Економічна думка України часів раннього та класичного Середньовіччя

Історія економічної думки Україничасів раннього та класичного Середньовіччя пов’язана із добою Київської Русі — першої держави на українській етнічній території. Літературними джерелами, з яких можна дізнатися про економічні погляди тієї доби, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського й церковного права тощо. Визначною пам’яткою соціально-економічної та політичної літератури доби Київської Русі є „Руська правда” — зведення законів давньоруського права XI-XII ст. ст. Відомі 106 списків „Руської правди”, які складено в XIII-XVIII ст. ст. Статті „Руської правди” відбивають соціальну структуру й відносини власності давньоруського суспільства (рис. 4.6).

Рис. 4.6 Основні положення політики соціально-економічної та політичної літератури доби

Київської Русі „Руська правда”

Вони регулюють майнові відносини, захищають право власності князів та феодальної знаті на землю і кріпаків; право стягувати податки, отримувати ренту; визначають обмеження майнових та особистих прав різних категорій феодально залежного населення тощо. У них знайшла відображення організація князівської та боярської вотчини в XI ст., що ґрунтувалася на кріпацькій і рабській праці. До речі, остання поступово поступалася продуктивнішій праці людей залежних і кріпаків. За умов замкненості натурального господарства та нерозвиненості товарообміну товарно-грошові відносини в Київській Русі були дуже обмеженими, хоч у текстах „Руської правди” трапляються такі поняття, як „істот”, „рез”, „отариця” і „купа”, що означають позичені під процент гроші; сам процент; ділянку землі та позичку, які закуп (смерд, що збіднів і потрапив у боргову кабалу до пана) отримує від хазяїна-землевласника. Трапляються також слова „товар”, „торг” (ринок), „гостьба” (зовнішня торгівля) та інші економічні терміни. У цілому, в „Руській правді” певною мірою відображено всі основні процеси економічного та суспільного життя Староруської держави.

Одним із головних писемних джерел для дослідження економічної думки доби Київської Русі є літописне зведення „Повість временних літ” — монументальний історіографічний і літературний документ початку XII ст., що належить перу ченця Печерського монастиря Нестора. Хоча центральними у творі є питання політичної історії Русі, економічним і соціальним процесам та явищам надається важливе значення для пояснення історичних подій. У „Повісті временних літ” розглядаються джерела доходів Київської держави: надходження з господарства, данина і збори з населення, штрафи (судове мито), торговельне мито і воєнна здобич. Данина збиралася продуктами, хутром або грошима. Виплата данини грошима сприяла розвиткові товарного виробництва й товарно-грошових відносин. У літописі йдеться також про активні зовнішньоторговельні зв’язки Київської Русі з іншими державами, наявність суспільного поділу праці: повне відокремлення ремісництва від землеробства й розвиток різних ремесел. Літописець виявляє шанобливе ставлення не лише до розумової, а й до фізичної праці, оскільки обидва ці види праці вважаються однаково важливими для суспільства, для забезпечення його багатства й добробуту.

Серед пам’яток давньоруської літератури, з яких можна дізнатися про економічну складову суспільного життя, можна назвати також „Повчання дітям” Володимира Мономаха (початок XII ст.). Цей твір містить чимало важливих господарських спостережень та узагальнень, показує відносини між землевласниками й залежними селянами, дає поради щодо подолання соціальних суперечностей, яскраво свідчить про розуміння вже в ті часи значення землеробства, скотарства, промислів, торгівлі для зміцнення могутності держави.

Галицько-Волинський літопис XIII ст. розповідає про економічну політику галицьких та волинських князів, котрі заохочували розвиток ремесел, торгівлі, міст, запрошуючи для цього вмілих ремісників, торгових людей.

Починаючи з XIII ст., Київська, Чернігово-Сіверська, Переяславська, Волинська, Галицька, Подільська землі, а також Буковина й Закарпаття стали тією територіальною основою, на якій склалася й розвивалася українська народність. За Середньою Наддніпрянщиною, Київською землею раніше, ніж за іншими землями Південної Русі, закріпилася назва „Україна”, якою пізніше, з XVII ст., почали позначати етнічну територію українського народу. На межі XIII-XIV ст. ст. із давньоруської мовної основи виділяється українська мова. У найрізноманітніших документах XIV-XV ст. ст. (жалуваних і позичкових грамотах, інвентарях, люстраціях тощо) відображені відносини вотчинної форми власності, тогочасна система повинностей, деякі аспекти торгівлі, грошового обігу, розвитку сільського господарства і ремесел, надання позик під заставу майна, у тім числі земельних володінь.

3 XIV ст. на українських землях починає діяти Магдебурзьке право — міське право, що виникло у XIII ст. в місті Магдебурзі (звідси й назва) (рис. 4.7).

Рис. 4.7 Розширене тлумачення змісту Магдебурзького права

Згідно з ним, міста звільнялися від управління та суду великих князів чи королів, тобто одержували права самоврядування. Магдебурзьке право встановлювало порядок і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки та успадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. 1339 р. таке право одержало місто Сянок Галицько-Волинського князівства, 1356 р. - Львів, 1432 р. - Луцьк, 1494 р. - Київ. Протягом XV-XVI ст. ст. Магдебурзьке право поширилося на більшість міст на українських землях. Міста, що перебували під безпосередньою юрисдикцією польського короля або великого князя литовського, не платили за міські землі, а міщан було звільнено від повинностей на користь феодалів. Міщани сплачували лише державний податок на торгівлю й заняття ремеслом. Вони мали право використовувати на потреби міста грошові збори, встановлені міським правлінням (магістратом), податок від броварень, солодовень, воскобоєнь, млинів, земельних угідь, мали значні привілеї в галузі організації та регламентації стаціонарної торгівлі, ярмарків і ремесел. Однак зі збільшенням впливу польських феодалів і католицької церкви на українських землях посилюється національно-релігійна дискримінація українського міщанства. Це породжувало його боротьбу за ліквідацію обмежень і за збільшення участі у міському самоврядуванні.

У 80-ті роки XVI ст. у ході боротьби проти унії та католицизму виникає так звана полемічна література, яка в багатьох аспектах стосується й економічних проблем. З цього погляду важливими є твори Івана Вишенського (1545/50 — 20-ті роки XVII ст.), який наголошував на проблемах соціальної рівності. Він говорив, що будь-яке багатство, яким володіють пани й духовенство і яке вони „пожирають” створене „працею й потом” кріпаків. І. Вишенський показав основні форми, за допомогою яких здійснювалося привласнення результатів праці селян і ремісників: панщину, оброк, податі, торговельний та лихварський прибуток тощо. На його думку, одночасно зі зростанням багатства й розкошів панів, шляхти, торговців посилюються злигодні кріпаків, бідняків. Він розумів, що майново-соціальна нерівність людей походить не від природи і не від Бога, а від земних несправедливостей. У цілому, полемічні твори справили величезний вплив на формування та розвиток самосвідомості українського народу, на розгортання національно-визвольної боротьби на чолі з Богданом Хмельницьким.

Питання для самоконтролю

1. Які етнічні групи вплинули на формування процесів політичної, економічної і культурної консолідації східних слов’ян?
2. Охарактеризуйте основні форми феодальної експлуатації.
3. Розкрийте роль ремісничого виробництва в економічному розвитку Київської Русі.
4. Назвіть етапи становлення державності на Русі.
5. Укажіть основні види приватного феодального землеволодіння. Охарактеризуйте їх.
6. У чому полягала різниця між смердами, закупами та рядовичами?
7. Яким чином ремісники і купці намагалися захиститися від утисків феодалів?
8. Розкрийте схему еволюційного розвитку процесу урбанізації ХІ–ХІІІ ст. ст.
9. Яку роль відігравало ремесло в Київській Русі? Вкажіть його основні види.
10. Розкрийте вплив внутрішньої і зовнішньої торгівлі на рівень економічного розвитку Київської Русі.
11. Які чинники зумовили активізацію внутрішнього обміну та розширенні зовнішньої торгівлі у VII-X ст. в Україні?
12. Яка економічна причина призвела до роздробленості Київської русі в 30-40-х рр. ХІІІ століття?
13. Що являє собою федеративний князівський сюзеренат?
14. Проаналізуйте економічний розвиток України в другій половині XIX–XVI ст. ст.
15. Назвіть основні положення „Руської правди”.
16. Яку роль для дослідження економічної думки доби Київської Русі відіграло літописне зведення „Повість врем’яних літ”?
17. Дайте характеристику Галицько-Волинському літопису ХІІІ ст.
18. Розкрийте схему використання Магдебурзького права на українських землях XIV ст.
19. Яка основна ідея творів Івана Вишенського?

Тести.

1.Які форми феодального землеволодіння були найпоширеніші в київській державі?

1. алод;

1. помістя;
2. вотчина;
3. бенефіцій;
4. феод.

2.Виключите термін, який зайвий у даному смисловому ряді:

1. смерди;
2. холопи;
3. закупи;
4. рядовичі;
5. мужі.

3. Період феодальної роздробеності Київської Русі:

1. кінець Х – початок ХІІ ст..;
2. кінець ХІ – середина ХІІІ ст..;
3. початок ХІІ ст.. – кінець ХІІІ ст.;
4. середина ХІ ст.. – кінець ХІV ст..
5. початок ХІ ст.. – середина ХІІ ст..

4. Що було найважливішою економічною причиною розпаду Давньоруської держави?

1. зростання і зміцнення великого великого феодального землеволодіння;
2. занепад торгівлі;
3. панування натурального господарства;
4. послаблення натурального господарства;
5. феодальні міжусобиці.

5.Що є головною причиною поступового покріпачення українського селянства у польсько-литовський період?

1. розвиток великого феодального землеволодіння;
2. збільшення феодального оброку;
3. розвиток зовнішньоі торгівлі;
4. поглиблення поділу праці;
5. формування фільваркової системи господарювання.

6. З якого часу посинає формуватися козацьке землеволодіння?

1. з ХІV ст..;
2. з середини ХV ст.;
3. з середини ХVІ ст.;
4. у першій половині ХVІ ст.;
5. у ХVІІ ст.;

7. Кодекс правових норм «Руської правди не регламентував»:

1. уявлення про господарське життя, власність, економічні відносини;
2. організацію княже-боярського володіння;
3. проголошував натуральне господарство основою добробуту населення;
4. торгівельні операції, правила укладення торговельних угод;
5. визначення прав громадян, пов’язаня з успадкуванням.

8. Визначною пам’яткою дослідження економічної думки староруської держави є:

1.«Руська правда»;

2. літописне зведення «Повість врем’яних літ»;

3. «Повчання»;

4. «Слово о полку Ігоревім»;

5. «Правда Ярослава».

9. «Повість врем’яних літ» не засвідчує:

1. розвиток суспільного поділу праці у давньоруській державі;
2. зміцнення ремесел та товарного виробництва;
3. обмеження лихварських операцій;
4. поширення товарно-грошових відносин;
5. охорону прав приватної власності.

10. Магдебурзьке право встановлювало:

1. порядок і функції органів самоврядування;
2. державний податок на торгівлю;
3. мито на іноземні товари;
4. обмеження у міському самоврядуванні;
5. піклування про міщян.

11. І.Вишенський наголошував, що соціальна нерівність людей походить:

1. від природи;
2. від Бога;
3. від самої людини;
4. від земних несправедливостей;
5. від пана.

Дата добавления: 2015-10-16