Проголошення незалежності України. Соціально-економічна криза та пошук напрямів її подолання.

Тема №13

Формування засад ринкового господарства в Україні

(90-ті роки ХХ ст.)» (1 год.)

Мета теми – з’ясувати причини відходу України від соціалістичної економіки та показати шлях, який було обрано тодішнім керівництвом країни при переході до ринкових економічних відносин.

План:

1. Проголошення незалежності України. Соціально-економічна криза та пошук напрямів її подолання.

2. Курс на перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Проблеми реформування різних її галузей та секторів.

3. Особливості інвестиційних процесів та міжнародних економічних відносин.

4. Стан української економічної думки періоду незалежності України.

Проголошення незалежності України. Соціально-економічна криза та пошук напрямів її подолання.

Практична реалізація цього наміру відбулася з прийняттям «Акта проголошення незалежності України» 24 серпня 1991 року. Настав перехідний період в усіх сферах життя нашої держави. Головними завданнями цього періоду, було розроблення науково обґрунтованої соціально-економічної політики (програма стратегічних і тактичних дій) держави.

Практично у 1991 р. перевагу було надано не науково обґрунтованим висновкам вітчизняних та зарубіжних вчених, а нав’язана Україні ззовні політика реформації типу так званої «шокової терапії», в основі якої лежали рекомендації експертів МВФ і Світового банку.

Наприкінці жовтня 1991 р. ВР України розглянула «Основні напрямки економічної політики в умовах незалежності», куди входили:

1) структурна перебудова господарства;

2) конверсія оборонної промисловості;

3) перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів на користь виробництв споживчих товарів для населення;

4) машинобудування переорієнтувати на задоволення потреб агропромислового сектору, харчової та легкої промисловості.

У 1992 р. Уряд Фокіна прийняв рішення щодо:

- лібералізації цін;

- введення купоно-карбованця;

- запровадження «шокової терапії» - це лібералізація ринкової торгівлі та свобода ринкових цін.

Це привело до поглиблення кризи, падіння виробництва, а відсутність конкуренції спричинила могутнє зростання цін, що призвело до різкого погіршення життя населення. Далі приймається рішення про роздержавлення і приватизацію, структурну перебудову і модернізацію промисловості.

Україна залишається в СНД, але повністю виходить з «рубльового» простору. Розрахунки з країнами СНД здійснюються на основі світових цін, відбувається переорієнтація торгівлі на західні ринки. Це було перепусткою України до МВФ. Однак, всі ці заходи не впливали позитивно на розвиток економіки. Рівень життя падав.

З 1990-1992 рр. споживання м’яса та м’ясопродуктів скоротилося з 68-46 кг. на рік; з 1990-1993 рр. - молока та молокопродуктів з 373-275 кг., яєць з 272-193 шт., олії 11.7-8 л., цукру 49.7-30 кг.

Перший рік самостійного існування української держави не приніс позитивних зрушень в економіці, почався процес прискореного падіння основних макроекономічних показників: НД – 85%, промислова продукція – 91%, продукція сільського господарства – 89%.

У 1993 р. були прийняті наступні заходи:

1) фінансова стабілізація шляхом обмеження кредитного субсидування галузей економіки;

2) урахування можливостей бюджету;

3) запровадження штрафних санкцій до підприємств, що виплачують працівникам економічно необґрунтовану високу заробітну плату.

Падіння виробництва сповільнювалося шляхом випуску грошової маси в обіг. У зв’язку з цим, інфляція досягає 30% на місяць, восени – 70%, а в грудні до 90%. Україна пережила найвищу у світі гіперінфляцію – 10155%, тобто ціни зросли у 101.55 рази.

Разом з цим, у ході реформ, утворюється невеликий прошарок багатих людей, а більшість населення – зубожіє.

НД 1993 р. у порівнянні з 1992 р. падає на 15%, реальна заробітна плата на 52%, легка промисловість скорочується на третину, транспорт на 29%. Парадокс полягає в тому, що грошово-фінансова система України була сформована з орієнтацією на ринкову систему виробництва, якої в Україні ще не було. Отже, грошово-фінансова система почала руйнувати неприйнятне для неї виробництво. За класичними ж поняттями економіки, спочатку має створюватися система виробництва, а потім грошово-фінансова система, яка його обґрунтовує.

У 1994 р. Л.Д. Кучма стає президентом. Він пропонує програму, яка передбачала:

1) розвиток підприємництва;

2) лібералізацію торгівлі;

3) створення нової законодавчої бази;

4) кардинальні зміни в грошово-кредитній політиці;

5) безкомпромісну боротьбу зі злочинністю та корупцією.

Це стало початком другого етапу економічних перетворень в Україні. Практично рішучі дії по її здійсненню прийняті не були:

- інфляція продовжувала зростати;

- курс долара та ціни зросли у двічі;

- за межею бідності опинилися ще 2 млн. громадян;

- ускладнилися відносини з Росією і Туркменістаном з приводу розрахунків за енергоносії (1 млрд. дол.);

- Україна втратила близько третини свого ринку в Росії та не змогла отримати його на Заході.

Приймаються заходи по покращенню ситуації:

- береться курс на партнерство з Росією та країнами СНД;

- припиняються дотації збиткових підприємств;

- відпускаються ціни;

- встановлюється фіксований курс карбованця до твердих валют;

- проходить тотальна приватизація;

- суттєве скорочення дефіциту бюджету.

Ці заходи називають – комбінація монетаристських та адміністративних. 1994 рік виявився найскладнішим для України:

- промисловість скоротилася на 28.2%;

- сільське господарство на 16.5%;

- реальна зарплата на 16.8% і становила 1/3 до рівня 1990р.;

- ВВП порівняно з 1990 р. впав на 44%.

1995 р. характеризується повною стабілізацією грошово-кредитної сфери. Поступово скорочується інфляція, зростає приватизація (роздержавлені 16265 об’єктів, з яких 4051 становили загальнодержавну власність. За 3.5 роки частка державної власності скоротилася з 96 до 62%). В процесі приватизації допущено чимало грубих порушень чинного законодавства та зловживань службовим положенням.

Почався етап грошової приватизації. Спад виробництва припинити не вдалося, але відбулося різке його вповільнення (12.2 проти 22.9% у 1994 р.). для покращення ситуації – промислове виробництво та фінансово-кредитна сфера потребують ефективніших ринкових методів управління.

Змінився статус колгоспів – 8.8 тис., тобто 94% загальної кількості – провели паювання землі і приватизацію колективного майна.

За рівнем кризи і станом спаду економіки, Україна перевищила рівень показники великої депресії у США 1929-1933 рр. У 1996 р. ВВП становив близько 40% рівня 1990 р., а обсяг промислового виробництва менше половини цього рівня. В той же час у роки депресії 1929-1933 рр. у США, виробництво скоротилося на 46%, а у Радянському Союзі під час Великої вітчизняної війни найбільше падіння промислового виробництва становило 30%.

Крім цього, знижується продуктивність праці, собівартість продукції збільшилася в двічі, руйнуються продуктивні сили та інтелектуальний потенціал, знижуються попит і пропозиція що веде до нереалізованої продукції, а низька якість та високі ціни призводять до не конкурентоспроможності вітчизняної продукції порівняно з іноземною.

У порівнянні з 1990 р.:

- купівельна спроможність середньої заробітної плати за різноманітними продуктами харчування, знизилася у 3-9 разів;

- мінімальна зарплата – у 10-29 разів;

- за межею бідності опинилося 80% населення країни (особливо пенсіонери);

- фактичне безробіття становило, за різними оцінками, від 1.4 млн. до 3.5 млн. осіб, що становило 20-25%, а з урахуванням прихованого – 40% працездатного населення;

- значне зубожіння широких верств населення, яке принесло падіння гривні і в 1995, і в 1998-1999 рр.

Важливою причиною кризи в Україні – є спроба одномоментного вирішення всіх проблем. Історичний досвід показує, що всі подібні спроби закінчилися поразкою. Перехід до ринкової економіки передбачає не одномоментний стрибок, а поступовий, еволюційний, з глибокими перетвореннями існуючої економічної системи за регулюючої діяльності держави. Перетворення обов’язково повинні здійснюватися поетапно. Саме про це свідчить світовий досвід, і саме це не було враховано під час спроби здійснення реформ в Україні.

Наступні роки підтвердили помилковість стратегії економічних реформ. Щорічні обіцянки економічного зростання, починаючи з 1997 р., впродовж 3-х років, так і залишилися лиш е обіцянками. В країні здійснюється прискорена криміналізація економіки, перехід колосальних грошових засобів до тіньового обороту, які припинили працювати на національну економіку, а обслуговують інтереси вузького кола мафіозно-спекулятивних структур.

Перехід до ринкового фетишизму, не дав очікуваних результатів, бо ринок може далеко не все. Успіх капіталістичних країн, як після великої депресії, так і після ІІ-ї світової війни, був породжений не безпосередньо ринковими відносинами, а ефективним державним регулюванням економіки цих країнах.

Дата добавления: 2015-10-13