Урок 18

Яка різниця між іменниками овочі, фрукти, ярина?

Овочі – плоди городніх (рідше польових) рослин. Синонім городина вживається як слово побутове, ярина у значенні “овочі, зелень” – як діалектичне. “Овочі – дуже цінні продукти харчування” (з газети). Фрукти – плоди садових дерев, кущів. Синонім садовина сприймається як побутове. Свіжі фрукти. Соки з фруктів.

* * *

Чому в російській мові сегодня закінчується на я, а в українській сьогодні – на і?

Сьогодні виникло в результаті зрощення в одне слово давньоруського звороту сего дъне. Колишня форма родового відмінка однини дъне відбиває відмінювання дънь за певним типом словозміни іменників. Потім у ньому під впливом лексем, що змінювалися за іншим способом відмінювання іменників (поля, коня), закінчення е перейшло в я. Звідси в російській мові – день, дня і сегодня. В українській так само день – дня, але в слові сьогодні виступає форма родового відмінка дні, в якій відчутний вплив на дънь іменників, що відмінювалися інакше. У давніх пам’ятках трапляється родовий відмінок дъни (за зразком ночи). Саме ця форма лягла в основу колишнього словосполучення сього дни, яке затим перетворилося на сьогодні.

* * *

Розкажіть докладніше про функції слова тож

Тож – 1. сполучник. Уживається звичайно на початку речення, в якому підсумовується щось, робиться висновок зі сказаного; наближається значенням до таким чином, отже. “Тож як мудрості доходиш – хочеться і жить, і жить!” (Павло Тичина). Коли використовується для приєднання речення, що слугує поясненням думки, висловленої в попередньому, то змістово відповідає сполучникам тому, через те. “Ти (Леся Українка) йшла проти бурі, Мірялась силою з нею, Проти надії надіялась ти, Тож годиться тебе, непоклінну, Слово твоє, що міцніше за крицю, Називать Ломикамінь!” (Максим Рильський). 2. частка. До неї вдаються для логічного виділення якогось слова або підсилення загального змісту фрази. “І тож треба таке: з учителювання увільнили, заарештували, потім заслали, а за віщо? За те тільки, що книжки селянам читав” (Архип Тесленко); “Ластівки завжди дивують його своїм інженерним умінням, – тож треба зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів, не впало” (Олесь Гончар).

Словосполученнями тож воно і є, тож-бо, тож-бо і є послуговуються, щоб підсумувати висловлене кимось. “Де це ти забарилася, дочко? – загув він, підходячи. – З новобранцями прощалася. – Тож-бо бачу, що вже зарюмсана” (Яків Баш). Зворот тож тільки подумати виражає подив, здивування, чи тож виступає синонімом лексем невже, хіба. Якщо частка то має у складі речення відтінок вказівності, ж пишеться з нею окремо. “А навкруги – то ж рідна земля!”

* * *

Мар’янин у родовому відмінку: Мар’яниного чи Мар’янина

“Як правильно писати прізвище Мар’янин у родовому відмінку однини: Мар’яниного чи Мар’янина?”

Чоловічі прізвища, котрі мають форму коротких присвійних прикметників, в однині відмінюються за зразком іменників другої відміни твердої групи. За винятком орудного відмінка, що приймає прикметникове закінчення – им. У множині ці іменники, крім називного і кличного відмінків, відмінюються так само, як прикметники.

Щоправда, в деяких говорах української мови прізвища такого типу відмінюються, як повні прикметники (Мар’яниного, Мар’яниному). Це відбувається під впливом відмінкових форм відповідних жіночих прізвищ (Мар’яниної, Мар’яниній). Але в літературній мові нормативним є відмінювання чоловічих прізвищ із суфіксами присвійності, як іменників другої відміни – в однині (окрім орудного відмінка) і як прикметників (за винятком називного та кличного) – у множині. Таким чином, прізвище Мар’янин у родовому відмінку однини має форму Мар’янина.

* * *

Предок і пращур, потомок та нащадок

“Що означають іменники предок і пращур, а що – потомок та нащадок?”

Предок – 1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старіший за діда, бабу). “В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків” (Михайло Коцюбинський); “Предків я знав по пальцях – до мого діда включно” (Юрій Яновський). Це також той, від кого починається родовід (про людей); родоначальник якогось виду або роду (про тварин). “Предком усіх домашніх котів є африканський дикий кіт” (з журналу). Переважно у множині: предки – люди, які жили задовго до теперішніх часів.

Пращур – далекий предок. “І от він (Павло) стоїть на цій багатостраждальній землі, густо политій кров’ю ще його пращурів” (Василь Кучер).

Слова потомок і нащадок визначають відношення між попередніми та наступними поколіннями. Насамперед так називаємо людей відповідно до їхніх безпосередніх предків (батьків, дідів, прадідів, прапрадідів). “Він був із сім’ї нащадків давнього козацького роду; потомок гетьмана”. Звідси й потомство у розумінні молоде, нове покоління стосовно старшого, стосовно батьків. Потомство родини Сагайдаків. У цьому ряду стоїть і розмовне найменування дитини (переважно сина) нащадок, рідше потомок. Наприклад: професорський нащадок; “А діти є? – запитав дід. Кулик випростався: – Якщо правду казати, то більше як у мене потомків ні в кого в Чаплинці нема. Ціла боса команда в хаті” (Олесь Гончар). Широко відомі вислови – потомствений робітник, селянин, учитель, киянин – про осіб, які за народженням належать до певного стану або до родини, кілька поколінь якої працюють у певній сфері, походять з певної місцевості. А потомствений у значенні “родовий, спадковий” сприймається сьогодні як застаріле слововживання: потомствене володіння, потомствений маєток. Люди майбутніх поколінь – це нащадки, потомки сучасних, тих, які передують їм: “Нам заздрити будуть нащадки” (Володимир Сосюра), “Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути” (переклад Бориса Тена). Коли йдеться про тварин, рослин, вживаємо потомок, потомство.

Відоме ще в українській мові нащадок у значенні “спадщина”: залишити дітям у нащадок любов до землі; йти в прийми з усім своїм нащадком. Такі вислови трапляються у творах класиків, а в сучасному вжитку їх замінили спадок, спадщина.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21