Урок 15. Порок чи вада?

Порок чи вада?

У масовій свідомості побутує назва хвороби порок серця. Але це не одна якась конкретна недуга, а загальне означення вад серця. Лікують природжені й набуті вади. Серед них розрізняють клапанні, ревматичні, органічні, декомпенсовані. Закономірно постає питання: чи можлива взаємозаміна лексем порок і вада? З огляду на зміст, що його передають згадані іменники, слово вада однозначніше й конкретніше. “Найбільша вада штучних, а головне, синтетичних тканин – негігієнічність, некомфортність” (з журналу). Іменник порок, як правило, негативно характеризує осіб (риси поведінки, фізичні дані, умови і спосіб життя й т. ін.): “Його (Нерона) душа – ціла клоака всяких пороків, які могли зустрітися серед роду людського” (Михайло Слабошпицький).

У сучасній мовній практиці трапляються випадки ненормативного вживання лексеми порок у значенні “вада, недолік”. “Контейнер (технологія товароруху із застосуванням тари обладнання) допоможе торгівлі викоренити пороки, котрі давно набридли, – обмірювання, обважування, обрахування” (з газети). У таких випадках варто дотримуватися літературної норми і відповідно послуговуватися словами вада, недолік.

Що ж до терміна порок серця, то, на думку лінгвістів, впадає у вічі небажана синонімія першого слова з розмовним порок, через що вислів сприймається як калька з російської мови. Тому замість порок серця краще ставити вада серця. “На початку нашого століття фахівці були безпорадні перед ревматичною клапанною вадою серця” (з газети).

* * *

Прийменники для, задля, на, про, під, до, по, за, з

“Коли доречні в тексті прийменники для, задля, на, про, під, до, по, за, з?”

“У кутку кімнати стояла шафа для одежі”; “Ось тобі портфель для книжок”, – часом чуємо і навіть читаємо в художній літературі. Чи правильно це? Борис Антоненко-Давидович наголошував: ні, неправильно. Треба: “шафа на одежу”, “портфель на книжки”. Чому? Бо прийменник для слушний там, де мовиться, що певну річ призначено для людини, тварини або для якоїсь ширшої потреби: “Цю шафу батько купив для мене” (з живих уст), “Для загального добра” (Михайло Коцюбинський). Якщо якийсь предмет призначено на певні конкретні речі, тоді маємо шукати інших прийменників: “Оце тобі торбинка на жито, а пляшки – менша на олію, а більша на молоко”, “ящик на вугілля”, “одяг на свято”. Так само слід уживати: “поштова скринька на листи й газети”, “кошик на старі папери”. А ще кажуть у народі: “мішок під картоплю”, “одежа про свято й про будень”, “книжки до читання”.

Прийменник на ставлять і тоді, коли мовиться про недуги – захворіти на що, а не чим: “Занедужав на кір”, “Він заслаб на пропасницю” (словник за редакцією Агатангела Кримського).

Прийменники для і задля часто виступають як синоніми. “Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди” (Василь Симоненко); “На соснах тих – бляшанки з-під консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи завжди: то задля гостей Із лісу” (Максим Рильський). Інколи слово задля ще й пояснює причини якоїсь дії, якихось вчинків, стаючи синонімом лексем тому що, через те що, оскільки. “Це, мабуть, ти задля того до мене такий добрий, щоб я відписав тобі... хату та грунт” (Іван Нечуй-Левицький). Прийменник по з присвійними займенниками мій, моя, моє, твій, твоя, твоє, наш, наша, наше українська класична література і фольклор використовували не так часто, як тепер, коли чуємо: по-моєму, по-твоєму, по-нашому. Наприклад: “По-моєму, це чудово”. Виходячи з національних мовних традицій, наведену фразу доцільно було б сказати так: “На мою думку (на мій погляд чи як на мене), це чудово”. Однак не треба думати, що українська мова взагалі уникає прийменника по. Навпаки, ним часто користуємося, передаючи просторові, об’єктні, об’єктно-обставинні, часові відношення, відношення мети, причини, кількості, міри, ступеня тощо. “А над самою водою Верба похилилась, Аж по воді розіслала Зеленії віти” (Тарас Шевченко); “Пливуть година по годині в тиші нічній” (Володимир Сосюра); “Роман, по молодості, й не догадався збагнути материної тривоги” (Михайло Стельмах). Але неправильно кажуть: “Я мешкаю по вулиці Жилянській”. Треба: “на вулиці Жилянській”. У фразі “Він по походженню українець” прийменник по не на своєму місці. Не ліпше буде, коли замість нього поставимо за, як це часто роблять: “Він за походженням українець”, бо тут потрібний прийменник з: “Він з походження (або родом) українець”. Узагалі словом за нерідко надуживають. Якщо цей прийменник доречний у зворотах “Одягнений за останньою модою”, “Експерименти проведено за всіма вимогами науки”, то цього не скажеш, наприклад, про такі фрази: “На суботник усі вийшли за наказом директора”, “За бажанням публіки артист проспівав пісню ще раз”. Тут годиться вжити “з наказу директора”, “на бажання публіки”. Вислів “Одержати гроші за рахунком (чи за ордером)” також хибний, слід: “Одержати гроші на рахунок (чи на ордер)”.

* * *

Ліки від чи проти багатьох хвороб?

“Який прийменник – від чи проти – треба ставити в реченні “Це ліки від багатьох хвороб?”

Коли йдеться про медичні препарати, слід уживати прийменник проти: “Ліки проти застуди”. Цим прийменником послуговуються також для зіставлення, порівняння. “І стіл був багатший проти звичайного” (Леонід Смілянський); (“ – Дак ти спершу оженись! – Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий” (Борис Грінченко). А ще його використовують у висловах на означення часу відповідно до російських на пятницу, под Новый год тощо. “Пізно світилося проти п’ятниці світло, як у великодню ніч” (Михайло Коцюбинський); “І сталося таке якраз проти Нового року” (з живих уст).

* * *

Вигин і вигін

“Яка семантична відмінність між іменниками вигин і вигін?”

Вигин – вигнуте місце, округла лінія згину, повороту.

Вигін – місцевість біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21