Урок 14

Рухомий рядок чи біжучий рядок?

Часто можна почути таке: “Я ніколи не встигаю прочитати біжучий рядок на електронних рекламах (табло)”. Кажуть часом і про біжучі події, біжучі справи, хоч є в українській літературній мові усталені вислови типу поточні події, поточні справи, зазначають автори посібника “Культура мови на щодень”. Але ж яким словом назвати таку властивість рядка на екрані, як його рух, біг літер? З погляду лексичних і словотвірних норм дієприкметник біжучий сприймається як застарілий. Сучасна літературна мова послуговується, зокрема і в термінологічному слововжитку, прикметниками рухомий, рухливий, наприклад: “Якщо в лавах мало кремнезему, то вони дуже рідкі, рухливі, текучі” (з журналу); “У давнину люди виявили на небі сім рухомих небесних тіл, бачили семибарвну райдугу” (з журналу).

Сполучуваність прикметника рухливий указує на те, що він активно поєднується з найменуваннями із лексичних сфер “людина”, “природа”. Скажімо, рухливе обличчя, підборіддя, волосся; рухливий силует, розум, рот; рухлива борода, голова, вдача; рухливі губи, ніздрі, брови; рухливий потік, вогник, пісок; рухлива річка, хмара, поверхня; рухливе сонце, море, повітря; рухливі зорі, дерева, сніжинки.

У науково-технічній літературі здатність до руху, зокрема й такого, що здійснюється під впливом дії якогось механізму, передає слово рухомий, приміром: “Існує кілька видів муфт – постійні, рухомі, зчіпні, запобіжні й т. ін.” (з газети); “Протягом дня космонавти займатимуться фізичними вправами на велоенергометрі й рухомій доріжці” (з газети). Порівняйте також: рухомий склад, тип, пристрій, наголос, тротуар, блок, верстат; рухома система, деталь, каретка, муфта, матерія, літера; рухоме майно, пояси тощо.

Отже, на електронних рекламах бачимо й читаємо рухомий рядок.

* * *

Відмінок іменника після сповнений і наповнений

“Якого відмінка іменника потребують після себе слова сповнений і наповнений?”

У сучасній літературній мові сповнений здебільшого сполучається з лексемами, які виражають моральний стан, емоції, і керує родовим відмінком. “Йому двадцять три роки, він сповнений сили і впевненості” (Микола Трублаїні), “Тоді звилась полум’яна, гучна мелодія, горда і буйна, сповнена болю і розпачу, що збудила всі струни” (Леся Українка). Наповнений найчастіше вживається, коли йдеться про фізичне значення. “Тьмяно полискували наповнені водою колії” (Олесь Гончар).

* * *

Невідмінювані іменники

“Продовжте, будь ласка, розповідь про невідмінювані іменники в українській мові”.

Нульова словозміна притаманна таким групам іменників, як:

1) загальні, власні назви іншомовного походження з кінцевими -а (-я) (боа, па, буржуа, бра, амплуа, Нікарагуа), -о (бароко, лібрето, банджо, адажіо, трюмо, Брно, Онтаріо, Палермо, Бордо, Осло, Токіо), -у (-ю) (рагу, какаду, кенгуру, фрау, меню, парвеню, Турку, Катманду, Антананаріву), -е (-є) (алое, фойє, ательє, рантьє, турне, резюме, Данте, Оноре, Альєнде), -і (леді, янкі, жалюзі, дербі, ралі, колі, Марі, Тбілісі, Гельсінкі, Нагасакі); 2) іншомовні загальні назви осіб жіночої статі, імена та прізвища з кінцевим приголосним: мадам, міс, місіс, Жаклін, Джудіт, Мерседес, Джонсон, Шмідт, але: Суламіф – для Суламіфі, Нінель – з Нінеллю;

3) французькі імена та прізвища з кінцевим наголошеним -а, -я: Нана, Дюма, Ніколя; 4) російські прізвища на -их, -ово (Черних, Дурново); 5) українські жіночі прізвища на -о і приголосні (Марії Стрельченко, Ользі Степанчук); 6) іншомовні топоніми на -а, що виступають у відповідних словосполученнях у функції прикладок (на острові Куба, у штаті Невада).

* * *

За суттю (сутністю) чи по суті?

За суттю – невдалий варіант нашого ж вислову по суті. Українці мають на нього такі самі права, як і росіяни (по существу). Адже кажемо: ділити по справедливості, видно пана по халявах, катюзі по заслузі, отже, й по суті для нас не чуже.

Або вживають фразу “Не узгодили кандидатів за округами”. Її просто важко зрозуміти. Бо не все можна механічно копіювати. Тут треба: в округах чи по округах, як, наприклад, по містах, по селах, по хатах. Замість за назвою (калька з російського по названию) краще використати традиційну форму з назви.

* * *

Ставить в тупик – це заганяти в безвихідь?

Чи правильно в нас перекладають російський зворот ставить в тупик як заганяти в безвихідь?

Це зразок механічного перекладу. Вислів ставить в тупик має два значення: а) пряме, взяте з мови залізничників – “заганяти в тупик (сліпу колію)”; б) переносне, більш поширене – “викликати замішання у когось, бентежити, збентежувати, збивати з пантелику”.

Ось як фігурує цей фразеологізм у російській мові: “...часто какая-нибудь арифметическая задача ставила ученика в тупик”. Щоб відтворити його українською, треба сказати: “...часто якась арифметична задача збивала учня з пантелику” (а не заганяла в безвихідь).

* * *

Корінний і докорінний

“Яка відмінність у значеннях прикметників корінний і докорінний?”

Корінний. Споконвічний, постійний – про населення певної місцевості, представників якогось середовища: корінні жителі.

Докорінний. Який стосується основ, коренів чогось. Вживається зі словами: злам, переворот, поворот, зміна, ломка, перебудова, реконструкція, реорганізація, різниця, перетворення, поліпшення, удосконалення, особливості, переваги, радить Святослав Караванський.

* * *

Дата добавления: 2015-10-21