Розвиток феодальних відносин в епоху Середньовіччя

Середньовіччя — це відносно тривалий період у розвитку суспільства, який характеризується особливими формами соціального, політичного та культурного життя. У цю історичну епоху людство прогресу матеріальної і духовної культури.

Феодальній спосіб виробництва охоплював у Західній Європі досить тривалий період часу: від падіння Західної Римської імперії (кінець V ст.) до буржуазних революцій XVI – XVIII ст.ст. Розрізняють три етапи розвитку феодальних відносин в епоху Середньовіччя (рис. 3.1).

Перший період - раннє Середньовіччя (V - X ст. ст.) — період генези феодалізму, коли сформувалися основні його риси.

Другий період – класичне середньовіччя - зрілість феодальних стосунків (XI-XV ст. ст.). Протягом цього періоду відбувається внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла, товарного виробництва та різних форм торгівлі (внутрішньої та зовнішньої).

Третій період — пізнє Середньовіччя (XVI - перша половина XVIII ст. ст.), коли з’явилися перші зародки ринкового господарства та початкові ознаки індустріальної цивілізації.

Рис. 3.1 Еволюційний шлях феодального способу виробництва

Феодальне суспільство було класовим, де співіснували два основних класи: феодали (поміщики) і кріпосні селяни. Взагалі, феодалізм - це система примусової експлуатації економічно напівсамостійного, але юридично залежного (кріпосного) селянства. Економічною основою феодального ладу було монопольне володіння феодалами землею як основною матеріальною умовою виробництва, а також неповна власність поміщика на особу безпосереднього виробника. Поєднання робочої сили із засобами виробництва здійснювалось шляхом позаекономічного примусу, коли кріпосного селянина силою змушували працювати на поміщика-феодала.

Соціально-економічна природа феодального ладу полягає в тому, що це закономірний етап у прогресивному розвитку людського суспільства. Цей суспільно-економічний лад характеризують такі основні ознаки:

· по-перше, пануванням натурального господарства;

· по-друге, монополія власності феодалів (поміщиків) на землю, яка була головним засобом виробництва;

· по-третє, співіснування великого поміщицького землеволодіння із дрібним селянським надільним землекористуванням. При цьому, безпосередній виробник був прикріплений до землі, яка знаходилась у власності феодалів;

· по-четверте, позаекономічний примус особисто залежних від феодалів селян до додаткової праці;

· по-п’яте, низький рутинний стан технічного оснащення виробничих процесів.

Необхідно розглянути особливості феодального розвитку окремих країн Західної Європи — Франції, Англії, Німеччини (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Особливість економічного феодального розвитку окремих країн Західної Європи

Францію часто називають класичною країною феодалізму. Це стосується не лише економіки, а й державного устрою цієї країни. Саме тут набула закінченого виразу притаманна феодальній системі ієрархія у вигляді васалітету, економічний зміст якого полягає у перерозподілі феодальної ренти між пануючими верствами населення. Очолював державу король, його васалами були найбільші феодали — герцоги, графи, їх васалами, у свою чергу, вважалися середні та дрібні феодали — лицарі. Васали підпорядковувалися лише своєму сюзерену, за наказом якого вони за свій кошт збирали ополчення, яке й охороняло володіння сюзерена від зовнішніх ворогів, а також були апаратом позаекономічного примусу селянства.

До XIV ст. вже виокремлюються головні зони сільськогосподарської спеціалізації: Північна та Центральна Франція — основна житниця; Південна — база виноробства тощо. Водночас чітко проявилася економічна перевага Північної Франції, яка полягала, зокрема, у становленні трипільної системи землеробства.

Головна особливість економіки феодальної Англії полягала в більшій, ніж у Франції, централізації управління. Причиною цього було завоювання країни французькими феодалами під керівництвом герцога Нормандії (1066 р.), який зайняв англійський престол. Завойовники провели загальний перепис („Книга страшного суду”), який показує, що на той час створення феодальних маєтків (майорів), які обслуговувалися працею залежних селян, у країні вже завершилося. Але, на відміну від континентальних феодалів, власники англійських маєтків були васалами не великих феодалів, а безпосередньо короля.

Феодальна економіка Німеччини має свої специфічні особливості. По-перше, становлення феодальної системи тут відбувалося пізніше, ніж у Англії або Франції. Крім того, Німеччина, до складу якої входили французькі, слов’янські, італійські регіони, не була національним комплексом, а окремі частини країни економічно були відірвані одна від одної. Дуже велике значення мало також просування німецьких феодалів на схід, де вони захопили землі західних слов’ян, які жили на річці Лабі (Ельбі). Це дало значне прирощення посівних площ. Розгорнулася внутрішня селянська колонізація територій на схід від Ельби (на досить пільгових умовах при мінімальній залежності від феодалів).

Дата добавления: 2015-10-16