Бажаючий чи охочий

“Як правильно сказати: бажаючий чи охочий?”

Відомо, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому варто уникати незграбного штучного утворення бажаючий (бажаючі). Щоб передати значення “який виявляє готовність або особливу схильність до чогось; який з власної волі зголошується на щось”, можна вдатися до описової конструкції той, хто бажає, ті, котрі, (які) бажають. А можна, не змінюючи змісту фрази, вжити прикметник охочий – він цілком відповідає тому поняттю, що мовці намагаються висловити за допомогою слова бажаючий. Наприклад: “І у мріях скликаю численні полки З тих, що стати за край свій охочі” (Володимир Самійленко), “І ми, в дитинстві до казок охочі, сміялися і плакали не раз” (Любомир Дмитерко), “Охочих послухати завжди було багато, і навіть Микита іноді наставляв довгі вуха” (Петро Козланюк).

* * *

Подібний чи такий?

У нас повелося усно й на письмі не тільки використовувати прикметника подібний у розумінні “схожий із чимось чи кимось”, а й ототожнювати його з висловом такий самий. Навіть більше: цей прикметник майже витиснув з ужитку займенник такий. “Я не проти подібної літератури”; “На подібну літературу є попит”, – часто чуємо. Важко уявити собі критика, що стояв би за подібну, а не оригінальну літературу. Навряд чи є попит і в читачів на неї. То чому б не написати: “На такі видання є великий попит”? Вчувається і певна значеннєва відмінність між висловами подібні помилки й такі помилки.

Мабуть, слід було б, як радив Борис Антоненко-Давидович, залишити за прикметником подібний тільки його синонім схожий: “Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті” (Дмитро Ткач). Коли ж ідеться не про схожість, тоді треба послуговуватися займенником такий: “Христі вперше доводилося бачити таке диво” (Панас Мирний).

* * *

Чому “Таврія” береться в лапки, а фіат – ні?

Назви іноземних марок авто і літаків пишуться переважно без лапок і з малої літери: машини форд, фіат, ауді, мерседес, тойота, літаки мессершміт, кондор, фантом і т. ін. Однак слова української мови, виступаючи в символічному значенні, потребують окремого виділення, що досягається вживанням лапок. Оскільки символічними назвами стають здебільшого власні імена, то в них зберігається велика літера: автомашини “Таврія”, “Запорожець”, автобус “Богдан”, літаки “Мрія”, “Руслан”.

* * *

Чому Микільська Слобідка, а не Микільська слобідка?

За “Українським правописом”, коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Зелений Гай, Микільська Слобідка, Нова Гвінея (острів), Товста Могила, Ясна Поляна. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних найменувань, які означають титули, посади, фах і т. ін.: мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта, бульвар Космонавта Комарова, проспект Академіка Корольова. Прийменники, артиклі й сполучники в складі географічних назв пишуться з малої літери й відокремлюються дефісом: Булонь-сюр-Мер, Порт-о-Пренс, Ріо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз, Франкфурт-на-Майні. Артиклі й частки, що стоять на початку іншомовних географічних найменувань, пишуться з великої літери й приєднуються дефісом: Ла-Манш (протока), Ле-Крезо, Лос-Анджелес (місто), Лос-Фрайлес (острови).

В іншомовних складних географічних назвах, що пишуться через дефіс, родові позначення також починаються з великої літери: Іссик-Куль (куль – озеро), Муюн-Кум (кум – пісок), Порто-Алегре (порто – порт), Ріо-Негро (ріо – річка), Хара-Нур (нур – озеро), Аю-Даг, Чатир-Даг (даг – гора).

Якщо ж складова частина такого найменування увійшла в українську мову як загальна родова назва, то вона пишеться з малої літери: Варангер-фіорд, Дю-фіорд. Так само подаються й родові позначення в іншомовних назвах вулиць, майданів, бульварів: Кайзер-плац, Лібкнехт-штрасе (штрасе – вулиця), Пенсільванія-авеню (авеню – широка вулиця), Трафальгар-сквер (сквер – площа), Трептов-парк, Уолл-стрит (стрит – вулиця).

Географічні назви, вжиті в переносному значенні, зберігають написання з великої літери: Версаль (у розумінні “Версальський мир”), Мюнхен (“Мюнхенська угода 1938 року”), Парнас (“Світ поезії”).

Якщо в українських назвах вулиць, проспектів, населених пунктів тощо слова брід, вал, ворота, міст, шлях, тік, яр і т. ін. уже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях, Козиний Брід, Красні Ворота, Ярославів Вал (вулиці), Гола Пристань (місто), Козинські Горби (урочище), Сухий Яр (село). Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні найменування географічних об’єктів пишуться з великої літери: Туманний Альбіон (Англія), Країна Кленового Листка (Канада), Країна Вранішнього Сонця (Японія), Піднебесна (Китайська Народна Республіка), Буковина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий (Київ), Білокам’яна (Москва), Побужжя, Поділля, Покуття, Полісся, Приазов’я, Прикарпаття, Причорномор’я, Слобожанщина.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21