Джерела галузі конституційного права України.

Дайте визначення поняття галузі конституційного права України

Галузь конституційного права Укр.-це це сукупність конституційно-

правових норм,що регулюють суспільні відносини в державі,а саме відносини людини і держави,відносини щодо організації самої

держави,щодо поділу території України на адміністративно-територіальні одиниці,відносини щодо функцій органів державної

влади і оргнів місцевого самоврядування

У системі національного права України провідною галуззю є конституційне право України. Цій галузі притаманні риси, характерні для всієї системи права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.
Їй властиві і специфічні якісні ознаки, які відрізняють її від інших підрозділів національного права України. Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й роль конституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності.
Це – кваліфікаційні ознаки галузі конституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь права як таку, відокремити її від інших підрозділів системи права.
Тільки врахування всіх цих характеристик може дати узагальнену характеристику конституційного права як галузі права.
Отже, провідна роль конституційного права зумовлюється об’єктивними факторами, які визначаються характером предмета його регулювання. Насамперед конституційне право регулює серцевину політичних відносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя в Україні, що виступає у двох основних формах – безпосередньої та представницької демократії.
Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства – Конституція України.

Джерела галузі конституційного права України.

Джерелами конституційного права України є - Конституція України і Конституція Автономної Республіки Крим, Закони України, що приймаються Верховною Радою України, нормативні укази Президента України, що містять конституційно-нормативні норми, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми, рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів, міжнародні договори, певні акти органів місцевого самоврядування та інше.
Конституція України є основним джерелом сучасного конституційного права. Водночас конституційні норми і принципи знаходять своє зовнішнє закріплення також і в інших джерелах, насамперед у конституційних законах — таких, які вносять зміни і доповнення до Конституції.
До інших джерел також належать органічні закони — ті, якими деталізуються конституційні положення (наприклад, Закон України «Про громадянство», яким конкретизується норма ст. 4 Конституції); поточні закони, що містять конституційно-правові норми.
Як джерела конституційного права окремих країн можуть виступати судові прецеденти, правові звичаї, нормативні договори та інші акти.
Джерела науки конституційного права України: НПА які містять конституційно-правові норми., праці вітчизняних і закордонних вченних, конституційно-правова практика.

3.Джерелами науки конституційного права є:

1) нормативно-правові акти, які містять к-п норми. 2) праці вітчизняних і закордонних вчених, 3) конституційно-правова практика - процеси, що відбуваються під час реалізації к-п норм о-ми державної влади, місцевого самоврядування, окремими громадянами та їхніми об'єднаннями.

Наука КП – це галузева юридична наука, що являє собою цілісну систему знань, висновків та ідей щодо основ народовладдя, правового статусу людини та громадянина, організації та діяльності органів державної влади. Розглядається у 2 напрямах: радикалістському (розглядається з позицій класової боротьби, диктатури окремого класу) та ліберальному (КП є вираження соціального компромісу між різними верствами населення). Її предметом є конституційно-правові норми та суспільні відносини, що ними регулюються. Вивчає також практику реалізації цим норм, досліджує закономірності розвитку права. Має і власні методи: формально-юридичний, історичний, систематичний тощо.

Дата добавления: 2015-09-07