Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Урок 36. За ініціативою чи з ініціативи?

За ініціативою чи з ініціативи?

Слово ініціатива походить від латинського initium – початок. Уживається воно в значенні “перший крок у якійсь справі, почин; активна, провідна роль у діях, заповзятливість”. В українській мові паралельно виступають синонімічні вислови за ініціативою (чиєю) та з ініціативи (чиєї). Наприклад, “За ініціативою молоді в селі збудовано стадіон”, “Журнал “Дружба народів” був створений з ініціативи Максима Горького” (з газети).

Брати (взяти, забирати, перехопити) ініціативу (до своїх рук, у свої руки) – випереджати когось у дії, вчинку; самому братися за керування якоюсь дією. “З корми в наш бік було спрямовано, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок... Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав’язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу” (Юрій Яновський), “Від утоми він відкинувся на подушку, але, щоб не дати дочці перехопити ініціативу в розмові, зразу ж знову заговорив” (Андрій Головко).

Семантично близьке до іменника ініціатива слово пропозиція. Це те, що виноситься на обговорення, а також порада, вказівка. Воно не обов’язково виражає починання чогось, хоча й не виключає цього, наприклад: виступити з пропозицією, звернутися з пропозицією. Книжний характер таких конструкцій зумовлює використання їх в офіційно-діловому стилі. Синонімічні сполучення з іменником звернення так само властиві переважно офіційним, інформативним повідомленням. Порівняно з лексемами ініціатива та пропозиція він має ширше значення. Його семантика передбачає сполучуваність і з цими словами: виступили з ініціативою, пропозицією, звернулися з ініціативою, пропозицією, звернення з ініціативою, пропозицією.

* * *

Який зміст передає слово башибузук?

У нашій мові воно позначає людину, яка бешкетує: бешкетник, задирака. А відома ця лексема ще з часів середньовіччя, коли в українців були тісні контакти з тюркомовними народами – татарами, турками. У тюрських мовах “буза” – це п’янкий напій із проса типу браги. Його пророщували, виготовляючи солод, а потім заквашували. Напій, залежно від витримки, міг бути легким, як квас, або міцним, як брага. Пили бузу на свята. Цей простий у виготовленні напій поширився і на Кавказ, і на слов’янські терени, особливо на Балкани. “Баш”, “баши” у тюркських мовах означає “голова” (звідси й “башка”).

Отже, башибузук у найточнішому значенні – п’яна голова (з Українського народного календаря).

* * *

Чому в словосполученні закон Ньютона перший компонент пишеться з малої літери, а не з великої?

Ось як пояснювала це мовознавець Євгенія Чак. У документах державного значення, коли йдеться про один конкретний закон, таке слово пишеться з великої букви. Але якщо цей іменник не пов’язується з якимсь конкретним законом або виступає в множині, він подається з малої літери. Наприклад, “Цього вимагає чинний закон”, “Цього вимагають чинні закони”. Закон Ньютона – загальна назва, що належить до термінів, а в таких випадках з великої букви пишеться тільки прізвище.

* * *

Як сказати: “Це правило поширюється на іменники чоловічого і середнього роду чи чоловічого і середнього родів?

У висловах-термінах означуване слово (іменник) звичайно стоїть у формі однини, що підкреслює внутрішній зв’язок понять, виражених однорідними означеннями. Словосполучення чоловічий, середній рід – терміни, а вжита у формі однини лексема рід у наведеному реченні увиразнює внутрішній зв’язок між перелічуваними різновидами цього поняття (чоловічий, середній). Отже, треба сказати так: “Це правило поширюється на іменники чоловічого і середнього роду”.

* * *

“Як слід писати чоловічі й жіночі прізвища типу Нога, Муха в давальному відмінку: Мусі Оксані, Мусі Григорію чи Мухові Григорію; Нозі Людмилі, Нозі Петру чи Ногові Петру?” Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами правопису наших слів.

Загальні назви муха, нога належать до І відміни твердої групи; отож і власні назви – прізвища Муха, Нога, – незалежно від того, хто є їхнім носієм (чоловік чи жінка), мають відмінюватися за твердою групою І відміни. У давальному відмінку однини треба писати: Мусі Оксані, Мусі Григорію, Нозі Людмилі, Нозі Петру.

* * *

Неправильний чи невірний?

Неправильний – який не відповідає певним нормам, істині; помилковий, хибний. Неправильні методи, неправильні уявлення, неправильна відповідь. Ненормативним є вживання у розумінні “помилковий” слова невірний (невірне рішення, невірне тлумачення). Треба: неправильне рішення, неправильне тлумачення.

* * *

Некорисливий чи некорисний?

Обидва прикметники притаманні українській мові, але розрізняються значенням.

Некорисливий – той, хто не прагне до наживи, власної вигоди (про людину).

Некорисний – який не дає користі. Некорисні дії.

* * *

Нездужати і не здужати

Чи мають семантичну відмінність дієслова нездужати і не здужати?

Це однозначно: мають.

Нездужати – хворіти. “Нездужає Катерина, ледве-ледве дише” (Тарас Шевченко).

Не здужати – бути нездатним щось зробити; не змогти. “Не здужав вчасно виконати ваше прохання” (з листа).

* * *

Нескінчений чи нескінченний?

Слова, які є в нашому мовному вжитку, але з різним значенням.

Нескінчений – незакінчений, незавершений. Нескінчена робота.

Нескінченний – той, що триває дуже довго; безконечний. Нескінченні балачки.

* * *

Становити чи складати?

Дієслово становити має багато значень, зокрема вживається в літературній мові в розумінні “бути складовою частиною чогось; являти собою щось”. “Що ж до простого народу, то він становить окремий світ” (Іван Франко); “Мистецтво і театр становили зміст життя Саксаганського” (з книги); “Цікаво, що жіночий організм потребує вдвічі більше заліза, ніж чоловічий. Так, добова потреба в залізі становить для чоловіків близько 5 міліграмів, для жінок – 10” (з журналу). У цьому ж значенні іноді використовують і слово складати; “Це не складає винятку...”, “економічний ефект складає...”. Такі вислови не відповідають лексико-семантичним нормам.

В усному мовленні, в художніх творах часом уживають словосполучення становити собою. Але воно тепер не сприймається як правомірне. Треба: являти собою, становити, бути.

 

***********************************

 


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Урок 25 | Урок 26 | Урок 27 | Урок 28 | Урок 29 | Урок 30 | Урок 31 | Урок 32 | Урок 33 | Урок 34 |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Бажаючий чи охочий| Урок 37

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)