Феодальна роздробленість Київської Русі в 30-40–х рр. ХІІІ ст. Економічні причини втрати східними слов’янами своєї державності

В 30 - 40 рр. XIII ст. Київська Русь розпалася на півтора десятка князівств, володарі яких посилили суперництво з Великим Князем Київським, а також між собою. Великий Князь Київський. перетворюється на формального главу держави. На Русі розпочинаються і не вщухають аж до самої навали Батия (1237-1241) великі і малі війни між князями. Автор „Слова о полку Ігоревім” свідчить про великий розбрат, який панував на Русі.

Економічною причиною цього розбрату та роздробленості було те, що протягом XII—ХІІІ ст. відбувалося остаточне формування феодальних відносин на Русі. Протягом другої половини XI ст. - першої половини ХІІ ст. тут сформувався клас землевласників - феодалів. Вони володіють значним економічним потенціалом, і це надає їм політичної ваги.

Суспільний економічний розвиток призвів до вирівнювання соціально-економічного розвитку, підняття економіки околиць Київського Русі до рівня центральних районів держави. Якщо раніше політичне, економічне і культурне життя на Русі зосереджувалося, головним чином, в Наддніпрянщині, навколо Києва, то в XII ст. дуже стрімко розвиваються і підносяться осередки інших земель: Чернігів, Смоленськ, Полоцьк, Рязань.

Князі ібояри цих земель вважають обтяжливою залежність від Києва і дбають лише про власні володіння, власний добробут.

Саме тому роздробленість земель Київської Русі, яка настала в цей час, одержала назву феодальної, бо справжніми винуватцями її були великі феодали-землевласники, князі та бояри.

Але Давньоруська держава в середині XIII ст. розпалась не повністю. Змінилася лише форма державного устрою - централізовану монархію замінив федеративний князівський сюзеренат. Давньоруською державою спільно керує об’єднання найвпливовіших і найсильніших князів, які на своїх з’їздах – „снемах” - з метою захисту від зовнішніх ворогів проголосили своєрідне колективне князівське правління - сюзеренітет.

Але безперервні суперечки за вплив, особливо суперництво князів Ярославичів (нащадків Ярослава Мудрого) за київський престол, яке не припинялося навіть перед загрозою половецької та монголо-татарської навали, прискорили втрату східними слов’янами своєї держави.

Середина XIII ст. виявилася для Київської Русі згубною: вона впала під ударами монголо-татар. Держава просто перестала існувати. Потім територія Київської Русі ставала не раз об’єктом поділу між сусідніми країнами.Але прагнення східних слов’янських народів, зокрема українців, до відновлення своєї державності не згасало протягом усіх наступних століть.

Особливого інтересу набуває та, на перший погляд, парадоксальна обставина, коли при безсумнівному послабленні політичних зв’язків між князівствами і землями в часи роздробленості з 30-40-х рр. XII ст. зав’язувалися і розширювалися економічні контакти між ними. Були явні ознаки тенденції до створення загальноруського ринку. Монголо-татарська навала серйозно нашкодила, але не могла повністю зруйнувати ці зв’язки.

Дата добавления: 2015-10-16