На Савур-могилі відбуваються події твору

А «Бондарівна»

Б «Чи не то той хміль»

В «Маруся Богуславка»

Г «Ой Морозе, Морозенку»

Д «Віють вітри, віють буйні»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Усна народна творчість. Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно-побутових пісень».

Причини помилок учнів: незнання змісту творів; подій, про які в них розповідається.

Алгоритм підготовки учнів має враховувати порівняння змісту та місця подій у цих творах.

· «Бондарівна». У цій народній баладі відображено події середини 18 століття за участю магната Миколи Потоцького (у тексті пісні — пан Каньовський). Про місце події зазначається:

У містечку Богуславку Каньовського пана
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.

· «Чи не той то хміль». У цій історичній пісні розповідається про перемогу Хмельницького під Жовтими Водами, де «ляхів сорок тисяч хорошої вроди» були розбиті козаками.

· «Маруся Богуславка». У багатьох народних піснях і думах розповідається про муки українських невільників у турецько-татарському полоні в ХVІ–ХVII століттях. Бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Та не могли вбити в невільників любові до рідної землі. У народній думі проМарусю Богуславку відтворено ті тяжкі часи. Образ турецької полонянки Марусі Богуславки, яка переймається долею своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю, – один із найяскравіших в українській народній творчості. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у м. Богуславі в сім’ї священика. У наш час у м. Богуславі на місці, де колись була Покровська церква й хата, у якій Маруся народилася й жила, встановлено пам’ятник народній героїні. Про місце подій, що відбуваються в думі, говориться:

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.

· «Ой Морозе, Морозенку». Ідейно-художній зміст цієї історичної пісні допоможе поглибити розповідь учителя про Національно-визвольну війну українського народу проти польсько-шляхетського панування (1648—1654 рр.). У боротьбі з польською шляхтою інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося й із загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть.

Учням також доцільно пояснити поняття «Савур-могила». Слово «савур» походить із тюркської мови, означає степову височину зі згладженою верхівкою круглої форми, що нагадує кінський круп (дослівний переклад тюркського слова «сауыр»). Народна етимологія пояснює назву як могилу козака Савура (або Сави чи Савки), який загинув на височині в нерівному бою з ординцями. Існує легенда про козака Савура, який стояв на чатах і запізно помітив татар, які підкралися до козацької сторожі. Татари оточили Савура, та він не здавався. Бусурмани накинули на нього аркан, стягли з коня й посікли шаблями. І тут уся земля навкруги загула. На місці бою виросла велика могила. Рідна земля піднялася, щоб далі було видно живе полум’я. Гул і світло вогню почули на Січі. Запоріжці примчали на допомогу. Вони поховали порубане тіло Сави-Савура на горбі й шапками насипали вершину могили. Відомі також пісні кобзарів, які співали, що на Савур-могилі поховано козацького героя Морозенка.

· «Віють вітри, віють буйні». Народна пам’ять зберегла імена лише окремих, талановитих творців народних пісень. Такою була у XVII ст. напівлегендарна українська поетеса Маруся Чурай. Народилася вона, імовірно, у 1625 р. у родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая.

Її пісні – як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних марнот…

Ліна Костенко

Сумуючи за коханим, який був у поході, не маючи від нього жодної звістки, Маруся пішла до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння. Почуваючись самотньою в чужому місті, вона складає одну з кращих своїх пісень, у якій із великою силою відчувається душевний біль. Це пісня «Віють вітри, віють буйні», яку І. Котляревський згодом використав у « Наталці Полтавці». Не знайшовши втіхи в молитвах, Маруся повертається до Полтави.

2.«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»

А Володимир

Б Олег

В Всеволод

Г Святослав

Д Ігор

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Давня українська література. «Слово про Ігорів похід».

Причини помилок учнів: нерозуміння ідейного змісту твору.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Історична основа «Слова…». Роздрібнення Київської Русі на окремі князівства, які ворогували між собою, вели братовбивчі війни за території сусідів. Втрата давньоруською державою своєї колишньої могутності. Відображення автором «Слова…» найдраматичніших моментів походу Ігоря проти половців.

2. Ознайомлення з особливостями змісту та композиції «Слова про Ігорів похід», системою його основних персонажів, захисників Руської землі, передусім князя Ігоря, мужнього, але нерозсудливого; його сина, Володимира, князя путивльського; брата Ігоря – Всеволода Святославовича, князя курського і трубецького; небожа Ігоря Святослава Ольговича, князя рильського, а також дружини Ігоря Ярославни.

Відповідь на тестове завдання передбачає також розуміння учнями ідеї твору, зокрема, через характеристику князя Святослава.

Орієнтовний план характеристики образу князя Святослава

1. «Великий грізний» київський князь як видатний державний діяч, патріот рідної землі.

2. Видатний полководець, захисник землі, спустошеної кочівниками-нападниками.

4. Сон князя Святослава. Ставлення до вчинку Ігоря.
5. Святослав як виразник ідейного задуму «Слова…».

Учителю варто наголосити, що серед героїв твору образ київського князя Святослава посідає особливе місце. Автор не раз підкреслює успіх його походу проти половців, коли Святослав полонив хана Кобяка. Святослав засуджує легковажність Ігоря, що не погодив своїх дій з іншими князями, і разом із тим сумує, висловлює співчуття розбитим русичам, намагається підняти їх для нового походу проти половців.

Якщо перший бій Ігоря з половцями був вдалий, то другий закінчився поразкою. До полудня майже всі загинули, а князів узяли половецькі хани в неволю. Автор зазначає, що від того посмутніла вся українська земля, а київський князь Святослав мав тої ночі страшний сон, який віщував йому, що його князі Ігор і Всеволод у велику біду потрапили.

3. Пояснення окремих понять.

Новгород – місто Новгород-Сіверський на Десні, де князював Ігор Святославович. Стяги в Путивлі – полки в місті Путивлі на річці Сейм, де князював Ігорів син Володимир. Буй-тур – хоробрий, сміливий дикий бик. Тур – бог сили, лицарської честі в язичницькій міфології. Походи Олегові — Олег Святославович, дід Ігоря, вів безперервну боротьбу за київський престол, залучаючи половців, які завдавали русичам багато горя, за що й прозвали князя Гориславичем. Уші закладав у Чернігові –Володимир Мономах, княжачи в Чернігові й остерігаючись нападу Олега, зачиняв міські ворота навіть удень, для чого дерев’яні засуви закладали в «уші» – діри в стояках воріт або в стінах. Даждьбожий онук –руський народ. Шарукан –половецький хан, дід Кончака; зазнав тяжкої поразки від русичів. Розгромивши військо Ігоря, Кончак помстився за поразку діда. Гори угорськії –Карпати. Одчиняєш ворота –відкрити ворота міста означало його підкорити. Ярослав Осмомисл у 1158 році захопив Київ.

Дата добавления: 2015-07-11