Розвиток феодальних відносин в Київській Русі.

Київська Русь як ранньофеодальна держава з центром у м. Києві виникла на рубежі VIII-IX ст. ст. внаслідок об’єднання східнослов’янських племен. Київська Русь зробила величезний внесок у світову історію IX–ХІІІ ст. ст. За час її існування відбулися процеси політичної, економічної і культурної консолідації східних слов’ян, хоча спільнота східних слов’ян не була однорідною і складалася з трьох етнічних груп: південні русичі - на території Київської, Чернігівської, Переяславської, Галицької і Волинської земель; північні русичі - на території Новгородської, Псковської, Володимиро-Суздальської, Смоленської і Рязанської земель; західні русичі - території Полоцької, Мінської, Туровської земель.

Саме на основі цих трьох етнічних груп і відбувався процес формування відповідно української, білоруської і російської народностей.

З IX ст., після утворення єдиної давньоруської держави, в Київській Русі відбувається процес формування феодального класового суспільства(рис. 4.1). Державне управління зосередилося в руках класу великих землевласників - феодалів. Главою держави був великий князь Київський. Інші князі та великі бояри володіли окремими князівствами і містами.

В залежності від князів і великих бояр перебували дрібні бояри, дружинники, влада яких поширювалася на менші міста і села. Крупним землевласником Київської Русі згодом стало духовенство.

Рис. 4.1 Основні складові феодального класового суспільства Київської Русі

Феодальнозалежним населенням Київської Русі були холопи, рядовичі, закупи, смерди, церковні люди, вотчині ремісники. Основними формами феодальної експлуатації були: данина (продуктова і грошова ренти) і відробки („уроки”).

В Київській Русі досить розвинутою була структура економіки (рис. 4.2).

Основне місце в економіці Київської Русі посідало сільське господарство, яке мало давні традиції і досягло порівняно високого рівня розвитку. Давньоруські землероби використовували різноманітні і досконалі для того часу знаряддя праці: плуг, вузьколезе і широколезе рало, соху, борону, заступ, серп, косу. Сіяли жито, пшеницю, просо, ячмінь, овес.

Ø інші галузі економіки

• різні системи землеробства • скотарство • мисливство • бортництво

Рис. 4.2 Важливі галузі економіки Київської Русі

У різних районах Київської Русі застосовували різні системи землеробства. В лісостеповій зоні виникла і розвивалася парова система із двопільною або трипільною сівозмінами; в лісовій землеробство було підсічним. Значного розвитку досягло в Київській Русі скотарство. Важливими допоміжними галузями сільського господарства були: мисливство, бортництво.

Населення, зайняте в сільськогосподарському виробництві, відоме під назвою „смерди”.

Велике значення в економічному розвитку Київської Русі мало ремісниче виробництво - металургія, обробка чорних і кольорових металів, виготовлення знарядь праці. Давньоруські майстри знали технологічні прийоми ювелірної справи, ливарство, філігрань, чернь, емаль. Значного розвитку в Київській Русі досягли будівельна справа, гончарство, зброярство, виробництво скла, обробка дерева, каменю, кістки, ткацтво, пошиття одягу та взуття.

Важливою галуззю економіки була торгівля. Осередками її були міста і великі села, які називалися „погостами”.

У ІХ-Х ст. ст. у Київській Русі існувала так звана „дружинна” форма державності. Найвидатнішими політичними діячами цієї доби були Олег (882 - 912) та Ігор (912 - 944). Це був перший етап у розвитку державності на Русі.

Другий етап становлення державності на Русі розпочався із князівства дружини Ігоря - Ольги (944 - 978).

Існування дружинної форми державності завершується за князівства Володимира Святославича (978-1015), коли на перший план висуваються бояри. В 988 р. він запровадив християнство, яке зміцнило авторитет і владу князя та сприяло розбудові держави.

Третій етап (завершальний) припадає на роки правління в Київській Русі сина Володимира – Ярослава (1019 - 1054), якого назвали Мудрим.

Дата добавления: 2015-10-16