Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Соціальний контроль.його структура,ф-ції, механізми, способи здійснення.

Читайте также:
  1. Відносні величини, їх види та способи обчислення
  2. Как лучше приспособить лоскут.
  3. Как приспособить группу к себе
  4. Конфликты между Естественным и Приспособившимся Ребенком
  5. Нежелание измениться и приспособиться
  6. Освіта як соціальний інститут. Зміст та функції освіти.
  7. Основні способи захисту речових прав суб'єктів господарювання

Соціальний контроль стосовно суспільства виконує дві основні, функції: а)охоронну;б) стабілізуючу.

Соціальний контроль — найефективніший спосіб, за допомогою якого інститути суспільства організують життєдіяльність простих громадян. Способи здійснення соціального контролю відрізняються величезною розмаїтістю, вони залежать від ситуації, цілей і характеру конкретної групи, у відношенні якої вживаються. Діапазон їхнього застосування величезний: від з’ясування стосунків «віч-на-віч» між конкретними людьми до психологічного тиску, фізичного насильства, економічного примусу людини з боку суспільства.

виділяють внутрішній (самоконтроль) і зовнішній соціальний контроль.

Самоконтроль ґрунтується на тому, що індивід самостійно регулює свою поведінку, погоджуючи її із загальноприйнятими нормами. У процесі соціалізації норми засвоюються настільки міцно, що люди, порушуючи їх, почувають себе незручно. У таких випадках у людини зазвичай виникає почуття провини, і тоді говорять про муки совісті. Совість — прояв внутрішнього контролю.

Чим вище розвинений самоконтроль у членів суспільства, тим менше цьому суспільству доводиться вдаватися до зовнішнього контролю..

Зовнішній контроль — це сукупність інститутів і механізмів, що гарантують дотримання загальноприйнятих норм поведінки й законів. Він підрозділяється на формальний (інституціональний) і неформальний (внутрішньогруповий).

Формальний контроль заснований на схваленні або осуді з боку офіційних органів влади й адміністрації.

Неформальний контроль заснований на схваленні або осуді з боку групи родичів, друзів, колег, знайомих, а також з боку громадської думки, що виражається через традиції й звичаї або засоби масової інформації.

Традиційна сільська громада контролювала всі аспекти життя своїх членів: вибір нареченої, способи залицяння, визначення імені немовляти, методи розв’язання суперечки й конфліктів і багато чого іншого. Ніяких писаних норм не існувало. Як контролер виступала громадська думка, що найчастіше спиралася на думку, найстарших членів громади. У єдину систему соціального контролю органічно впліталися релігійні вимоги.

У компактних первинних групах постійно діють надзвичайно ефективні й одночасно дуже тонкі механізми контролю, такі, як переконання, глузування, плітки й презирство. На відміну від методів формального контролю, наприклад, догани або зниження на посаді, неформальні методи доступні практично всім.

Формальний контроль історично виник пізніше неформального—у період зародження складних суспільств і держав.

У сучасному суспільстві значення формального контролю постійно зростає, оскільки в країнах з багатомільйонним населенням набагато сутужніше підтримувати стабільність і порядок. Адже неформальний контроль за індивідом з боку такого суспільства обмежений невеликою групою людей. У великій групі він неефективний. Тому його називають локальним.(місцевим). Формальний контроль носить всеохоплюючий характер, він діє на всій території країни. Він глобальний, і його завжди здійснюють особливі люди — агенти формального контролю. Це професіонали, тобто особи, спеціально навчені й одержуючі зарплату за виконання контрольних функцій. До них відносять суддів, поліцейських, лікарів-психіатрів, соціальних працівників, спеціальних посадових осіб церкви тощо. Якщо в традиційному суспільстві соціальний контроль тримався на неписаних правилах, то в сучасних суспільствах його основою виступають писані норми: інструкції, укази, постанови, закони. Соціальний контроль набув інституціональної підтримки.

Формальний контроль здійснюють такі інститути сучасного суспільства, як суди, установи, армія, виробництво, засоби масової інформації, політичні партії, парламент, уряд.


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 158 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Соціальні спільноти, їх тпологія і характерні риси. | Малі соціальні групи їх типологія. Референтна група. | Інституціалізація. Соціальні інститути. | Соціальна організація: сутність, структура і типологія. Управління організаціями. Бюрократіями. | Соціальна структура суспільства, її осовні елементи та види | Поняття, структура і функції культури. | Основні соціологічні концепції особистості, їх характеристика. | Соціалізація: сутність, фази, рівні, стадії та етапи. Агенти соціалізації. | Соціальна девіація: сутність і типологія. | Трудовий колектив як соціальна спільнота і соціальна організація. Основні типи і функції трудових колективів. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Девіантна поведінка: поняття, види, причини,шляхи подолання. Молодіжна девіантність.| Соціальна сутність і функції праці.Особливості педагогічної праці.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)