Прокидатися чи просипатися

“Як краще сказати – прокидатися чи просипатися?”

Прокидатися – пробуджуватися. “Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напружено слухаю” (Михайло Коцюбинський), “Спав (Котигорошко) день, спав ніч, прокидається – прив’язаний” (з казки). Паралельно з цим дієсловом у творах класиків виступають лексеми просипатися, просинатися. “Од сну просипалися люди, виходили з хат здивовані й слухали пісню, що живою силою вривалася з яру на хутір” (Степан Васильченко), “Другого дня Лукина проснулась раненько-раненько” (Іван Нечуй-Левицький).

Однак у сучасній українській літературній мові переважає вживання дієслова прокидатися над просипатися і просинатися, хоча кожному з них притаманний значеннєвий відтінок.

* * *

Презентація і репрезентація

“У яких випадках уживають іменник презентація, а в яких – репрезентація?”

Цими лексемами нерідко послуговуються наші ЗМІ, на них можна натрапити в різних текстах, та й у розмові чуємо презентація нової збірки лірики чи томика прози, презентація виставки, гімназії, клубу і навіть конференції. Ще не так давно в одинадцятитомному Словникові української мови модне іншомовне слово тлумачилося тільки як фінансовий термін “пред’явлення грошового документа до виплати”, а презентант – як його пред’явник. Обидва іменники споріднені з латинським praesento – “передаю, вручаю”, звідси й відоме презент – “подарунок”. Згодом слово презентація розширило сполучуваність з іменниковими назвами, позначаючи разом святкову подію, урочисте відкриття, представлення чогось. Через презентацію широко інформують про певне явище, факт. Найчастіша сполучуваність: відбулася (відбудеться) презентація. Отож презентація не має зв’язку з презентувати – “дарувати”, “підносити подарунки”. Але виявляє його з репрезентувати – “представляти”, з репрезентація – “представництво”. Вони споріднені з латинським representatio – “наочне зображення”.

Очевидно, під впливом поширених тепер презентацій плутають дієслова і замість репрезентувати (представляти) ставлять іноді презентувати: “Творчість художника презентувала тогочасне образотворче мистецтво” (з газети). Правильно: газета репрезентує інтереси дебютантів, гідно репрезентувати свою країну. Частіше це дієслово потребує після себе знахідного відмінка (кого, що), але подібно до представляти (кого-що, кому-чому) вживається також із давальним.

***********************************

Урок 6

Відповідаємо на запитання читачів (VI)

Молода дівчина, старенький дідусь – це правильно?

“Читаєш і чуєш: молода дівчина, старенький дідусь. А хіба це правильно?”

– Звичайно, ні. Не буває дівчини літнього віку. Ось і в 11-томному академічному Словнику української мови наголошується, що то ще неодружена особа. Тож треба казати і писати дівчина, не вдаючись до означень. Так само прикметник зайвий у висловах старенький дідусь, старенька бабуся. Правильно: дідусь, бабуся.

* * *

Прислівники

“Які прислівники, на вашу думку, бажано б ширше використовувати в мовленні?”

Українські засоби масової інформації чомусь майже не вживають повновагих прислівників, котрі, буває, конденсують у собі цілі речення, як от: намарно, навдивовижу, мерщій, навмання, спересердя, знетями, небавом, навідліг, впроглиб, смеркома, всуціль, живосилом, ницьма, наздогад, допевне, достоту, доконче, притьма, геть-чисто, долілиць, крадькома, навперейми, наосліп, чи й простіші, похватніші: вдосталь, вкрай, навзаєм, обіруч, нашвидкуруч, надмір, відмалку, замолоду, несамохіть, силоміць, оповесні, чи й такі сполучення, як над силу, над усе, понад те (чуємо лише: більше того), без упину, до крихти, без ліку, до решти, у сто крат тощо, хоча, слава Богу, трапляються до вподоби, до снаги, віч-на-віч, на вагу...

* * *

Дата добавления: 2015-10-21