Гарантії діяльності депутатів місцевих рад.

1. Згідно із Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України. Як можна побачити, зазначена норма містить посилання на вже нечинний закон про місцеві вибори, адже напередодні останніх виборів до місцевих органів влади був прийнятий новий Закон «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

О.В. Чернецька пропонує авторське визначення поняття депутата місцевої ради як громадського діяча, який є повноважним виборним представником територіальної громади і рівноправним суб’єктом представницького органу місцевого самоврядування, який вирішує питання місцевого значення відповідно до Конституції, законів України та актів органів місцевого самоврядування[55].

Варто зупинитися на особливостях термінології. Низка чинних нормативних актів (тих, що приймалися ще за часів УСРС, наприклад Закон «Про Всеукраїнський та місцеві референдуми») використовують словосполучення «народні депутати місцевої ради». Таке формулювання є помилковим і залишилося у спадок від радянських часів, коли місцеві ради були органами державної влади, а депутати цих рад – народними депутатами. У сучасній Україні народними є лише депутати Верховної Ради України.

Як вже зазначалося, порядок обрання депутатів місцевих рад регулюється Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 року, стаття 9 якого закріплює, що депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу відповідно до статті 70 Конституції України, і не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку. Тобто на відміну від народних депутатів, якими можуть бути обрані громадяни, що досягли на день виборів 21-річного віку, пасивне виборче право на місцевих виборах належить громадянам, старшим за 18 років.Говорячи про види місцевих виборів за часом проведення, вони поділяються на чергові, позачергові, повторні, проміжні та перші. При цьому такі різновиди виборів як проміжні та перші є особливістю, притаманною саме виборам на місцевому рівні, оскільки вибори народних депутатів можуть бути черговими та позачерговими, вибори Президента України – черговими, позачерговими і повторними.

Особливістю саме місцевих виборів в Україні є те, що чинним законодавством передбачені різні виборчі системи по виборах депутатів місцевих рад залежно від рівня ради. Так, стаття 2 Закону про місцеві вибори встановлює, що вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища.

Це означає, що обраним в одномандатному виборчому окрузі депутатом вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому виборчому окрузі (стаття 76 Закону).Треба підкреслити, що закон про місцеві вибори розрізняє одномандатні округи та одномандатні мажоритарні округи. Перші створюються для проведення виборів депутатів сільської, селищної ради, а другі – для проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті ради.Чинне законодавство закріплює можливість голосування по одному кандидату – якщо після закінчення строку реєстрації кандидатів у депутати залишився один кандидат. Якщо голосування проводилося по одному кандидату в депутати, кандидат вважається обраним депутатом, якщо він одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Ще однією особливістю виборів депутатів на місцевому рівні є можливість проведення повторного голосування – по тих кандидатурах, які набрали найбільшу і водночас однакову кількість голосів по виборах у виборчому окрузі.

Вибори в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі можуть бути визнані такими, що не відбулися, – у разі настання обставин, передбачених частиною другою статті 46 Закону.

Щодо виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад, вони проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, за якою:

1) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті;

2) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті.

Стаття 77 Закону передбачає, що право на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків від місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців, за умови, що кількість цих голосів виборців дорівнює виборчій квоті або є більшою за виборчу квоту. Обраним в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі депутатом вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому виборчому окрузі.Аналогічно з виборами депутатів сільських, селищних рад, під час виборів у одномандатному мажоритарному та багатомандатному виборчих округах можливе голосування по одному кандидату (одному виборчому списку кандидатів у депутати) – якщо після закінчення строку реєстрації кандидатів у депутати залишився один кандидат та (або) один виборчий список місцевих організацій партій. Але якщо у першому випадку є окрема норма закону, якою встановлений порядок визнання депутата обраним за умови голосування по одному кандидату в одномандатному окрузі, то для голосування по одному виборчому списку такого порядку Закон не передбачає.

Треба зазначити, що до прийняття нового Закону про місцеві вибори під час виборів до міських, районних у місті, районних та обласних рад застосовувалася пропорційна виборча система. Але зміни, які стосуються виборчої системи, передбачені чинним законодавством, варто скоріше розцінювати як позитивний момент, адже багато вчених підіймали питання про численні недоліки пропорційної системи. Так, О.С. Конотопцев зазначає, що пропорційні вибори до місцевих рад виявилися «важким випробуванням для політичних партій України. Отримавши монополію на укладання списків кандидатів у депутати, партії виявилися неготовими до такої відповідальності. Дуже часто до списків заносили осіб, … які повинні були привернути прихильність виборців до тієї чи іншої політичної сили… До цього додалася давня українська традиція – пов’язаність влади з бізнесом. Кандидатами в депутати намагалися стати підприємці, щоб потім лобіювати інтереси свого бізнесу в органах влади. До того ж, під час формування виборчих списків діяв «депутатський імунітет» («недоторканість» депутатів місцевих рад). Тому під час виборів мали місце непоодинокі заяви деяких тодішніх можновладців про намагання криміналітету потрапити до цих списків. Крім того, робилися менш часті заяви про торгівлю місцями у виборчих списках»[56].

Проте, після набуття статусу депутата місцевої ради, деякі особи різко змінили свою політичну орієнтацію. Політичні вподобання українців, реалізовані через місцеві вибори, були значно скореговані депутатами місцевих рад. У складі фракцій деяких партій депутатів значно менше, ніж пройшло до складу місцевої ради за виборчими списками цієї партії чи блоку. Деякі політичні партії та блоки навіть не змогли сформувати фракції у місцевих радах, незважаючи на успішне подолання прохідного бар’єру на виборах.

Найвідомішим прикладом цього була ситуація у Київській міській раді V скликання після виборів 2006 року. Блок Юлії Тимошенко, виборчий список якого отримав більше всього голосів на виборах до Київради, зібрав до своєї фракції тільки половину депутатів, які пройшли за цим списком. Деяких втрат зазнав і блок «Наша Україна». Блок «Пора-ПРП» (який зайняв четверте місце) взагалі не зміг сформувати фракцію, і Віталій Кличко змушений був формувати депутатську групу навколо своєї особистості.

Ще однією характерною рисою місцевих виборів є можливість особи, яка висунута кандидатом у депутати в багатомандатному виборчому окрузі, одночасно бути висунутою кандидатом у депутати до відповідної ради в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі або кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови. При цьому частина п’ята статті 35 Закону про місцеві вибори встановлює заборону для особи, яка висунута кандидатом у депутати в одномандатному чи одномандатному мажоритарному виборчому окрузі одночасно бути висунутою у будь-яких інших одномандатних, одномандатних мажоритарних виборчих округах з будь-яких місцевих виборів.

У разі обрання одного з кандидатів, включеного до виборчого списку від місцевої організації партії, депутатом у багатомандатному виборчому окрузі та депутатом у одномандатному мажоритарному виборчому окрузі або сільським, селищним, міським головою такий кандидат вважається обраним відповідно депутатом у одномандатному мажоритарному виборчому окрузі або сільським, селищним, міським головою (частина чотирнадцята статті 77).

Кандидат у депутати, включений до виборчого списку від місцевої організації партії у багатомандатному виборчому окрузі, у разі обрання його депутатом у одномандатному мажоритарному виборчому окрузі або сільським, селищним, міським головою невідкладно після отримання рішення територіальної виборчої комісії про результати відповідних місцевих виборів повідомляє про своє обрання територіальну виборчу комісію, яка встановлює результати місцевих виборів по відповідному багатомандатному виборчому округу. У такому разі відповідна територіальна виборча комісія протягом одного дня з дня отримання такого повідомлення або відповідного повідомлення Центральної виборчої комісії приймає рішення про визнання обраним депутатом наступного за черговістю кандидата в депутати у виборчому списку відповідної місцевої організації партії.

Загалом говорячи про правове регулювання місцевих виборів, треба зазначити, що чинний Закон «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» неодноразово піддавався критиці, зокрема, за словами М. Ставнійчук, члена Венеціанської комісії від України, серед негативних моментів у законі – суттєве скорочення термінів виборчої кампанії, можливість значного впливу адміністративного ресурсу на хід і проведення виборів, у тому числі «величезні важелі впливу» на вибори з боку Центральної виборчої комісії, формування округів місцевими радами після офіційного оголошення виборчої кампанії та ряд інших.

2. Статус депутата місцевої ради характеризується деякими принциповими моментами, а саме:

1. Депутат є виборною особою. Як вже зазначалося, в Україні на виборах депутатів сільських та селищних рад застосовується мажоритарна виборча система, а на виборах депутатів міських, районних у містах, районних та обласних рад – змішана виборча система.

2. Депутат виступає представником населення відповідного виборчого округу в місцевій раді. При цьому його слід розглядати не лише як представника своїх виборців (тих виборців, що голосували за нього на виборах), а як представника всього населення округу – він представляє та захищає інтереси як виборців, так і тих людей, які ще не досягли вісімнадцятирічного віку чи не перебувають у громадянстві України.

Дата добавления: 2015-07-11