Здатність до запам'ятовування, збереження в свідомості учня музичного матеріалу разом із почуттям ритму і музичним слухом утворює тріаду провідних музичних здібностей.
Існують різні види пам'яті: слухообразна, емоційна, конструктивно-логічна та рухомоторна.
Пріоритет у процесах музичної пам'яті належить слуховому компоненту. Водночас особливо сприятливі умови для формування музичної пам'яті створюють музично-виконавські дії учня: мнемічна спрямованість виконавської діяльності, активність сприйняття, мисленнєве програвання музичних творів тощо. Музично-виконавська практика не виробила єдиної позиції стосовно питання про запам'ятовування. Механічне заучування музики (не досить осмислене) є малоефективним і ненадійним.
Раціоналізувати запам'ятовування музики, підвищити продуктивність цього запам'ятовування — ось основні завдання педагогіки музичної пам'яті. Поглиблене розуміння музичного твору, його образно-поетичної сутності, особливостей структури тощо, усвідомлення того, Що саме прагнув виразити композитор, — основна умова успішного запам'ятовування музики. Лише на тлі високої інтелектуальної й емоціональної активності учня можлива трансформація процесів розуміння матеріалу в прийоми його заучування напам'ять. Досвід видатних музикантів-педагогів засвідчує ефективність деяких прийомів заучування музики. Серед них виокремимо такі:
1.Запам'ятовування нотного тексту за Л. Маккіннон. Це: а) попередній аналіз музичного розвитку твору; б) докладне вивчення фрагментів; в) спеціальна робота над складними фрагментами.
2. Виділення змістових опорних пунктів (акордове поєднання, перша ланка фігурацій тощо).
3. Мисленнєве порівняння окремих фрагментів твору з уже відомим з минулого досвіду музичним матеріалом.
Правильні заняття сприяють зміцненню віри в свою пам’ять. Пам’ять, а не страх забути, притаманна людині від природи як функція людського організму. “Для всіх, чиїм покликанням є виступати публічно, страх за пам’ять є такою ж перешкодою для виступів, як і страх перед існуванням самої публіки” (Ф.Бузоні).
Вивчення твору напам’ять вимагає довготривалої праці учня. Педагогічна практика нагромадила величезний позитивний та негативний досвід різних способів цієї праці.
Спочатку варто зупинитися коротко на найпоширеніших способах занять. Вони охоплюють такі характерні ситуації:
1. Учень сам насолоджується музикою під час праці над твором, не намагаючись виразити зміст музичної думки, вважаючи, що це відбувається само собою.
2. Учень завчає текст, не звертаючи увагу на зміст музики.
І перші, й другі вивчають твір, працюючи способом багаторазових бездумних повторень без аналізу, конкретного завдання й мети, з розсіяною увагою. Наслідком такої праці є утворення згубних, шкідливих й неміцних звичок, які легко виходять з-під контролю розуму й уваги при сценічному виконанні. “Одна річ – відчувати музику, друга – розуміти, і цілком особлива – авторитетно говорити її мовою. Усі скаржаться на брак пам’яті, але ніхто не нарікає на відсутність розуму” [8,43].
Найбільш ефективним методом подолання негативних способів вивчення учнем твору напам’ять є правильна організація праці з використанням усіх позитивних здобутків методики, які можна сформулювати таким чином:
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 181 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Внутрішній слух | | | Використання методу осмисленого аналізу і запам’ятовування музичного твору повинно бути невід’ємною частиною методики навчання гри напам’ять. |