Два з половиною раза чи два з половиною рази

“Як сказати: два з половиною раза чи два з половиною рази?”

Кількісний іменник раз у поєднанні з числівником та іменником половина має форму рази (два з половиною рази). Якщо цей самий числівник виражений десятковим дробом, то раз набуває форми родового відмінка: два й п’ять десятих раза.

* * *

Відігравати значення

Чи нормативне словосполучення відігравати значення?

Оскільки вислів відігравати роль семантично тотожний зворотові мати значення, їх іноді плутають, утворюючи неправильне сполучення відігравати значення. Ще одна поширена стилістична помилка: вживають вислів відігравати функцію замість виконувати функцію.

З фразеологізмом відігравати роль часом трапляється й така трансформація: деякі мовці відігравати замінюють дієсловом грати і припускаються вже іншої похибки. Сказати це не грає ролі не можна. Зворот грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось: “Степан грав роль великого начальника”, тобто прикидався ним.

* * *

Туристський і туристичний

“Чи треба паралельно вживати слова туристський і туристичний?”

Варіант туристський перекриває значення туристичний, сполучаючись зі всіма словами, що стосуються туризму. Це професійний термін, яким широко послуговуються міжнародні організації: туристська галузь (потенціал, центри, об’єкти, діяльність, компанії, представництва, послуги, середовище, практика, проекти, зв’язки, кадри, індустрія, комплекс, ресурси).

Варіант туристичний неприродний з низкою лексем, які змістово поєднуються з поняттям “турист”: база, табір, вогнище, стежка, маршрут, путівка і т. ін. Цього “конкурента” силоміць нав’язали нашій мові. Тепер тільки й чуєш: туристична агенція, туристична фірма, туристичне бюро. А в спеціальній літературі про туризм різнобій: одні автори пишуть туристський, інші – туристичний. Треба відновити справедливість, щоб прикметник туристський, як і колись, охоплював усе коло понять про цю галузь.

* * *

Автор піднімає, порушує чи розв’язує проблеми?

“Як правильно: автор піднімає, порушує чи розв’язує проблеми?” По-перше, наголошувала лінгвіст Євгенія Чак, ці слова за змістом не тотожні: перші два – піднімати, порушувати – означають “привернути увагу до якогось питання, справи,” а третє – розв’язувати – “вирішувати їх”. Порушення проблеми ще не означає її розв’язання. Тому в один семантичний ряд ставити ці дієслова не можна.

По-друге, у сполученні з словами питання, проблема, справа, клопотання за нормами сучасної літературної мови, коли йдеться про значення “пропонувати для обговорення, розв’язання”, вживають дієслово порушувати або його контекстуальні синоніми ставити, висувати, розпочинати тощо. Однак використання лексеми піднімати замість порушувати нині сприймається як стилістичне відхилення.

Отже, краще сказати: “автор порушує проблеми...” або (з іншим значенням) “автор розв’язує проблеми...”

* * *

Чи виступає в множині іменник жах?

Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині. До них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, смуток, сум тощо. Адже не кажемо: “Петренко відзначався любовами до багатьох людей” або “Щеміло серце від великих смутків”. Виняток становить хіба що іменник страх (у Марка Вовчка знаходимо: “Не нагадуй про страхи – поминули вони”).

Слово жах означає “надзвичайний страх”: “Тоді латинців жах напав” (Іван Котляревський). А страхіття передає зміст “чудовисько, потвора, яка наганяє страх на людей”. Нерідко воно є синонімом іменника жах, який у множині не виступає. Тому відповідно до російського звороту ужасы войны треба писати страхіття війни, а не жахи війни (так кажуть ті, хто не в ладах з українською мовою).

Як правильно: рубльовий чи рублевий?

Коли Радянський Союз розпався, нові незалежні держави, що постали на його теренах, запровадили національні валюти, а Росія успадкувала рубль. Ми вживаємо цю назву без перекладу, однак виникла проблема з утворенням прикметника. Деякі засоби масової інформації вподобали форму рубльовий. Але вона суперечить нормам української мови, за якими прикметники такого зразка мають наголошений суфікс -ев, а не -ьов: кришталь – кришталевий, мигдаль – мигдалевий, сталь – сталевий. Отже, єдино можлива форма рублевий. Рублева готівка, рублева зона, рублева маса.

* * *

Співставляти

У 11-томному академічному та й інших словниках я не побачив дієслова співставляти. Як це розуміти?

А так, що його нема в нашій літературній мові. Люди, котрі користуються калькою з російської співставляти (від сопоставлять), роблять помилку. Бо є давні українські відповідники зіставляти й порівнювати, що передають те саме поняття. Синонімічність цих дієслів сприяла закріпленню в них однакової сполучуваності. Звичайно вони керують прийменниково-відмінковою формою з плюс орудний відмінок. Наприклад: “По суті справи грип сьогодні можна порівняти хіба що з легеневою чумою середніх віків” (Юрій Щербак), “Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня” (Юрій Смолич).

Колись лексему порівнювати поєднували здебільшого з родовим відмінком іменників та прийменником до. Про це свідчать твори Панаса Мирного, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Переважало таке керування й у мові 20 – 30 років ХХ ст. Так, у Юрія Яновського читаємо: “Дубка порівняти до шхуни”. Сучасній мовній практиці воно не властиве.

* * *

Царський і царствений

“Чи є відмінність між значенням слів царський і царствений?”

Царський – належний цареві, переносно – розкішний, багатий. Царський дім, царське самодержавство, царські розкоші.

Царствений (з одним н) – сповнений гідності; величний. Царствений вигляд, царствена хода.

Таким чином, ці прикметники близькі звучанням, але розрізняються семантичними відтінками.

* * *

Згідно рішення чи згідно з рішенням

“Як слід сказати: згідно рішення чи згідно з рішенням?”

Щоб передавати поняття відповідності синтаксичними засобами, сучасна українська мова має дві нормативні прийменниково-відмінкові форми: згідно з плюс орудний відмінок іменників, відповідно до плюс родовий відмінок іменників. “Спав згідно зі статутом – сім годин” (Дмитро Ткач), “Відповідно до завдань оновлювалися й кадри” (з газети).

Форми іменників із прийменниками згідно з та відповідно до характерні для офіційно-ділового, наукового стилів. Буває, що згідно помилково сполучають з давальним або родовим відмінком: згідно рішення, згідно протоколу. Треба: згідно з рішенням, згідно з протоколом. Неправильні конструкції типу відповідно з планами і згідно до планів. Не відповідає сучасній літературній нормі також форма іменників з прийменником у відповідності з (калька з російської мови в соответствии с).

* * *

Збігатися і співпадати

“Чи можна вживати паралельно слова збігатися і співпадати?”

Недоладними, позбавленими внутрішньої форми вважають мовознавці дієслово співпадати й утворений від нього іменник співпадіння. Адже префікс спів- (відповідник старослов’янського со-) трапляється переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, які виконуємо разом: співавтор, співвидавець, співдоповідач, співнаймач, співпрацівник, співрозмовник, співучасник, співтворчість, співучасть тощо. Якщо взяти на допомогу здоровий глузд, то кальку співпадіння, влучно зауважила лінгвіст Олександра Сербенська, можна тлумачити хіба що як “спільне з кимось падіння”.

Натомість маємо лексеми, які цілком відповідають значенням російського совпадать: збігатися (“Думка директора збігається з думкою його підлеглих” – з газети), сходитися (“Дивувались трохи, що слова проповіді й вчинки батющині не зовсім сходяться якось” – Михайло Коцюбинський), зійтися (“От бачиш, се випадок нещасливий, – він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою” – Леся Українка).

Такими лексемами й годиться користуватися, а не творити без потреби недолугих неологізмів на кшталт співпадати, співпадіння.

* * *

Подвоєння приголосних в словах іншомовного походження

“Коли у словах іншомовного походження приголосні подвоюються, а коли – ні?”

Подвоєння немає у загальних назвах іншомовного походження: акумуляція, бароко, беладона, бравісимо, ват (хоч Ватт), група, гун (гуни), комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, фін (фіни), фортисимо, шасі тощо. Зберігається воно (як виняток) в окремих назвах: аннали, бонна, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, мірра і т. ін.

При збігові однакових приголосних префікса і кореня подвоєння маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм). Якщо непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація – анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.

Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічелі, Фламмаріон, Шиллер. А також у всіх похідних словах: андоррський, марокканець, яффський.

* * *

Кінь – коней?

“Чим пояснити, що іменник ІІ відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни притаманне закінчення -ів?”

Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів мають кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш. Таке відхилення з’явилося під впливом відповідних форм іменників ІІІ відміни: ночей, печей, тіней.

Які професії виступають у жіночому роді?

Пошлемося на мовознавця Євгенію Чак. Багато назв жінок за професією, заняттям, становищем у суспільстві, писала вона, утворюється додаванням певного суфікса до того самого кореня, який мають і відповідні чоловічі найменування. Наприклад: фрезерувальник – фрезерувальниця, вчитель – вчителька тощо. Проте є ряд відхилень від цього положення. Деякі назви професій та звань існують лише у формі чоловічого роду: токар, слюсар, адвокат, інженер, доктор, доцент, монтер. Інші тільки у формі жіночого роду: праля, покоївка. Кравчиха – це жінка, яка шиє вбрання, і (друге значення) дружина кравця. Зате швачка шиє не взуття, як швець, а плаття або білизну; дружина шевця – не швачка, а шевчиха. Білетерша – не обов’язково дружина білетера, насамперед це найменування жінки, що обіймає посаду білетера. Іменник рахівник означає особу і жіночої, і чоловічої статі (рахівниця – не жінка-рахівник, а прилад для лічби). Серед лексем іншомовного походження більшість не утворює спеціальної форми для назви професії особи жіночої статі: хірург, режисер, терапевт, декан. Дізнатися, що йдеться саме про жінку, можна з контексту (вживання імені й прізвища, дієслова в минулому часі, приміром: “Конструктор Ніна Кузьминська закінчила проект). Але від деяких слів чоловічого роду існують і досить поширені утворення жіночого роду: автор – авторка, дипломант – дипломантка, дисертант – дисертантка.

Проте слід пам’ятати, що відповідне слово в чоловічому роді має більш загальний характер. І коли мовиться про офіційну назву звання, посади або ознаку чи вимогу, що стосується всіх, хто виконує цю роль чи роботу, треба подавати згадану лексему в чоловічому роді: “Учора ми познайомилися з молодою професоркою університету Іриною Шульженко”. Але: “Як професор (а не професорка) і керівник (а не як керівниця) кафедри вона проводить величезну наукову роботу”.

Ще один приклад: майже в кожній установі є посада секретаря. Так вона й іменується офіційно – за штатним розкладом, у наказах. Однак у побутовому, неофіційному мовленні переважно використовують іменник секретарка: “зайшла секретарка”, “спитайте у секретарки” тощо. Якщо слово секретар означає не технічну посаду, а адміністративну чи виборну, воно вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли її обіймає жінка: “Говорив з ученим секретарем (а не з ученою секретаркою) інституту Раїсою Федченко”.

Отже, зваживши на застереження, варто широко користуватися такими утвореннями жіночого роду, як авторка, бібліотекарка, лікарка, кондукторка, касирка.

* * *

Дата добавления: 2015-10-21