Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Малі соціальні групи їх типологія. Референтна група.

Читайте также:
  1. Групи евристичних прийомів перетворення об'єкта
  2. Для кожної групи спеціальностей працівників пожежної охорони властиві певні професійно важливі якості.
  3. Етносоціальні спільноти людей,їх основні ознаки. Умови формування та історичні форми розвитку.
  4. Заходи кваліфікованої хірургічної допомоги, які можуть бути відкладені діляться на дві підгрупи.
  5. Інституціалізація. Соціальні інститути.
  6. Курсантом___групи___-го курсу

На основі близькості соціальних ст атусів, що встановлюють потенційну можливість участі індивідів у відповідних видах діяльності, формуються складніші структурні елементи суспільства − соціальні групи. Соціальнагрупа − відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціально значущих ознак. Мала соціальна група − нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки. Родовою ознакою малої групи є наявність безпосередньо тривалих особистих контактів (спілкування, взаємодія), властивих, наприклад, сім'ї, виробничій бригаді, шкільному класові, колективу космічної, арктичної станцій, спортивній команді, релігійній секті, групі друзів тощо. Мінімальний розмір малих груп − дві особи, максимальний − кілька десятків. Малі групи.

Мала група характеризує найближче соціальне оточення людини.

Наприклад: спортивна команда, шкільний клас, нуклеарна сім`я, молодіжна тусовка, виробнича бригада. Малу групу називають ще первинної, контактної.

Ознаки малої групи:

1. Обмежене число членів групи.

2. Стабільність складу (тримається на індивідуальної неповторності й незамінності учасників).

3. Внутрішня структура (система неформальних ролей і статусів, механізм соціального контролю, санкції, норми і правила поведінки).

4. Число зв`язків збільшується в геометричній прогресії, якщо кількість членів зростає в арифметичній.

5. Чим менше за розмірами група, тим інтенсивніше в ній взаємодія (у великих групах відносини втрачають особовий характер, формалізуються і перестають задовольняти членів групи).

6. Розміри групи залежать від характеру діяльності групи.

7. Належність до групи побуждается надією знайти в ній задоволення особистих запитів.

8. Взаємодія в групі лише тоді стійке, коли воно супроводжується взаємним підкріпленням беруть участь у ньому людей..

Малі групи можуть бути двох видів: офіційні (формальні) і неофіційні (неформальні).

Офіційні (формальні) малі групи.

РЕФЕРЕНТНА група – це соціальна група, на яку індивід орієнтує своє поведінку. Термін введений в оборот амер. соціопсихологом Г.Хайменом. У якості референтної риси можуть виступати різні соціальні спільності — від родини до класу. Як правило, референтна група стає для індивіда група, до якої він належить зараз, належав у минулому чи хотів би належати в майбутньому. Вибираючи собі референтну групу, індивід враховує такі її характеристики, як спосіб життя, престиж, дохід та ін.

Усі референтні групи поділяються на два типи:

(1) “ компаративна ” референтна група, тобто група, що представляє собою стандарт, за допомогою якого індивід оцінює себе й ін. Поняття компаративної “референтної групи” лягло в основу концепції “відносної депривації”, висунутої амер. соціопсихологом С. Стауффером;

(2) “нормативна” референтна група відіграє регулятивну роль стосовно поводження індивіда. Теорія “нормативної” референтної групи одержала розвиток у роботах А. Стросса і Т. Шибутани, що визначають Р. м. як будь-який колектив, реальний чи уявлюваний, оцінюваний чи високо низько, з до-рим індивід співвідносить своє поводження і майбутнє. Таке розуміння Р. м. має чимало загального з поняттям “узагальнений інший”, що знайшло широке застосування в роботах амер. соціопсихолога Дж. Міда. Відповідно до його теорії, прагнучи знайти внутр. єдність, інтегрувати в єдине ціле своє мозаїчне “я”, людина співвідносить себе з опред. соціальною групою

 


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 231 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Становлення соц.як самост.науки.Соціолог.проект О.Конт | Позитивізм і натуралізм в соц. Органіцизм і еволюціонізм Г.Спенсера | Розуміюча соц.”М.Вебера | Зародження і розвиток соціального знання в Україні від княжої доби до початку 19 ст. | Соц.дії,зв’язки і взаєм.як основа сусп.життя | Глобалізація як соц.феномен:сутність,етапи,характерні ознаки | Соціальна організація: сутність, структура і типологія. Управління організаціями. Бюрократіями. | Соціальна структура суспільства, її осовні елементи та види | Поняття, структура і функції культури. | Основні соціологічні концепції особистості, їх характеристика. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Соціальні спільноти, їх тпологія і характерні риси.| Інституціалізація. Соціальні інститути.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)