Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Девіантна поведінка: поняття, види, причини,шляхи подолання. Молодіжна девіантність.

Читайте также:
  1. Види, випуск і обіг цінних паперів
  2. Засоби масової інформації: поняття, структура, види та роль в сучасному суспільстві
  3. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ЦІНА: ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ.
  4. Мовний суржик та шляхи його подолання.
  5. Орфографічні вправи, види, методика проведення. Критерії систематизації вправ.
  6. Поняття колективу, його ознаки, структура, види, функції і принципи. Стадії розвитку учнівського колективу за А. Макаренком.

Термін «відхилення» означає поведінка індивіда або групи, яке не відповідає загальноприйнятим нормам, у результаті чого ці норми ними порушуються.

Під девіантною (лат. Deviatio - відхилення) поведінкою слід розуміти:

1) вчинок, дії людини, які відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам);

2) соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

У першому значенні девіантна поведінка переважно предмет психології, педагогіки, психіатрії. У другому значенні - предмет соціології і соціальної психології. Зрозуміло, таке дисциплінарне розмежування відносне.

Вихідним для розуміння відхилень служить поняття «норма».

Соціальна норма визначає історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій. На відміну від природних норм фізичних і біологічних процесів соціальні норми складаються як результат адекватного чи перекрученого відображення у свідомості і вчинках людей об'єктивних закономірностей функціонування суспільства. Тому вони або відповідають законам суспільного розвитку, будучи «природними», або недостатньо адекватні їм, а то й вступають у суперечність з-за спотвореного - класово обмеженого, релігійного, суб'єктивістського, міфологізованого - відображення об'єктивних закономірностей.

Соціальні відхилення можуть мати для суспільства різні значення. Позитивні служать засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, подолання застарілих, консервативних чи реакційних стандартів поведінки. Це - соціальна творчість: наукове, технічне, художнє, суспільно-політичне. Негативні - дисфункціональні, дезорганізують систему, підриваючи часом її основи.

Існують різні види відхилень:

Культурні і психічні відхилення. Соціологів цікавлять насамперед культурні відхилення, тобто відхилення даної соціальної спільності від норм культури. Психологів же цікавлять психічні відхилення від норм особистісної організації: психози, неврози і так далі. Люди часто намагаються зв'язувати культурні відхилення з психічними. Наприклад, сексуальні відхилення, алкоголізм, наркоманія і багато інших відхилень у соціальному поводженні зв'язують з особистісною дезорганізацією, інакше кажучи з психічними відхиленнями. Однак особистісна дезорганізація далеко не єдина причина девіантної поведінки. Звичайно психічно ненормальні особистості цілком виконують усі правила і норми, прийняті в суспільстві, і, навпаки, для особистостей, психічно цілком нормальних, бувають характерні дуже серйозні відхилення.

Індивідуальні і групові відхилення:

· індивідуальні, коли окремий індивід відкидає норми своєї субкультури;

· групове, розглянуте як конформне поводження члена девіантної групи стосовно її субкультури (наприклад, підлітки з важких родин, що проводять велику частину свого життя в підвалах. "Підвальне життя" здається їм нормальним, у них існує свій "підвальний" моральний кодекс, свої закони і культурні комплекси. У даному випадку в наявності групове відхилення від домінуючої культури, тому що підлітки живуть відповідно до норм власної субкультури).

Первинне і вторинне відхилення. Під первинним відхиленням мається на увазі девіантна поведінка особистості, що у цілому відповідає культурним нормам, прийнятим у суспільстві. У даному випадку чинені індивідом відхилення незначні і терпимі, що він соціально не кваліфікується девіантом і не вважає себе таким. Для нього і для навколишніх відхилення виглядає просто маленькою витівкою, чи ексцентричністю, помилкою.

Вторинним відхилення називають відхилення від існуючих у групі норм, що соціально визначається як девіантне.

Культурно схвалювані відхилення.

Культурно засуджувані відхилення.

Соціальна норма визначає історично сформовану у конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій. На відмінну від природних норм, фізичних і біологічних процесів соціальні норми складаються як результат адекватного чи перекрученого відображення у свідомості і вчинках людей об'єктивних закономірностей функціонування суспільства. Тому вони або відповідають законам суспільного розвитку, будучи «природними», або недостатньо адекватні їм, а інколи вступають у протиріччя через перекручене відображення об'єктивних закономірностей. У такому випадку аномальною стає «норма».

Ось чому соціальні відхилення можуть мати для суспільства різні значення. Позитивні служать засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, подолання застарілих, консервативних чи реакційних стандартів поведінки. Це - соціальна творчість: наукове, технічне, художнє, суспільно-політичне. Негативні - дизфункціональні, дезорганізують систему, підриваючи часом її основи. Це - соціальна патологія: злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцид.

В основі девіантної поведінки лежить насамперед соціальна нерівність. Це знаходить вираження в низькому, часом злидарському рівні життя більшої частини населення й у першу чергу молоді; у розшаруванні суспільства на багатих і бідних; у труднощах, що встають перед молодими людьми при спробі самореалізації й одержання суспільного визнання; в обмеженні соціально прийнятних способів одержання високого заробітку для молоді. Важко позначаються на життєвому рівні "гримаси ринкової економіки": безробіття, інфляційний тиск, корупція й офіційна неправда "верхів" наростаюча соціальна напруженість "низів".

Морально-етичний фактор девіантної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, і відчуженні особистості. В умовах, коли економічне життя суспільства нагадує не ринок, а базар, де усе продається і купується, торгівля робочою силою, здібностями і навіть тілом стає рядовою подією. Морально-етична деградація і падіння нравів знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, вибуху насильства і правопорушення.


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 477 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Глобалізація як соц.феномен:сутність,етапи,характерні ознаки | Соціальні спільноти, їх тпологія і характерні риси. | Малі соціальні групи їх типологія. Референтна група. | Інституціалізація. Соціальні інститути. | Соціальна організація: сутність, структура і типологія. Управління організаціями. Бюрократіями. | Соціальна структура суспільства, її осовні елементи та види | Поняття, структура і функції культури. | Основні соціологічні концепції особистості, їх характеристика. | Соціалізація: сутність, фази, рівні, стадії та етапи. Агенти соціалізації. | Соціальна сутність і функції праці.Особливості педагогічної праці. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Соціальна девіація: сутність і типологія.| Соціальний контроль.його структура,ф-ції, механізми, способи здійснення.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)