Депутат здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Це правило не поширюється на депутата місцевої ради, обраного секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, чи який працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» (стаття 7) передбачає несумісність статусу депутата місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, з деякими посадами та видами діяльності – він не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.

Депутат місцевої ради не може використовувати свій депутатський мандат в цілях, не пов’язаних з депутатською діяльністю, і не може мати іншого представницького мандата.

4. Депутат є повноважним і рівноправним членом відповідної ради – представницького органу місцевого самоврядування. Він наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

5. Статус депутата місцевої ради визначено відповідно до принципу імперативного депутатського мандата, згідно з яким:

а) депутат зобов’язаний підтримувати зв’язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на відповідній території. Він повинен не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців. Також його обов’язком є участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;

б) виборці можуть давати своїм депутатам доручення. Такі доручення даються депутатові на зборах під час його звітів чи зустрічей з питань, що випливають з потреб відповідного виборчого округу чи територіальної громади в цілому. Доручення виборців не повинні суперечити законодавству України, а їх виконання має належати до відання місцевих рад та їх органів. Доручення виборців, виконання яких потребує прийняття відповідною радою або її виконавчим органом рішення, фінансових або інших матеріальних витрат, доводяться депутатом місцевої ради до відома відповідної ради або її органів. Всі доручення виборців враховуються при розробці планів і програм економічного та соціального розвитку відповідної території, місцевих економічних програм, складанні бюджету, а також при підготовці рішень з інших питань;

в) депутат може бути в будь-який час відкликаний виборцями у встановленому Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» порядку.

При цьому, підставами для відкликання можуть бути:

1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України, що встановлено судом;

2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів;

3) невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми, а також програми політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком якої він був обраний депутатом місцевої ради (стаття 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Щоправда, як зазначає Б. Русак, в Україні жодний нормативний документ не визначає, хто саме і в який спосіб має констатувати, що діяльність депутата дає підстави почати процедуру його відкликання (за винятком ситуації, наведеної у першому пункті). Однак, зважаючи на норму закону про те, що підставою порушення процедури відкликання є «невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми», можна зробити висновок: порушення такої справи великою мірою залежить від волі виборців[57].

Право вносити пропозиції про відкликання депутата місцевої ради до територіальної виборчої комісії належить відповідній місцевій раді, а також зборам виборців та зборам (конференціям) об’єднань громадян, їхніх місцевих осередків, які відповідно до законодавства про місцеві вибори мають право висувати кандидатів у депутати і перебувають на території відповідного виборчого округу.

Рішення про внесення пропозицій щодо відкликання депутата місцевої ради приймається відповідно на: 1) пленарному засіданні місцевої ради; 2) зборах виборців, що проводяться з урахуванням вимог законодавства про місцеві вибори; 3) зборах (конференціях) об’єднань громадян чи їхніх місцевих осередків у порядку, встановленому їхніми статутами, та з урахуванням вимог виборчого законодавства.

При цьому, у чинному Законі України «По статус депутатів місцевих Рад» і далі містяться відсилочні норми на Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад», який з 1 жовтня 2005 року втратив чинність. Тому раціональним є підхід, за якого інститут відкликання може застосовуватись лише в частині, що не суперечить чинному Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів».

Згідно із частиною другою статті 44 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради вважається відкликаним, якщо за його відкликання проголосувало більше половини виборців, які взяли участь у голосуванні.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися таких правил депутатської етики:

1) керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано;

2) не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях;

3) керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності;

4) не розголошувати відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, інших відомостей з питань, що розглядалися на закритих засіданнях ради чи її органів і не підлягають за їх рішенням розголошенню, та відомостей, які стосуються таємниці особистого життя депутата місцевої ради або виборця, що охороняється законом, чи стали йому відомі у зв’язку з його участю в депутатських перевірках;

5) не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад;

6) не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов’язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.

Варто зазначити, що регламентом місцевої ради чи статутом відповідної територіальної громади можуть бути встановлені також інші правила депутатської етики та заходи впливу щодо тих депутатів місцевих рад, які порушують ці правила.

Повноваження депутата місцевої ради згідно із статтею 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» розпочинаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Повноваження депутата місцевої ради, обраного замість того депутата, який вибув, або на повторних виборах, розпочинаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів.

Відповідно до чинного законодавства, повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених у Законі «Про статус депутатів місцевих рад» підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:

1) його відкликання виборцями у встановленому цим Законом порядку;

2) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

3) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно із Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

4) обрання його депутатом іншої місцевої ради;

5) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі;

7) його смерті.

Також повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково за рішенням відповідної ради у зв’язку:

1) з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;

2) з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Усі спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом (стаття 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

У разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вибори чи заміщення депутата, який достроково припинив повноваження, проводяться відповідно до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Права і обов’язки депутата місцевої ради визначаються стосовно до напрямів його діяльності, основними з яких є: робота в раді та робота у виборчому окрузі.

Так, працюючи у раді та її органах, депутат місцевої ради зобов’язаний:

1) додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів;

2) брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень;

3) виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Щодо права депутата місцевої ради у раді та її органах, то він, відповідно до Закону України «Про статус депутата місцевих рад», користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.

Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Також депутат місцевої ради має право: обирати і бути обраним до органів відповідної ради; офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах; пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами; вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю; вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них; висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою; порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування; брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні; вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території; порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки; ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань ради та її органів до їх опублікування; оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення; об’єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради.

3. Робота депутата в раді та її органах проводиться з використанням різноманітних сесійних та позасесійних форм роботи.

Л. Лабенська зазначає, що функції і повноваження місцевих рад всіх рівнів реалізуються за допомогою притаманних їм форм і методів роботи, які включають в себе різноманітні дії правового, організаційного, майнового, фінансового, матеріально-технічного характеру[58]. У літературі найбільша увага приділяється саме організаційним формам роботи депутатів.

Під організаційними формами роботи депутатів місцевих рад слід розуміти здійснення депутатами однорідних дій і заходів з реалізації функцій та компетенції представницьких органів місцевого самоврядування. При цьому окремо виділяються форми діяльності депутата у представницькому органі і формами здійснення функцій та повноважень депутата у виборчому окрузі. На думку О.В. Чернецької організаційно-правовими формами здійснення функцій та повноважень депутата у виборчому окрузі є прийом виборців; регулярні зустрічі депутатів з виборцями, інформування їх про діяльність представницького органу місцевого самоврядування в цілому; доручення виборців своєму представнику; контроль за діяльністю депутата з боку виборців, зокрема, обов’язок депутата звітуватися у виборчому окрузі про свою діяльність. Організаційно-правовими формами діяльності депутата у представницькому органі є участь у засіданнях місцевої ради; участь у роботі постійних комісій; звернення із депутатським запитом; участь у роботі депутатських груп та фракцій тощо[59].

В залежності від спрямованості і мети, організаційні форми підрозділяють на організаційно-правові, загальні і конкретні; а в залежності від їх ролі і значення в керівництві, яке здійснює рада, на основні і допоміжні. Нарешті, залежно від кола органів та осіб, які здійснюють організаційну діяльність розрізняють колегіальні і індивідуальні форми роботи депутатів.

С. Семко поділяє організаційні форми роботи рад, а відповідно і депутатів цих рад, на основні та допоміжні[60].

Основними є пленарні засідання, робота постійних комісій, робочих груп, тимчасових контрольних комісій, депутатських груп і фракцій, президій обласних та районних рад. Допоміжними організаційними формами роботи є форми, спрямовані на внутрішню організацію діяльності ради та на зв’язок ради з громадськістю, їх можна класифікувати як внутрішньо-організаційні та зовнішні. До внутрішньо-організаційних можна віднести, зокрема, роботу секретаря ради з організації роботи представницького органу; до зовнішніх – діяльність депутатів в окрузі за дорученням ради, закордонні візити депутатських делегацій, прес-конференції тощо. Роботу ж голови ради та його заступників можна віднести як до внутрішніх форм, якщо вона стосується організації роботи ради (наприклад, забезпечення підготовки сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд), так і до зовнішніх (представництво ради у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян тощо).

Розглянемо більш детально окремі форми роботи депутатів місцевих рад. Так, депутат бере участь у сесіях місцевої ради, які згідно із частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» складаються з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.та засіданнях її органів. На сесіях місцевої ради депутати на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради.

Він зобов’язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких його обрано. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат повідомляє про це особу, яка очолює відповідний орган.

Рада, до якої обрано депутата, має право заслуховувати його звіти про виконання рішень ради, на пленарних засіданнях періодично інформує депутатів місцевої ради про хід виконання рішень, прийнятих радою, реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними, а також з інших важливих питань діяльності ради та її органів.

У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, членом якої він є, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку (частина п’ята статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної у місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою.

Робота постійних комісій місцевих рад та участь у них депутатів відповідно до їх спеціальних знань і навичок або ж кола їх інтересів покликана бути інструментом організації якомога більш ефективної роботи депутатів у складі обраних ними комісій, питання відання яких відбивають інтереси кожного депутата.

Комісії виконують як підготовчу, дорадчу функцію, так і контрольну. Вони створюються з метою забезпечення безперервності й ефективності роботи ради, а також кваліфікованої у прийнятті рішень. Про ефективність роботи системи комісій свідчить те, що результати розгляду питань на їх засіданнях прямо відображаються у рішеннях, що приймає рада. Та на практиці поширені випадки, коли рішення, що приймаються на пленарному засіданні, не корелюються з висновками комісій. Така практика свідчить про штучне зменшення ролі комісій, про порушення принципу гласності, кваліфікованості роботи представницького органу місцевого самоврядування.

Діяльність комісій регламентується Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» і регламентами рад. Разом із тим всі законодавчі визначення та гарантії діяльності постійних комісій місцевих рад нівелюються тим, що в Законі України «Про місцевесамоврядування в Україні» вказаний рекомендаційний характер рішень комісій, па відміну від комітетів Верховної Ради України, а також положенням про можливість винесення в окремих випадках питань на розгляд сесії без розгляду в комісіях, завдяки якому на сесію виносяться «незручні» питання, рішення щодо яких могло би бути негативним при детальному та кваліфікованому розгляді на комісії[61]. Кожна рада визначає кількість постійних комісій самостійно.

Наступною організаційною формою роботи місцевих рад можна назвати роботу тимчасових контрольних комісій. Тимчасові контрольні комісії покликані сприяти реалізації радою своєї контрольної функції, здійснюючи перевірку та контроль з питань, конкретно визначених радою (стаття 48 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Рада приймає рішення за результатами роботи цих органів. Слід зазначити, що закріплення можливості створення радами таких комісій є новелою українського законодавства про місцеве самоврядування.

Серед найважливіших правомочностей, які депутат реалізує на сесії ради, слід відзначити депутатський запит і депутатське запитання (стаття 21 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Депутатський запит – це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради – також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

Б. Руснак зауважує, що законодавство не встановлює єдиних процедурних норм, за якими депутат подає запит, а рада його приймає. Тому в кожній раді діють свої правила, відображені в її Регламенті[62]. У законі визначено лише те, що запит може подати депутат або група депутатів у письмовій чи усній формі на пленарному засіданні ради або перед таким засіданням. Запит підлягає внесенню до порядку денного пленарного засідання ради і у разі необхідності обговорюється на пленарному засіданні місцевої ради.

Рада може зобов’язати відповідний орган подати у встановлений нею строк звіт про виконання рішення щодо запиту депутата місцевої ради.

Орган або посадова особа, до яких звернуто депутатський запит зобов’язані у встановлений радою строк дати офіційну письмову відповідь на нього відповідній раді і депутату місцевої ради. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений радою строк, то орган або посадова особа зобов’язані письмово повідомити раді та депутатові місцевої ради, який вніс запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати один місяць від дня одержання запиту. Відповідь на запит у разі необхідності розглядається на пленарному засіданні ради.

Депутат має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. За результатами відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на цьому наполягає не менше 1/4 присутніх на засіданні депутатів місцевої ради. Посадових осіб, до яких звернуто запит, своєчасно інформують про дату та час обговорення відповіді на запит радою. Вони або уповноважені ними особи мають право бути присутніми на цьому засіданні ради. За результатами розгляду відповіді на депутатський запит рада приймає відповідне рішення.

У запитах порушують важливі питання, що турбують виборців. Однак жодних правових наслідків процес надсилання запиту зазвичай не має (відповідь на запит – це лише виклад позиції компетентного органу). Попри те, запити депутатів місцевих рад можуть відігравати вагому роль у житті громади, бо відбивають позицію не одного депутата, а всієї ради. Місцева рада виконує низку установчих та господарських функцій у межах певної території. Тому керівники підприємств і посадові особи органів влади просто змушені детально розглядати депутатські запити.

Завдяки публічності процедури депутат, який подає запит, може успішно вирішувати питання, що їх висувають перед ним виборці. Для прикладу наведемо запит групи депутатів міської ради до мера про будівництво нового водогону; запит депутата обласної ради щодо введення в експлуатацію переробного заводу тощо

Депутатське запитання – це засіб одержання депутатом місцевої ради інформації або роз’яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошено на сесії ради або дано депутату місцевої ради в індивідуальному порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється і рішення щодо нього не приймається.

Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесіях ради або передані в письмовій формі головуючому на її пленарних засіданнях, розглядаються радою або за її дорученням постійними комісіями ради чи надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним органам та посадовим особам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам відповідних підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які зобов’язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про результати розгляду повідомити безпосередньо депутатів місцевої ради, які внесли пропозиції чи висловили зауваження, а також відповідну раду.

Рада та її виконавчі органи забезпечують виконання пропозицій і зауважень депутатів місцевої ради, схвалених радою, інформують депутатів про реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними на сесіях рад (стаття 23 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Депутат місцевої ради має право порушувати в раді та її органах питання про необхідність проведення перевірок з питань, віднесених до компетенції відповідної ради, діяльності розташованих на її території підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виконавчих органів ради, а депутати обласних, районних рад – відповідних місцевих державних адміністрацій в частині повноважень, делегованих їм обласними, районними радами, а також за поручениям ради або її органів брати участь у перевірках виконання рішень ради.

Депутат має також право вносити пропозиції щодо усунення недоліків і порушень керівникам підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, і органів, діяльність яких перевірялася відповідно до частини першої цієї статті, а також органам, яким вони підпорядковані, порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких сталося порушення (стаття 24 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Для спільної роботи зі здійснення депутатських повноважень у раді, її органах та виборчих округах депутати місцевих рад можуть об’єднуватися в депутатські групи і депутатські фракції.

У депутатські групи депутати місцевої ради об’єднуються за єдністю території їх виборчих округів, спільністю проблем, які вони вирішують, або іншими ознаками. Втім, членство в депутатській групі не звільняє депутата від персональної відповідальності за здійснення своїх депутатських повноважень у виборчому окрузі.

Депутатська група може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного скликання за рішенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до її складу. Депутатська група складається не менш як з трьох депутатів місцевої ради. Депутатська група в районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській міських радах складається не менш як із п’яти депутатів.

Повноваження депутатських груп є похідними від повноважень депутата місцевої ради, а організація діяльності депутатських груп визначається відповідною місцевою радою (статті 25 – 26 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Також депутати місцевих рад можуть об’єднуватися у депутатські фракції, які згідно із статтею 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» формуються на партійній основі депутатами місцевих рад (крім депутатів сільських, селищних рад), обраними за виборчим списком відповідної місцевої організації політичної партії (виборчого блоку політичних партій). Треба зазначити, що ця норма не відповідає в повній мірі закріпленій у новому Законі про місцеві вибори виборчій системі, і потребує на коригування, оскільки на сьогодні лише половина депутатів міських, районних у місті, районних та обласних рад отримують місця у відповідній раді завдяки належності до місцевої організації партії (блоку), яка подолала трьохвідсотковий бар’єр і отримала право на участь у розподілі місць у представницькому органі.

Депутати сільських та селищних рад на основі єдності поглядів або партійного членства можуть об’єднуватися у депутатські фракції місцевих рад. До складу депутатських фракцій можуть входити також позапартійні депутати сільської та селищної ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій.

Порядок вступу до депутатської фракції місцевих рад або виходу з неї визначається рішенням вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком відповідної місцевої організації якої він був обраний депутатом місцевої ради, та Законом «Про статус депутатів місцевих рад».

Депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї депутатської фракції. Після відповідного оформлення матеріалів про утворення депутатської фракції головуючий на пленарному засіданні відповідної місцевої ради інформує депутатів місцевої ради про реєстрацію такої депутатської фракції, її кількісний склад (стаття 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Робота у виборчому окрузі характеризує відносини депутата з виборцями.

По-перше, він розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян, і вносить свої пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян; систематично веде прийом громадян (стаття 12 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

По-друге, працюючи у виборчому окрузі депутат реалізує право звернення. Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз’яснення з питань, віднесених до їх компетенції (стаття 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов’язані у десятиденний гірок розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а у разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк.

По-третє, депутат періодично, але не менш як один раз на рік, звітує про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об’єднаннями громадян (стаття 16 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»). Рада визначає орієнтовні строки проведення звітів депутатів місцевої ради перед виборцями.

Звіт депутата місцевої ради повинен містити відомості про його діяльність у раді та в її органах, до яких його обрано, а також про його роботу у виборчому окрузі, про прийняті радою та її органами рішення, про хід їх виконання, про особисту участь в обговоренні, прийнятті та в організації виконання рішень ради, її органів, а також доручень виборців свого виборчого округу.

Звіт депутата місцевої ради може бути проведено в будь-який час на вимогу зборів виборців за місцем проживання, трудової діяльності або навчання, а також органів самоорганізації населення.

Депутат місцевої ради також має право:

- на невідкладний прийом посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, з питань депутатської діяльності та на одержання необхідної інформації (стаття 14 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»);

- у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності (стаття 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

4. Гарантії діяльності являють собою невід’ємний елемент правового статусу депутатів місцевих рад і є системою умов і заходів, що забезпечують належні умови для реалізації прав, обов’язків та ефективного здійснення народними обранцями своєї діяльності.

В.В. Кравченко та О.В. Батанов поділяють гарантії депутатської діяльності на організаційні та матеріальні гарантії[63]. Так, організаційні гарантії пов’язані з непорушністю повноважень депутата місцевої ради та забезпеченням умов для їх здійснення. Матеріальні гарантії спрямовані на захист прав та інтересів депутата, пов’язаних з можливими матеріальними втратами при здійсненні ним депутатських повноважень.

С.Г. Серьогіна вважає, що залежно від характеру гарантії депутатської діяльності можна розподілити на дві групи: загальні та спеціальні. Загальні гарантії не спрямовані безпосередньо на створення оптимальних умов діяльності депутатів, а забезпечують їх побіжно, впливаючи на суспільство в цілому. Спеціальні гарантії мають суто юридичний зміст, «вузьке» спрямування і спеціально закріплені в законодавстві[64].

Гарантіями загального характеру є демократичний, правовий, соціальний характер української держави, конституційне закріплення народовладдя, рівності і рівноправності, гласності, політичного та ідеологічного плюралізму, закріплення і гарантування місцевого самоврядування, відповідний рівень інформаційного розвитку, рівня освіти, культури, правової культури. Що ж до спеціальних гарантій, то, відповідно до пункту 11 статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, законом «Про місцеве самоврядування в Україні», законом про статус депутата, іншими законодавчими актами (наприклад, Кодексом законів України про працю, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення тощо).

На сьогодні система гарантій встановлюється виключно законодавчо, хоча механізм їх реалізації може регламентуватися підзаконними актами, до яких, зокрема, можна віднести постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1738 «Про порядок та умови безплатного проїзду депутатів місцевих рад». Згідно з частиною другою статті 30 Закону «Про статус депутатів місцевих рад», місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень. Виходячи зі змісту цієї норми, можна зробити висновок про можливість правового регулювання окремих аспектів здійснення гарантій локальними актами – рішеннями ради.

За змістом та цільовим призначенням гарантії діяльності депутатів місцевих рад поділяються на особисті, організаційні, соціальні та трудові.

Особистими гарантіями депутатів місцевих рад є депутатський імунітет та індемнітет. Чинне законодавство передбачає тільки окремі елементи імунітету депутатів місцевих рад: 1) право порушити кримінальну справу проти депутата мають тільки суд чи прокурор; 2) застосування запобіжного заходу щодо депутата у вигляді підписки про невиїзд чи взяття під варту можливе виключно судом; 3) про кримінальне переслідування депутата має бути поінформована місцева рада. Індемнітет полягає у звільненні депутата від відповідальності за висловлювання чи виступи при виконанні своїх повноважень і закріплений у пункті 4 статті 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Серед організаційних гарантій діяльності депутатів місцевих рад можна виокремити звільнення від виробничих або службових обов’язків для виконання депутатських повноважень; надання відстрочки від призову на строкову військову чи альтернативну службу; звільнення від проходження навчальних зборів; забезпечення необхідною інформацією, надання юридичної допомоги, організація вивчення депутатами законодавства, досвіду роботи рад; право на отримання і поширення інформації; сприяння місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ, організацій державної і комунальної форм власності в організації прийому громадян, звітів депутатів перед виборцями, створенні інших умов, необхідних для депутатської діяльності; сприяння депутату в організації виконання доручень виборців; право на невідкладний прийом та ін.

Новелою Закону про статус депутатів місцевих рад є стаття 29-1, якою передбачено право депутата місцевої ради мати до п’яти помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах. Умови діяльності та кількість помічників-консультантів депутата місцевої ради визначаються Положенням про помічника-консультанта депутата місцевої ради, яке затверджується відповідною радою. Законом визначено статус, права та обов’язки помічника-консультанта. Йому видається посвідчення, в якому має бути зазначено номер посвідчення, назву місцевої ради, прізвище депутата місцевої ради, номер його виборчого округу, а також те, що помічник-консультант депутата місцевої ради працює на громадських засадах у відповідній раді. Це посвідчення вважається недійсним і підлягає поверненню до відповідної ради по закінченню повноважень депутата місцевої ради або за його письмовим поданням.

Помічники-консультанти допомагають депутату під час особистого прийому виборців, у розгляді звернень громадян, в організації проведення звітів і зустрічей з виборцями, трудовими колективами, об’єднаннями громадян, надають депутату організаційно-технічну та іншу допомогу при здійсненні депутатських повноважень.

До соціальних гарантій можна віднести грошову компенсацію депутату у зв’язку із виконанням своїх повноважень; право на безкоштовний проїзд; право на отримання протягом шести місяців середньої заробітної плати, яку депутат отримував під час роботи на виборній посаді в раді на період працевлаштування після закінчення його повноважень. Слід зауважити, що оплата праці місцевих депутатів у зарубіжних країнах за виконання ними своїх депутатських повноважень практично не здійснюється. Виняток становить США, Велика Британія, Японія, у яких оплата праці муніципальних депутатів передбачена у вигляді виплат певної сум або плат за відвідування сесійних засідань[65].

До цієї ж групи гарантій можна віднести право на надбавку до пенсії. Насправді, депутат місцевої ради отримує таку ж пенсію, що й інші громадяни. Відомо, що депутатська робота – це не основне, не професійне заняття, а, так би мовити, «громадське навантаження». Тим не менше, ті особи, які протягом свого життя були депутатами всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській, можуть сподіватися на деяку надбавку до пенсії (пункт 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»). Деякі автори розглядають таку гарантію як додатковий стимул гідно представляти інтереси виборців, об заслужити їхню довіру і бути обраним ще раз і ще раз[66].

Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність як від 25 до 35 відсотків. Розмір надбавки визначається відповідними комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, положення та склад яких затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (стаття 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»).

Трудові гарантії стосуються здебільшого тих депутатів, які працюють у раді на постійній основі. Для них передбачено надання попередньої чи рівноцінної роботи (посади) на тому самому чи іншому (за згодою депутата) підприємстві, установі, організації по закінченню строку депутатських повноважень; зарахування часу роботи в раді до загального, безперервного чи спеціального стажу роботи. Для депутатів, які суміщають виконання депутатських повноважень з основною роботою, існує інша гарантія: власник чи уповноважений ним орган повинен завчасно попередити їх та раду про намір звільнення депутата з роботи, з посади, виключення з навчального закладу. Однак саме звільнення (виключення) дозволено вчиняти без дозволу місцевої ради.

Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді (стаття 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

О. Чернецька окремо виділяє політичні гарантії діяльності депутатів місцевих рад, а саме: державно-правовий режим; організація та функціонування системи органів державної влади за принципом розподілу влад; народовладдя, основу якого складає політична та ідеологічна багатоманітність, яка являє собою багатопартійність, різноманітність громадських об’єднань та виступає як форма демократії; самостійність місцевого самоврядування в межах своїх повноважень; всебічна гарантованість прав і свобод людини і громадянина[67].

Питання для самоконтролю:

1. Який порядок обрання депутатів місцевих рад передбачений у чинному законодавстві? За якою виборчою системою формуються місцеві ради в Україні?

2. Як вимоги пред’являються законодавством до кандидата у депутати місцевої ради? Хто не може бути обраним у депутати?

3. Які існують види місцевих виборів? Охарактеризуйте кожен з цих видів.

4. Що відрізняє імперативний депутатський мандат від вільного? Який мандат має депутат місцевої ради? Відповідь обґрунтуйте.

5. Назвіть основні права та обов’язки, що покладаються законодавством на депутата місцевої ради.

6. За яких підстав повноваження депутата місцевої ради можуть бути припинені достроково?

7. Який порядок відкликання депутата місцевої ради передбачений у чинному законодавстві? Що може стати підставою для відкликання депутата?

8. У чому полягає сутність та значення депутатського запиту? Який порядок його реалізації? Чим депутатський запит відрізняється від депутатського запитання та депутатського звернення?

9. Що таке депутатська фракція, який порядок її формування? Чим депутатська фракція відрізняється від депутатської групи?

10. Назвіть та охарактеризуйте відомі Вам гарантії депутатської діяльності. Дайте їм стислу характеристику.

Дата добавления: 2015-07-11