Збиткуватися з нього чи збиткуватися над ним

“Як слід сказати: збиткуватися з нього чи збиткуватися над ним?”

Часто це дієслово помилково вживають з додатком у родовому відмінку та прийменником з (збиткуватися з хлопця) замість додатка в орудному відмінку з прийменником над (збиткуватися над хлопцем). Така похибка трапляється під впливом синонімів згаданого слова – знущатися, глумитися, глузувати, які в літературній мові виступають із додатком у родовому відмінку й прийменником з (знущатися з кого?). Так що правильно: збиткуватися над ним.

* * *

Годівниця і годувальниця

“Яка різниця між словами годівниця і годувальниця?”

Годівниця – пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці. “Доярки поставили перед правлінням вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях” (з газети).

Годувальниця – 1. Жінка, що годує грудьми дитину. “Пригадую, ми гралися з сестрою на підлозі в залі, а менший брат, немовля, був у спальні з годувальницею” (з журналу). 2. Жіночий рід слова годувальник. “Старші бджоли-годувальниці, які ходили за матір’ю-бджолою і підкріпляли її їжею, розступились і пропустили Медунку” (Оксана Іваненко).

* * *

Семантика слів, які позначають ягоди

“Чи не могли б ви розповісти про семантику слів, які позначають ягоди?”

З навчального посібника “Культура слова” (автор Олександр Пономарів) дізнаємося, що, називаючи різні ягоди, мовці нерідко плутають однину з множиною. У газетах можна прочитати: “варення з полуниці”, “назбирали цілий кошик суниці”, “привезли відро черніки” та ін. Утворення типу брусніка, клубніка, черніка є невмотивованими росіянізмами; вони не збагачують нашої мови, а засмічують її, оскільки ці ягоди здавна відомі українцям і мають у нас питомі назви: брусниці, полуниці, чорниці. У деревних рослин як на рівні мови, так і на рівні мовлення маємо чітке розрізнення – коли йдеться про саму рослину, вживаємо однину: абрикоса, вишня, груша, слива, черешня, а коли про плоди, застосовуємо множину: абрикоси, вишні, груші, черешні. Щодо кущових рослин такої чіткості немає. Дехто каже повидло з яблука, варення з вишні замість правильних висловів: повидло з яблук та варення з вишень.

Мовна практика українського народу, на яку спираються рекомендації словників, свідчить, що в однині слід уживати (як назви рослин, так і назви ягід) іменники з суфіксом -ин(а): малина, ожина, калина, смородина, журавлина (рос. клюква), шипшина, лохина (рос. голубика). Отже, треба казати зарості малини, калини, ожини... і варення з малини, кисіль із калини, вареники з ожиною тощо. В однині ставимо також назви ягід, що закінчуються на приголосний: агрус (рос. крыжовник), глід (рос. боярышник). Похідні від них агрусовий, агрусівка (наливка з агрусу), глодовий (напій). Іменники, що мають у своєму складі суфікс -иц-, уживані в множині: “Спаржа, помідори, суниці встеляли грядки, наче оксамитовий килим” (Іван Нечуй-Левицький). Тож правильно казати й писати варення з полуниць (рос. клубника); назбирали кошик суниць (рос. земляника), чорниць, брусниць.

Часто можна почути: червона смородина, чорна смородина, бруньки чорної смородини, цілющі властивості чорної смородини. З погляду українських лексичних норм, ці вислови недоречні, вони є кальками з російської. У нас чагарникова рослина родини ломикаменевих з білими, жовтими і червоними ягодами зветься порічка: “Перед нею повна миска червоних порічок” (Марко Вовчок). А чорноягідна рослина з цієї родини зветься просто смородина: “Бліденький хлопчик націлив на Оксена чорні, як смородина, очі” (Григорій Тютюнник). Про розрізнення таких назв свідчить приклад: “Величні гори навколо поросли... фісташками і непрохідними хащами малини, ожини, смородини, порічок та терну” (Зінаїда Тулуб). Отже, російським словосполученням белая (желтая, красная) смородина відповідають українські білі (жовті, червоні) порічки; черная смородина перекладається одним словом – смородина. Тож у наведених уривках газетних текстів бруньки чорної смородини, цілющі властивості чорної смородини прикметник чорний є зайвим.

Дата добавления: 2015-10-21