Джерелом комунального права у формально-юридичному сенсі є зовнішні форми вираження та існування правових норм даної галузі права.

Джерелами комунального права є акти, що містять комунально-правові норми. Можна виділити декілька груп джерел комунального права. До першої групи відносяться загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України з питань місцевого самоврядування. Дані акти стають джерелами комунального права після того, коли дана згода на їх обов'язковість Верховною Радою України, після чого вони є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції). До таких актів відносяться Європейська Хартія місцевого самоврядування, прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 року.

Для вирішення міжнародно-правових проблем розвитку місцевого самоврядування в Європі створений Конгрес місцевих і регіональних органів, які входять до структури органів Ради Європи. Конгрес є дорадчим органом, а його рішення носять рекомендаційний характер. Україна є членом Ради Європи і бере участь в роботі Конгресу місцевих і регіональних органів влади Європи.

До другої групи джерел комунального права України, перш за все, відноситься Конституція України. Вона містить, насамперед, положення про визнання і гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 7), про здійснення народом України влади через органи місцевого самоврядування (ст. 5), про право громадян України брати участь у місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів місцевого самоврядування, користуватися рівним правом доступу до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38), про основні засади виборів до органів місцевого самоврядування (ст. 71), про повноваження Верховної Ради України в галузі місцевого самоврядування

(ст. 85, п. 1: ст. 92 та ін.), про основні засади місцевого самоврядування (розділ XI), функції і повноваження територіальних громад, порядок формування і склад представницьких органів місцевого самоврядування, їх основні функції і повноваження та механізм здійснення місцевого самоврядування.

Найважливішим джерелом комунального права є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. Він базується на Конституції України, враховує вимоги Європейської Хартії про місцеве самоврядування, багаторічну практику діяльності рад в Україні, у тому числі і останнього періоду, досвід організації місцевого самоврядування в зарубіжних країнах. У законі містяться норми, що розкривають зміст основних понять і термінів, які використовуються при правовому регулюванні комунальних відносин, закріплені основи діяльності місцевого самоврядування, форми прямого волевиявлення громадян, повноваження представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування в різних сферах місцевого життя, державні гарантії і відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Норми комунального права містяться також в інших законах, що регулюють питання місцевого самоврядування. Правовий статус місцевого самоврядування у містах Києві й Севастополі, а також в Автономній Республіці Крім визначається Конституцією України та законами, Конституцією Автономної Республіки Крім.

Джерелами комунального права є укази Президента України.

		Джерела комунального права

Норми комунального права можуть містити постанови Кабінету Міністрів України, які також відносяться до джерел комунального права.

Джерелами комунального права є нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади України, а також нормативні акти органів державної влади Автономної Республіки Крим, що містять норми комунального права.

Джерелами можуть бути рішення Конституційного Суду України.

До третьої групи джерел комунального права входять нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самоврядування, зокрема відповідні акти територіальних громад: акти їх безпосереднього волевиявлення, акти представницьких органів місцевого самоврядування (рад), акти їх виконавчих органів, акти сільських, селищних, міських голів, акти органів самоорганізації населення.

Найбільш вагомими серед цих нормативних актів є акти місцевих референдумів і акти представницьких органів місцевого самоврядування, зокрема статути територіальних громад міст та інших адміністративно-територіальних одиниць, регламенти відповідних рад, правила, положення, що в цілому складають найбільший масив джерел муніципального права Україні.

4. Термін "комунальне право України" використовується не тільки для назви відповідної галузі права, але і для позначення науки. Наука комунального права є системою наукових ідей і знань про суспільні відносини, пов'язані з організацією місцевого самоврядування, формами і методами діяльності його органів з вирішення питань місцевого самоврядування, реалізації окремих державних повноважень. Наука комунального (муніципального) права тісно пов'язана з іншими правовими дисциплінами, науками і галузями юридичних знань. Особливо з конституційним, адміністративним, фінансовим, земельним та іншими галузями права. Зрозуміло, кожна юридична дисципліна має свій аспект вивчення місцевого самоврядування. Новий предмет у системі юридичної освіти не підміняє інші науки, а впливає і стимулює розвиток різних галузей та інститутів українського права і сприяє досягненню якісно нового рівня юридичної освіти в країні.

Наука комунального права використовує властиві всьому вітчизняному державознавству наукові методи дослідження: метод системного аналізу; історичний метод; статистичний, конкретно-соціологічний та інші методи дослідження. Теоретичними джерелами науки комунального права є праці українських і зарубіжних учених.

Наприкінці 80-х років в Україні сформувалася державна теорія місцевого самоврядування, яка використовувалася при розробці Закону України «Про місцеві Ради і місцеве самоврядування” (1990г.). Проте вже паралельно формувалися концепції, які обґрунтовували поєднання елементів державної і громадської теорій місцевого самоврядування. Компромісні концепції були покладені в основу Закону «Про місцеві Ради, місцеве і регіональне самоврядування” (1992 р.), положень про місцеве самоврядування в Конституційному Договорі між Верховною Радою України та Президентом України від 1995 року. Розвиток саме цих концепцій місцевого самоврядування, які є визнаними в світовій науці, свідчить, що українська юридична наука вийшла на перспективний шлях розробки теорії самоврядування.

Завдання науки комунального права. В світлі сучасних проблем розвитку місцевого самоврядування перед українською наукою постають наступні завдання: а) розкрити місце і роль місцевого самоврядування в конституційній системі держави; б) вирішити проблеми підвищення ефективності діяльності, прогнозувати розвиток місцевого самоврядування на шляху подальшого розширення демократичних процесів у нашому суспільстві; в) розробити концепцію розвитку правової політики, освіти і культури у сфері місцевого самоврядування; г) вивчати і узагальнювати зарубіжний досвід місцевого самоврядування, історію вітчизняного досвіду, сприяти інтеграції наук про місцеве самоврядування.

Комунальне право України є і навчальною дисципліною. Комунальне право як навчальна дисципліна - система знань, яка розкриває закономірності становлення та розвитку галузі коммунального права, реалізації його норм та інститутів у практиці діяльності місцевого самоврядування. Назва навчальної дисципліни повторює назву відповідної галузі і науки. У радянський період розвитку нашої державності організація і діяльність рад і їх виконкомів у цілому в усіх їх зв'язках і проявах вивчалися в навчальній дисципліні "Радянське будівництво". Це було обумовлено наявністю єдиної системи представницьких органів влади - рад, побудованих на загальних принципах: єдності рад всіх рівнів як органів державної влади; їх верховенства і повновладдя в системі державних органів, ієрархічною підпорядкованістю місцевих органів, їх підзвітністю вищестоящим органам та ін.

Сьогодні в більшості юридичних вузів вивчається право місцевого самоврядування. Але навчальний курс, в якому вивчаються питання організації і діяльності місцевого самоврядування, називається по-різному. Так, в Донецькому національному університеті ця дисципліна називається "Комунальне право", Одеській юридичній академії і Одеському державному університеті - "Муніципальне право", в Харківській національній юридичній академії - "Державне управління і самоврядування", в Львівському державному університеті - "Державне процесуальне право". Як бачимо, в назві навчальної дисципліни немає єдності, що не йде на користь цьому курсу. Дана проблема позв'язана, по-перше, з різними підходами до змісту даної навчальної дисципліни, по-друге, з неоднаковою позицією з питань про значущість права місцевого самоврядування для будівництва нашої держави як демократичного і децентралізованого, і, по-третє, не завжди береться до уваги, що ця дисципліна ґрунтується на конституційному положенні про те, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади. Крім того, мабуть, тут позначається і тиск минулого. Адже за великим рахунком в навчальних планах спеціальності "Правознавство" і навчальних програмах ще присутні стереотипи минулого.

На наш погляд, не варто розширювати предмет даної наачальної дисципліни за рахунок включення в нього таких питань як організація роботи Верховної Ради України як органу законодавчої влади, роботи Президента України як глави держави, роботи Кабінету Міністрів України. Таке трактування галузі, науки і навчального курсу було характерним для радянського будівництва (про що було сказано вище), що мало своїм предметом всю систему рад як органів державної влади. Місцеве самоврядування є особливою владою, що не відноситься до жодної з трьох гілок державної влади, - законодавчої, виконавчої, судової.

Предметом комунального (муніципального) права України як навчальної дисципліни, на думку інших авторів, з чим ми згодні, повинні бути суспільні відносини, що виникають в процесі організації і функціонування місцевого самоврядування, проблеми його правового регулювання і практики реалізації законодавства про нього. А якщо це так, то навчальна дисципліна, що вивчає організацію і функціонування місцевого самоврядування, повинна називатися комунальне (муніципальне) право України.

Сформована сьогодні навчальна дисципліна комунальне (муніципальне) право - це новий навчальний курс, який ґрунтується на принципово інших, ніж наука радянського будівництва, поглядах та ідеях про організацію влади на місцях. Предметом є не єдина система представницьких органів державної влади, а організація і функціонування місцевого самоврядування, проблеми його правового регулювання. Ця дисципліна не тільки корисна, але і необхідна на всіх юридичних спеціальностях. Її завдання - надання допомоги майбутнім юристам при вивченні місцевого самоврядування: організаційно-правових форм і гарантій його здійснення, повноважень органів місцевого самоврядування з вирішення питань місцевого значення, окремих державних повноважень, якими можуть наділятися органи місцевого самоврядування.

Питання для самоконтролю:

1. Чому комунальне право називається правом місцевого самоврядування?

2. Обґрунтуйте тезу про те, що комунальне право є комплексною галуззю права.

3. Що є предметом комунального права України?

4. Що представляє собою комунальне право як галузь права, наука і навчальна дисципліна?

5. Які методи правового регулювання використовуються в комунальному праві?

6. Сформулюйте поняття «комунальні правовідносини», визначте коло їх суб’єктів.

7. У чому полягає особливість комунально-правових відносин, норм та інститутів?

8. Які наукові методи дослідження використовує наука комунального права?

9. Сформулюйте основні завдання науки комунального права України на сучасному етапі.

10. Вкажіть предмет і завдання комунального права як навчальної дисципліни.

Дата добавления: 2015-07-11