Урок 27

Які джерела формування фразеологізмів?

Передусім, що таке фразеологізм? Це семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції. Наприклад: “Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чулою людиною свою душу (Степан Васильченко); “А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати” (Михайло Коцюбинський); “З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха” (Андрій Головко).

Спостереження над навколишньою дійсністю – історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю й побутом, морально-етичними нормами і родинними стосунками, природним середовищем, тваринним та рослинним світом – і спричинило появу та функціонування абсолютної більшості фразеологізмів. Такий висновок підтверджують, зокрема, мовні одиниці, підґрунтя яких становлять найменування: 1) сільськогосподарських та інших трудових процесів – варити воду (з когось), з одного тіста, орати перелоги, прокладати першу борозну, попускати віжки, повертати голоблі; 2) різних виробництв, ремесел: а) ткацько-прядильного: розплутувати вузол, де тонко, там і рветься, розмотати клубок; б) кравецького: білими нитками шите, на живу нитку, як з голочки; в) ковальського: брати в лещата, між молотом і ковадлом, міцного гарту; г) гончарського: лудити очі, полуда впала на очі, зняти полуду з очей; д) рибальства і мисливства: закидати вудку, змотувати вудки, клювати на живця, стріляна птиця, ганяти як солоного зайця; 3) театрально-музичної діяльності: увіходити в роль, помінятися ролями, у своєму репертуарі, коронний номер, попадати в тон, як по нотах; 4) військової справи: з відкритим забралом, підносити на щит, схрещувати мечі, нюхати порох, приймати бій, брати рубіж, взяти на озброєння, здавати позиції, залишати поле бою;

5) картярської гри: розкривати карти, плутати карти, мішати карти, кинути всі козирі, ставка бита, при пікових інтересах, козирний туз;

6) народних звичаїв та обрядів: давати гарбуза, облизати макогона, як засватаний; 7) вірувань і магічних дій: напускати ману, замовляти зуби, як рукою зняло, встати на ліву ногу, виносити сміття з хати; 8) усталених казкових зворотів: за щучим велінням, за тридев’ять земель, тримати за хвіст жар-птицю, скоро казка мовиться; 9) ознак і дій, пов’язаних зі світом тварин і птахів: заяча душа, хитрий лис, кіт наплакав, показувати пазурі, птах високого польоту, розправляти крила, звити гніздо, курям на сміх.

До фразеологічного фонду української мови входять також іншомовні запозичення, інтернаціональні звороти, як-от: буря у склянці води, перейти рубікон, дамоклів меч, муки Тантала, авгієві стайні, прокрустове ложе, езопівська мова, нитка Аріадни, віща Кассандра, Геркулесові стовпи, гордіїв вузол, драконівські (драконові) закони, вогонь Прометея тощо. До найважливіших джерел таких сталих словосполучень належать античні міфи.

Запозичені фразеологізми часто вживають без перекладу: нім. Sturm und Drang – “буря і натиск” – час бурхливого розвитку, піднесення; італ. Finita la commedia – комедія скінчилася; франц. Idee fix – ідея фікс, la lune de miel – медовий місяць, англ. time is money – час – гроші.

Виділяють фразеологічні одиниці біблійного походження, наприклад: око за око, наріжний камінь, Содом і Гоморра, альфа й омега, у поті чола, друге пришестя, голос волаючого в пустелі, земля обітована, камінь спотикання, вавилонська вежа, вавилонське стовпотворіння і т. ін.

* * *

Зменшені й пестливі чоловічі імена

“Які бувають зменшені й пестливі чоловічі імена в українській мові?”

За всієї різноманітності вони мають одну спільну ознаку: нульове закінчення після приголосного (Гринь, Сень) або флексію -о (Левко, Славко, Грицько, Сенько, Сашко, Сергійко, Федько, Лесько). Такі самі закінчення притаманні найменням, утвореним за допомогою різних суфіксів: Андрійчик, Петрик, Лесик, Грицуньо, Петруньо, Івасечко, Славцьо, Богданцьо, Микольцо.

Від цих та інших імен походять українські прізвища Андрійченко, Васильченко, Левченко, Іванченко, Сергійченко тощо.

Закінчення -а (я) мають поодинокі імена: Микита, Микола, Сава, Хома, Ілля.

Інакше утворюються зменшені та пестливі чоловічі імена в російській мові. Всі вони дістають закінчення -а і відмінюються як іменники першої відміни: Андрюша, Володя, Гриша, Миша, Саша, Юра... Можуть бути зі зменшеними суфіксами (Николенька, Гришутка, Петенька), але при обов’язковій флексії -а. Такі форми дуже поширилися в Східній Україні. Тут майже зникли давні українські ласкаві найменування (Івасик, Юрасик, Євгенко, Лесько, Богданчик...). “Дуже часто, – зазначав свого часу письменник та мовознавець Борис Антоненко-Давидович, – і в українській дитячій літературі стали з’являтися Гриші, Васі, Колі, Петі, замість Грицьків (або Грициків чи Грицунь), Васильків, Миколок, Петрусів (або Петриків). Невже нашим авторам чомусь не до вподоби ці лагідні й милозвучні дитячі імена? Дивна річ, тим більше, що й росіянам подобаються деякі українські ласкаві імена, через те можна назвати не одну Оксану-росіянку не тільки в Києві, а й у Москві...”

Безперечно, не все вдається повернути (і декретом цього не зробимо). Але відроджується історична пам’ять, до багатьох приходить усвідомлення спорідненості з народом, який і в способі творення пестливих імен має свої особливості. То, може, усуваючи деформації в лексиці, фонетиці, морфології, синтаксисі, подумаємо, щоб і через дитячі ймення виразити причетність до свого корінного етносу. І нехай тут скажуть слово наші молоді сім’ї.

* * *

Сервіз і сервіс

“Яка семантична різниця між іменниками сервіз і сервіс?”

Сервіз (у) – набір столового або чайного посуду. Фаянсовий сервіз, венеціанський сервіз.

Сервіс (у) – обслуговування побутових потреб населення. Міський сервіс, налагодити сервіс.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21