередині теми або протискладнення. Поєднати окремо вивчені структурні елементи – голоси поліфонічної тканини – необхідно вже знаючи їх напам’ять, стараючись не заглядати в ноти. Це найскладніший і найвідповідальніший момент, ним перевіряється дійсне знання окремих голосів, формується лінеарне їх чуття. В процесі такого “складання” і розвивається поліфонічне мислення, чого не відбувається, коли всі голоси поліфонічної партитури вивчаються одночасно. “Складаючи” голоси напам’ять за інструментом, виконавець змушений їх чути як такі, що йдуть паралельно.

Дата добавления: 2015-07-24