Основні напрямки роботи над інструментальним поліфонічним твором.

Образно-художнє, технічне виховання музикантів відбувається передусім на основі вивчення творів різних стилів, жанрів, характерів та різного фактурного викладу. У методичних дослідженнях використовуються різні способи викладу пояснень праці над музичним твором. Одним із способів є детальний аналіз конкретного музичного твору. На основі такого аналізу педагог мусить сам зробити узагальнення для подальшої праці над подібним творами. На основі попереднього аналізу створюється загальний план роботи над творами, які вивчаються, складається схема спільної праці педагога зі студентом на уроці та індивідуального засвоєння студентом завдань вдома, визначається важливість певних етапів цього процесу.

Виконання поліфонічних творів вимагає різносторонніх слухо-психологічних навичок. До них належать:

– багатоплановість мислення;

– великий обсяг уваги;

– гнучкість уваги;

– рухливість розподілення й переміщення уваги з одного голосу на інший;

– тембральне сприйняття індивідуальності кожного голосу;

– поєднання відчуття горизонталі й вертикалі фактури;

– сприйняття “звукової перспективи” всього музичного матеріалу.

Пошуки єдності дій у поліфонічному творі вимагають специфічної технічної уяви. Вона включає в себе вміння однією рукою вести декілька мелодичних ліній, знаходячи відповідне туше для їх різнотембрового звучання та виконання всіх ліній поліфонічної тканини з властивою для кожного голосу індивідуальною інтонаційною, метроритмічною, тембральною і динамічною логікою.

При роботі над поліфонічним твором зберігаються основні загальні принципи роботи над музичним твором. Водночас існують і відмінності, пов’язані з необхідністю контролювати розвиток як усієї поліфонічної тканини, так і кожного окремого голосу.

Найпоширенішою помилкою при роботі над поліфонічними творами на сприйняття їх різного тембрового забарвлення.

Справжня складність голосоведення виникає вже при вивченні багатоголосного твору. Тут інструментальна методика пропонує два шляхи роботи над твором. Один з них – той, що використовується при роботі над двоголоссям. При зверненні до іншого після ознайомлення з твором в цілому композиція вивчається за голосами не від початку і до кінця, а окремими розділами. Далі голоси попарно з’єднуються, і таким чином вивчається наступний розділ.

Відчуття форми у багатоголосному творі особливо необхідне з огляду на його лінеарну структуру. Тому саме у поліфонічному творі потрібно звертати особливу увагу на характер вертикалі, характер каденцій, звучання тем після них тощо.

Студенту необхідно пояснити, що у поліфонічному творі всі голоси повинні бути дозвученими. Досягнувши виразного, наповненого звучання кожного голосу, можна уточнювати різноплановість звучання твору, в цілому виконавський задум. Обережно ставитися до повнозвучного виконання голосів потрібно тільки у випадку їх тісного розміщення.

Дата добавления: 2015-07-24