Розвиток економіки в період рабовласницького суспільства

Рабовласницький лад – перша в історії людського суспільства класова суспільна економічна формація, що базується на приватній формі власності не тільки на матеріальні знаряддя виробництва, а й на самого безпосереднього виробника – раба. Свого найвищого розвитку рабство досягло в Древній Греції і Стародавньому Римі. Поява рабства пов’язана з розвитком продуктивних сил, виникненням приватної власності і додаткового продукту. Тепер робоча сила людей могла виробляти значно більше, ніж вимагалось для її утримання. Отже, рабство поділяють на типи (Рис. 2.2):

Рис. 2.2 Типи рабства та їх спільні риси

Виробництво в цих умовах мало натуральний характер із застосуванням малопродуктивної праці рабів.

У рабовласницькому суспільстві склалися два типи господарської організації – східне і античне рабство. Їм були властиві такі спільні риси, як застосування ручної праці на основі індивідуальних та колективних знарядь праці, землеробство та натуральне господарство, а також застосування примусової праці рабів.

Східне рабство виникло в IV тис. до н.е. у Стародавньому Єгипті. До району східного рабства належали також Межиріччя (Месопотамія), що розташувалися між річками Тигр і Євфрат, Стародавня Індія та Китай. Особливості східного рабства полягали в тому, що воно тут не набуло всебічного поширення у суспільному виробництві. Раби в основному перебували в державній власності. Рабів використовували, головним чином, для обслуговування рабовласників та будівництва пірамід, каналів. Головним джерелом рабства була війна, піратство, боргове рабство.

Античне (лат. antiguus – давній) рабство охоплювало період з І тис. до н.е. до першої половини І тис. н. е. В цей період рабство досягло повного розквіту. Використання праці рабів стало більш різнобічним і продуктивнішим. Рабство перетворюється на класичне і відіграє важливу роль в економічному піднесенні стародавніх Греції та Риму. Особливістю античного рабства було те, що тут праця рабів широко застосувалась в матеріальному виробництві в усіх сферах господарювання: в сільському господарстві, в різних галузевих структурах ремісництва, будівельній справі. Основним джерелом було боргове рабство. Але господарювання, засноване на жорстокій експлуатації рабів, згодом вичерпало свої можливості. Примусова праця рабів була позбавлена економічного інтересу і тому була малопродуктивною. Рабу не можна було доручити якісь більш складні знаряддя праці. Все це породило тенденції до заміни рабоволодіння іншими методами організації праці.

Криза рабовласницького господарства призвела до виникнення колонату (IV ст.), який був специфічною формою виробничих відносин між великими земельними власниками і безпосередніми виробниками, які називалися колонами. Ця форма відносин отримала поширення в Римській імперії. При цьому, великі земельні володіння роздрібнювались на невеликі земельні ділянки – парцели, які землевласники здавали в оренду колонам, поступово прикріплюючи їх до землі. Це був своєрідний перехід від рабовласницького до феодального способу господарювання.

Дата добавления: 2015-10-16