Предмет галузі комунальне право

Повніше уявлення про структуру предмета комунального права дає його розподіл на наступні групи суспільних відносин:

1) відносини, що виникають у процесі вирішення питань місцевого значення шляхом безпосереднього вияву громадянами своєї волі;

2) відносини, пов'язані з діяльністю виборних та інших органів місцевого самоврядування по управлінню комунальною власністю, об'єктами комунального господарства, формуванням і виконанням місцевого бюджету, а також іншою їх діяльністю в різних сферах місцевого життя, направленого на забезпечення життєдіяльності територіальної громади, вирішення інших питань місцевого значення, включаючи і питання організації своєї роботи, комунальної служби;

3) відносини, що виникають у процесі реалізації органами місцевого самоврядування окремих державних повноважень, переданих їм відповідно до законодавства, а також у процесі організації і виконання органами місцевого самоврядування законодавчих і правових актів центральних органів державної влади.

Особливості предмету комунально-правового регулювання обумовлюють комплексний характер комунального права як галузі права.

Багато норм комунального права, які регулюють на місцевому рівні майнові, фінансові, земельні та інші відносини є одночасно нормами цивільного, фінансового, земельного та інших галузей права. Кожна галузь права має такі "прикордонні" зони тісної взаємодії з іншими галузями права. Проте в комунальному праві через специфіку його предмету частка правових норм, які мають як би дві адреси "прописки", вельми значна.

Таким чином, узагальнюючи можна дати наступне визначення комунального права. Комунальне право України - це комплексна галузь права, що є сукупністю правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі організації місцевого самоврядування і вирішення територіальними громадами безпосередньо або через виборні та інші органи місцевого самоврядування питань місцевого значення, а також у процесі реалізації окремих державних повноважень, якими можуть наділятися органи місцевого самоврядування.

Комунальне право, як і інші галузі права, впливає на суспільні відносини за допомогою таких правових прийомів (способів), як розпорядження, дозвіл, заборона, поєднання яких і визначає характер правового регулювання. Предмет комунального права – сукупність суспільних відноси в основі організації та діяльності місцевого самоуправління, яке представляє особливий рівень влади. Залежно від переваги в системі юридичних способів регулювання суспільних відносин, які використовуються у галузі права, того або іншого правового прийому розрізняють два основні методи правового регулювання - імперативний (владний) і диспозитивний. Характер правового регулювання комунальних відносин обумовлений специфікою предмету комунального права, який охоплює сфери і публічного, і приватного права. Місцеве самоврядування - це форма реалізації влади народу. Тому, зокрема, законодавство про місцеве самоврядування встановлює обов'язковість рішень органів місцевого самоврядування і посадових осіб місцевого самоврядування. Невиконання або неналежне виконання даних рішень тягне відповідальність відповідно до законодавства. Відносини субординації характерні для комунальних службовців. Таким чином, при регулюванні владної діяльності органів місцевого самоврядування, відносин у сфері комунальної служби використовується імперативний метод.

Разом з тим предмет комунального права охоплює відносини у сфері приватного права. Органи місцевого самоврядування не тільки здійснюють публічно-владну діяльність, але і реалізують права власника відносно майна, що входить до складу комунальної власності, від імені територіальної громади. Дозвіл, що визначає диспозитивний характер правового регулювання, широко використовується в комунальному праві.

Конституція України гарантує самостійність місцевого самоврядування в межах його повноважень. Свої відносини територіальні громади повинні будувати на основі законів, а також договорів, угод, спираючись на свою економічну і фінансову самостійність. Використовуються в комунальному праві і заборони - спосіб юридичної дії на поведінку суб'єктів права, вживаний і при імперативному, і при диспозитивному регулюванні. Так, Конституція України забороняє позбавляти членів територіальної громади права на здійснення місцевого самоврядування.

Окрім імперативного і диспозитивного методів у комунальному праві використовується метод гарантій, який широко застосовується, перш за все, на державному рівні правового регулювання місцевого самоврядування.

Методи комунального права

Правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування, як показує зарубіжний досвід, може здійснюватися на основі двох головних принципів. Згідно одному з них комунальні органи можуть робити лише те, що їм прямо дозволив закон. Інший принцип правового регулювання компетенції органів місцевого самоврядування виходить з визнання за даними органами права здійснювати діяльність, прямо не заборонену законом.

Таким чином, у комунальному праві використовується не один з методів правового регулювання як основний, специфічний, властивий даній галузі права, а синтез методів правового регулювання. Це обумовлено природою комунальних відносин, що зачіпають сфери і публічного права, і приватного права, а також особливістю місцевого самоврядування як форми організації і здійснення влади на місцевому рівні, покликаної забезпечити самостійне і під свою відповідальність вирішення населенням безпосередньо і через виборні та інші органи місцевого самоврядування питань місцевого значення, що визнається і гарантується державою.

Комунальне право як галузь права має свою систему. Під системою комунального права розуміється об'єднання комунально-правових норм у правові інститути, розташовані в певній послідовності залежно від їх призначення і ролі в регулюванні комунальних відносин. С истема комунального права ґрунтується на логічному, послідовному розділенні норм комунального права та їх об'єднанні в однорідні правові комплекси (інститути) з урахуванням змісту і характеру регульованих ними відносин у сфері місцевого самоврядування. Система комунального права будується з урахуванням законодавства України про місцеве самоврядування і включає: а) територіальні, фінансові, економічні, правові основи місцевого самоврядування і гарантії його здійснення; б) організаційно-правові форми здійснення місцевого самоврядування; в) повноваження органів місцевого самоврядування по вирішенню питань місцевого значення; г) окремі державні повноваження, якими можуть наділятися органи місцевого самоврядування.

2. Комунально-правові норми - правові норми, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі організації і діяльності місцевого самоврядування. У своїй сукупності ці норми утворюють комунальне право як комплексну галузь права. Нормам комунального права властиві ті загальні риси, які характерні для всіх правових норм: загальнообов'язковість, встановлення державою, забезпечення їх реалізації за допомогою системи державних гарантій, захист від порушень примусовими засобами і тощо. Разом з тим комунально-правові норми мають і свої особливості. По-перше, деякі з них одночасно виступають як норми основних галузей права і в той же час належать комунальному праву. Ці норми ніби розподілені "по двох адресах". Вони виступають одночасно і нормами основних галузей права, таких як конституційне право, цивільне право, фінансове право та ін. Це і визначає комплексний характер комунального права як галузі права. По-друге, значна частина комунально-правових норм міститься в нормативних актах органів місцевого самоврядування, які не входять до системи органів державної влади, а значить і не є державно-правовими нормами. По-третє, не всі відносини, що виникають у сфері організації і діяльності місцевого самоврядування є предметом правового регулювання, ряд відносин не охоплений правовим регулюванням.

Задля більш глибокого вивчення особливостей комунально-правових норм, засвоєння їх змісту проводиться класифікація їх по видах. В основу класифікації можуть бути покладені різні критерії:

- за об'єктом правового регулювання, тобто по кругу врегульованих відносин (які закріплюють і регулюють територіальні, фінансово-економічні, правові основи місцевого самоврядування, що встановлюють організаційно-правові форми здійснення місцевого самоврядування, що закріплюють повноваження цих органів і тощо)

- за характером розпоряджень, що містяться в них: а)уповноважуючі (які надають право на здійснення певних дій); б) зобов'язуючі (містять вказівку на обов'язкове виконання певних вимог); в) забороняючі норми (встановлюють, чого не можна робити);

- за ступенем визначеності (категоричності) розпоряджень, що містяться в них: а) імперативні (які не допускають тлумачення); б) диспозитивні (у загальному вигляді визначають правила поведінки);

- за територією дії: а) діють на всій території України; б) діють в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць;

- за юридичною силою (формою закріплення): а) мають вищу юридичну силу і містяться в Конституції; б) містяться в інших правових актах.

Крім того, норми комунального права можуть бути поділені на матеріально-правові і процесуальні. Матеріально-правові норми закріплюють повноваження органів місцевого самоврядування і посадових осіб місцевого самоврядування, права і обов'язки громадян, інших суб'єктів комунального права. Процесуальні норми комунального права визначають порядок (процедуру) виборів і діяльності органів місцевого самоврядування, порядок ухвалення рішень безпосередньо територіальною громадою, процедуру реалізації права населення на правотворчу ініціативу в питаннях місцевого значення і тощо.

Норми комунального права можуть бути об'єднані в правові інститути. Правовий інститут в комунальному праві - сукупність комунально-правових норм, що регулюють певне коло взаємопов'язаних суспільних відносин, які утворюють в рамках предмета комунального права самостійну, відособлену групу. До комунально-правових інститутів відносяться, наприклад, основи діяльності місцевого самоврядування. Це досить складний інститут, який складається з простіших інститутів: інституту територіальної основи місцевого самоврядування, інституту комунальної власності, інституту комунальної служби та ін.

Комунально-правові відносини - це врегульовані нормами комунального права суспільні відносини, що виникають у процесі організації і діяльності місцевого самоврядування в містах, селах, селищах та інших територіальних утвореннях.

Об`єктом комунально-правових відносин є діяльність місцевих жителів і утворених ними органів, спрямована на вирішення питань місцевого значення та на виконання окремих державних повноважень, які були надані їм відповідним чином.

Суб'єктами комунально-правових відносин є: територіальні громади; органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення; державні органи; громадські об'єднання; підприємства, установи, організації; асоціації і союзи територіальних громад.

Комунально-правові відносини виникають, змінюються або припиняються у зв'язку з певними обставинами, умовами, які мають назву юридичні факти.

3. Поняття «джерела комунального права» можна розглядати у двох аспектах: матеріальному і формально-юридичному.

Джерелом комунального права в матеріальному сенсі є суспільні відносини - носії місцевого самоврядування в державі, а так само та реальна соціально-економічна і політична дійсність, породженням якої і стало комунальне право.

Дата добавления: 2015-07-11