Розвиток економічної думки у Київському університеті радянського періоду.

Період, про який ідеться, охоплює 30-70-ті рр.. ХХ ст., коли було проголошено тезу про завершення побудови соціалізму та прийнято авантюрний курс до комунізму. Це була доба безроздільного панування командно-адміністративної системи і водночас застою економічної думки України.

У 20-30-ті рр. в економічній літературі ще траплялися, що якоюсь мірою суперечили офіційній позиції: теоретичні розробки проблем товарно-грошових відносин, але це скоріше зводилося до регулюючої ролі ринку. Я. Дімайштейн, М. Соболєв, Л. Діц писали про негативні наслідки централізованого ціноутворення, товарний дефіцит, тоталітарне планування та кризу збуту, яку несе монополізація державної економіки. особливе місце серед тодішніх економістів посідав

М. Волобуєв, який розвивав думку про переваги самостійного розвитку української економіки без імперської політики Росії. Україна, з його точки зору, володіє достатнім економічним потенціалом, щоб самостійно інтегруватися до світового господарства. За такі виступи Волобуєв був оголошеним ворогом соціалізму, а згодом репресований. Ворожими стали вислови та ідеї щодо проведення аграрних реформ О. Чаянова та О. Челінцева, а згодом піддалися критиці ідеї М. Туган-Барановського і М. Слуцького. В цілому, в 30-ті роки, всі немарксистські течії оголошені вульгарними і небезпечними для справи соціалізму.

За періоду правління країною Сталіним, внаслідок посиленого тиску централізованої влади, постійних чисток наукових кадрів, а також особливостей менталітету, українська економічна наука тривалий час, залишалася більш консервативною й упередженою, ніж в інших постсоціалістичних країнах, насамперед у Росії.

Певне відродження економічної думки України розпочалося в 60-х рр.. – періоду так званої «політичної відлиги». Українські вчені В. Корнієнко, І. Лукінов, Ю. Пахомов, А. Покрита, А. Агафонов, І. Ястремський почали формувати нові підходи до ролі економічної теорії у соціально-економічних перетвореннях, про шляхи вирішення проблем політичної економії. Увага акцентувалася на проблемах впровадження господарського розрахунку, місця і ролі товарно-грошових відносин в економічному розвитку.

Однак, піднесення знову змінилося застоєм. Карали всіх хто зазіхав на основні засади функціонування командно-адміністративної системи соціалізму. Наприклад, український економіст В. Корнієнко у статті «Основні риси загальнонародної власності» вперше в радянській літературі зробив висновок про те, що існуюча централізована державна власність не збігається з декларованою загальнонародною, що власністю індивіда є тільки робоча сила, яка і за соціалізму стає товаром. Як сам Корнієнко, так і його послідовники піддалися критиці, тиражі його праць були повністю знищені, його самого відсторонено від роботи.

Українська економічна думка 30-70-х рр. так і не змогла подолати меж замкненого простору «політичної економії соціалізму», що ґрунтувалася на догмах марксизму і безроздільно домінувала в науці, яка часто виступала ідеологічним прикриттям панування тоталітарної системи. Наприкінці 70-80-х років, активізувалися економічні дослідження, які стали підґрунтям для формування нової концепції економічного розвитку країни і сучасної економічної думки України.

Дата добавления: 2015-10-13