Паризька комуна: політика, поразка та історичне значення.

Паризька комуна - два періоді Правління у Франции:

Революційний уряд Парижа (18 березня-28 травня 1871 року), коли невдовзі после Укладення перемир'я з Пруссією во время Франко-прусської Війни в Паріжі Почалися хвілювання, что віліліся в революцію та встановлення самоврядування, что чати 72 Дні. На чолі Паризької комуни стояли об'єднані в коаліцію соціалісті ї анархісті. Обрані у Версалі праві Національні збори намагаліся роззброїті Національну гвардію. Уряд комуни ВТРАТИ владу, коли війська Версаля захопілі Париж и Було вбито 20-30 тис.. людей (21-28 травня).

Власне слово комуна означає теріторіальну Одиниця и орган місцевого самоврядування; в Цій якості комуна Парижа існувала и організовувалася и раніше, альо после подій 1871 ця назва без уточнень закріпілася самє за ними.

Декрет Паризької комуни про Відміну покличу и передачу військового контролю над Парижем Національній гвардії

Колі на качану 1860-х років проти Другої імперії Почала боротьбу буржуазія, Робітники завоювалі Собі велику свободу. З'явилися робітнічі Союзом, Які захищали економічні Інтереси робітніків, прагнулі до Підвищення заробітної плати, до СКОРОЧЕННЯ РОБОЧЕГО дня ТОЩО, для чого влаштовувалі страйки. Одночасно з ЦІМ, у Франции організувалося представництво Першого Інтернаціоналу (Міжнародне товариство робітніків, МТР), незалежне від лондонської заради. Засновника та керівнікамі французької секції стали люди, что прийнять програму Прудона: смороду прагнулі до мірної соціальної революції при посередніцтві взаємного безоплатного кредиту («мютюелізм»). Поряд з ФРАНЦУЗЬКИЙ відділенням МТР утворен радикальна Революційна Фракція «бланкістів» (за имени свого лідера, Луї Бланкі), что проповідувала утопічній комунізм и відрізнялася радікалізмом в методах Боротьби.

Колі в 1867 р. МТР провело політічну демонстрацію проти Експедиції в Рим (головний чином, з метою відхіліті звінувачення в союзі з бонапартизмом), ее бюро Було Закрито (1868). Внаслідок цього, помірні и мирно налаштовані «мютюалісті» (Толен, Фрібур) стали втрачати провідне значення, а и робоча маса підпала под Вплив крайніх (Варлен, Шалене, Пенда). У кінці 1860-х рр. великого Поширення, особливо в нижчих верств буржуазії, набув революційний радікалізм, Який мріяв про ідеалі Робесп'єра; певної програми ВІН НЕ віставляв, и принципи «justice éternelle» и «fraternité éternelle» шкірно оратором розуміліся по-своєму. У одному Тільки сходилися ВСІ опозіційні елєменти - в ненавісті до імперії. Колі вона впала, новий «уряд народної оборони» Створено Було Виключно населенням Парижа.

Тоді-то проявить Прагнення до Заснування комуни, в якій бачили панацею від усіх бід и лих, что впали на Францію. У одних Вимога комуни мала значення прості протесту проти нестерпної централізації управління, яка посилам при Наполеоні III. Інші вісувалі Традиції Першої революції, коли Паризька комуна керували Переможне Боротьба з коаліцією держав. Прихильники Прудона мріялі про розкладання Франции на ряд автономних громад, з якіх Кожна самостійно визначавши б свой господарський побут и ввела б своих членів в обітовану країну «мютюалізму». Нарешті, ідея комуни зустріла ровері Співчуття и у революціонерів-комуністів, голова якіх, Бланкі, особисто з'явився тоді в Паріжі. Во время франко-прусської Війни булу утворена Паризька національна гвардія: ВСІ громадяни, Які виявило на ті бажання, були озброєні и несли службу под начальством офіцерів, ними ж Вибраних. За короткий годину ЧИСЕЛЬНІСТЬ національної гвардії досягла 300000 ОСІБ. Національнім гвардійцям Призначено Було платною: служба в національній гвардії забезпечувала тихий, Які залиша без роботи внаслідок облоги Парижа. До полегшення Економічної кризи в Паріжі направлені були й Інші урядові заходь. Так, ВСІ РЕЧІ, закладені в касу позик за суму менше 15 Франків, були вікуплені за державний рахунок; платежі за квартири и за векселями були пріпінені на невизначенності Термін. Тім годиною Париж не МІГ больше триматися. Бісмарк Вимагай, щоб УСІ без вінятку війська, что знаходится в Паріжі, були розззброєні. Жюль Фавр оголосів, что ВІН НЕ має возможности роззброїті національну гвардію інакше, як за помощью вуличного бою. Вірішено Було, что більша частина регулярних військ складі зброю.Про національну ж гвардію в VII статьи договором про перемир'я булу прямо сказано, что вона зберігає зброю. Перед вступаючи німців до Парижа, гвардійці помощью населення перемістілі артілерійські Гарматій в СПЕЦІАЛЬНІ місця міста, Які знаходится на відстані від маршрутом проходу німецькіх військ. Один з найбільшіх «артилерійських парків» БУВ на висоті Монмартра. 8 лютого 1871 відбуліся вибори в нове національне Зібрання. У Паріжі Переважно більшістю голосів були обрані ПРЕДСТАВНИК радікальної демократії - Віктор Гюго, Ледрю-Роллен, Флоке, Локруа та Інші, Які обіцялі віступіті з Вимогами децентралізації и свободи громад. З чистих соціалістів, Різні Фракції якіх Вистава загальний список кандидатів, у депутати попал позбав деякі, в тому чіслі «мютюалісті» Толен и Малон. Провінція послала в національні збори здебільшого ОСІБ, схільніх до Відновлення монархії в тій чи іншій ФОРМІ. Главою Уряду БУВ Обраний Тьєр.

Один з дерло его декретів БУВ спрямованостей проти національної гвардії: право на платні Збереже Було Тільки за Тімі Національними гвардійцямі, Які документально могли довести свою бідність и відсутність роботи. 100 000 національніх гвардійців, что належали до заможнішого класу и представляли собою політично помірні елєменти національної гвардії, покинули службу, а разом з нею и Париж: радікальні елєменти отримай Безумовно ПЕРЕВАГА. Утворена булу комісія з 18 членів, - людей, здебільшого, зовсім невідоміх, - на якові покладено Було складання Статутів для запропонованої організації національної гвардії. 3 березня оприлюднено статути, Якими булу засновалося Республіканська федерація національної гвардії (чому Прихильники комуни Згідно и називаєся федералістамі). Встановлювали генеральні збори з делегатів окрем рот та батальйонів, КОЖЕН батальйон и КОЖЕН ЛЕГІОН (ЛЕГІОН - сукупність батальйонів шкірного Паризька округу) оббирати свои Місцеві комітеті, на чолі ж всієї організації БУВ свячень центральний комітет, до складу Якого входили від шкірного округу по 2 делегати (прізначаліся, Незалежності від чину, легіоннім комітетом) i по одному командиру батальйону (обірався Зборами всех батальйона командірів округу). Так як Париж розділеній на 20 округів, то всех членів центрального комітету винне Було буті 60. В дійсності організація ця Ніколи НЕ булу Цілком здійснена: батальйона и легіонніх комітетів утворили Було Небагато. Центральний комітет, Який відкрів свои Дії 15 березня в складі 30 членів, Ніколи НЕ МАВ їх прежде 40. З членів міжнародної асоціації робітніків у комітет вступивши один Тільки Варлен.

Між тім бордоській уряд почав готувати знищення національної гвардії. Головня начальником ее воно призначен генерала Орель де-Паладіна. І ВІН, и Головнокомандувачем регулярними військамі, генерал Вінуа, були завзяті бонапартисти. Париж, побоюючісь державного перевороту, почав готувати до революції, тім больше, что при ПОВНЕ безробітті, пайок национального гвардійця для багатьох десятків тисяч БУВ Єдиним порятунку від голодної смерти.

10 березня національні збори в Бордо прийнять два декрети. В силу Першого декрету місцеперебуванням Уряду и національніх Зборів оголошено Версаль, іншим декретом постановлено, что ВСІ Векселі, Термін якіх минувши 13 листопада, повінні буті оплачені до 13 березня, тоб в дводенній Термін. Цім вся дрібна буржуазія, яка ще мала что втрачати и в збудженому організмі століці представляла елемент порівняно мирно налаштованості, засуджено булу на Загибель: ПРОТЯГ 5 днів, з 13 по 17 березня, в Паріжі опротестовано Було не менше 150 000 векселів. Паризький депутат Мільєр Вимагай від Зборів, щоб воно допустило подалі відстрочку платежу квартирних грошей, Які 6 місяців вже не вносять. Альо збори утримано від будь-якої постанови з цього ВАЖЛИВО питання. Цім 200-300 тисяч робітніків, ремісніків, дрібніх торговців, Які витрати ВСІ свои заощадження и ніякої РОБОТИ НЕ знаходится, віддані були на волю и Милість домовласніків.

15-го березня Тьєр Прибув до Парижа и покаравши заволодіті Гарматій національної гвардії, Які зібрані були на висоті Монмартра и охороняється Дуже Слабко караулом. Рух війська на Монмартр, здійсненій на світанку 18 березня, втиснув, альо для того, щоб відвезті Гарматій, що не захопілі з собою упряжі и коней. Поки війська Чека упряжі, зібралася національна гвардія. Солдати побраталися з гвардійцямі и заарештувалі своих Вищих начальніків; генерал Леконт, Який віддав наказ стріляті в Натовп, БУВ розстріляній своими ж солдатами, та ж частка спіткала и генерала Тома, колишн Командувачу національної гвардії, что опинивсь поблизу.

Армійські Частини по всьому місту стали прієднуватіся до постання, что змусіло Тьєра поспішно вивести Зі століці в Версаль вірні війська, поліцію, адміністратівніх працівніків и спеціалістів.

Становлення комуни [ред. • ред. код]

Фактичність Володарем Парижа оказался Центральний Комітет Національної гвардії. Париж, відрізаній від решти Франции, підняв прапор комуни: всякому округу и значній міській Громаді пропонувалося на власний Розсудів встановлюваті свой політичний та соціальний устрій, представництво же загальнонаціональніх інтересів передбачало покласть на конгрес делегатів окрем громад. На 26 березня прізначені були вибори в громаді раду. 160 тис.. голосів подано Було за Комун, 60 тис.. - Проти неї. Відповідно цьом до складу заради обрані були 71 комунар и 21 супротивник комуни. Останні б або не прийнять Повноваження, або Незабаром склалось їх. На 16 квітня прізначені були додаткові вибори, Які, наскількі смороду взагалі могли відбутіся при ухіленні значної Частини населення від участі в подачі голосів, послали в ратушу одних Тільки комунарів. З 78 членів заради комуни 19 належали до міжнародної асоціації; Інші були частково революціонері-якобінці, частково соціалісті різніх фракцій, и среди останніх позбав більш Було бланкістів (сам Бланкі БУВ ще 17 березня заарештованій в провінції).

З Утворення заради комуни, центральний комітет, что діяв в якості Тимчасового Уряду, МАВ бі пріпініті свое Існування; альо ВІН НЕ захотів відмовітіся від влади. У розумово відношенні рада комуни булу на голову Вище комітету, альо й вона виявило не так на вісоті свого покликання. Серед членів заради Не було ні обдарованих воєначальніків, ні випробувань до державних людей; до того годині почти ВСІ смороду діялі позбав в якості агітаторів. З ветеранів революції в раді комуни засідалі Делеклюз и Фелікс Піа.

Перший з них, якобінець, после всех перенесених ним випробувань, являло собою Тільки Руїни. Піа, обдарований публіцист, альо чистий теоретик, зовсім заплутався в протіріччях, збуреній БЕЗМЕЖНИЙ марнославством и в тій же година боягузтвом, що абсолютно не підходів до тієї Великої роли, яка Віпа Йому на долю. З усіх фракцій, представлених у раді комуни, найбільш серйозно елементом виявило 19 членів міжнародної асоціації. Найвізначнішімі з них були Варлен, Вальян, Малон и Франкель. Смороду краще за других розумілі соціальне питання, діялі найбільш розсудліво І, за небагатьма віняткамі, ТРИмай подалі від злочінів комуни; з їхнього середовища Вийшла більша частина найкращих адміністраторів комуни.

Бланкісті - найбільш крайня соціально-Революційна Фракція того годині - малі в ратуші около 20 місць; вірні своєму вчень, смороду являли собою елемент, что НЕ зупінявся ні перед Яким насильством; найвідатнішій з цієї групи - Од (Eudes). Поряд з ними засідалі в раді комуни и найпалкіші оратори Паризька клубів революційно-якобінського напряму.У чіслі їх були Обдаровані, альо безпідставні Мрійники: живописець Курбе, Вермореля, Флуранс, Валлес, дотепний хронікер бульварної преси. Переважалі в Цій групі - и це візнають Самі комунар, что залішаються вірнімі своим колішнім ідеалам - вулічні базікі, честолюбці без знання людей и истории; среди них найбільш відаваліся Рауль Ріго и Ферре. Деякі члени заради комуни належали до покідьків Суспільства.

При такому Строката складі заради комуни, діяльність ее в сфере управління и даже захисту Парижа, за Визнання самих комунарів, представляла картину ворожнечі и розброду.У раді утворили кілька партій, Які всякими правдами и неправдами підтрімувалі своих, роздаючі їм Вищі посади. Даже члени заради, Які взагалі з самовідданістю служили деле комуни, відкідалі послуги ОСІБ слушно, здатн и випробувань, ЯКЩО Тільки смороду НЕ належали до їхньої партії.

Рада комуни булу одночасно и законодавчий корпус, І віщим Урядовим органом. У якості последнего вона розділялася на 10 комісій. Головне керівництво Опис усіма Галузії управління покладено Було на Виконавчою (екзекуційну) комісію Із 7 членів, в чіслі якіх булі Піа, Од и Вальян. Потім були утворені КОМІСІЇ військова, Фінансів, Юстиції, ДЕРЖАВНОЇ безпеки, народного продовольства, публічніх робіт, народної освіти, зовнішніх зносин, праці та обміну (échange). Членами Останньоі КОМІСІЇ були Малон, Франкель, Тейссен, Авріаль и Жерард - ВСІ Робітники и члени міжнародної асоціації. Завідування справами чисто міськімі розподілено Було между членами заради по округах, представник якіх смороду були. Платний, якові отрімувалі лагодь комуни, не винних булу перевіщуваті 6000 Франків, альо Фактично булу однозначно Меншем. Взагалі у всьому, что стосувалося грошової стороні справа, уряд комуни проявивши Більшу чесність. У области СОЦІАЛЬНИХ реформ уряд комуни НЕ МАВ певної програми, так як у раді проявилися три рівносільні, альо істотно Різні соціально-політичні течії: комунізм (бланкістів), прудонізм и якобінізм; Нарешті, доводимо рахувати и з інтересамі дрібної буржуазії, яка білася в рядах федералістів. Єдиний акт, в якому вікладається загальна програма комуни - ее «Декларація до Французького народу» від 19 квітня (так звань заповіт комуни) - не Йде далі загально місць, что являютя відгук прудонівськіх вісловів.

Комуна відає робітнікам інструменти, закладені во время облоги

Що стосується окрем соціально-політічніх ЗАХОДІВ комуни, то дозволено Було не платіті домовласнікам квартирних грошів з жовтня 1870 по липень 1871 року, Відстрочені платежі за векселями, Припін продажів прострочені застав. 6 травня постановлено Було, что ВСІ РЕЧІ, закладені в ломбарді раніше 26 квітня, что в сумі НЕ перевіщують 20 Франків, и складаються з одягу, білизни, меблів, книг и робочих інструментів, могут буті Отримані назад без Викуп. Заборонені були Відрахування Із заробітної плати, нічна робота в пекарнях; визначеня мінімальній розмір винагородой для ОСІБ, Які перебувають на службі; вірішено при всех підрядах і поставка для міста віддаваті ПЕРЕВАГА робочим асоціаціям перед приватних підприємцями. Декрет від 16 квітня передавав продуктивним асоціаціям ВСІ промислові заклади, покінуті власникам, причому за останнімі Збереже Було право на винагородой. Комуна признал за незаконнонародженімі Всі права законних дітей; декретувала відділення церкви від держави, з припиненням відпущення всяких сум на духовенство; Церковне майно оголосіла народною власністю; робіла СПРОБА Для введення республіканського календаря; прийнять червоний прапор. Деякі з комісій комуни функціонувалі стерпно, особливо ЯКЩО взяти до уваги НАДЗВИЧАЙНИХ обстановку, при якій смороду діялі. Особливо віділялася комісія Фінансів, керована Журденом, колішнім бухгалтером; в тій годину як ВІН орудував мільйонамі (бюджет комуни з 20 березня по 30 квітня стаєш 26 млн Франків), Журден для себе особисто обмежувався Платних дрібного конторніка, его дружина продовжувала служити прачкою, а дитина відвідувала школу для бідніх.

Цікава історія Французького банку при комуні. До Утворення заради комуни, центральний комітет, що не наважуючісь захопіті урядові каси, Зробив у банку позику в 1 млн Франків. У підвалах банку зберігалося тоді готівкою, цінними паперами, вкладами и т. п. около 3 мільярдів Франків. Захоплення ціх сум комуна могла б завдаті своим супротивник неймовірної Шкоди; альо вона НЕ мала про них уявлення. Рада комуни приставила до банку, в якості свого комісара, Белі, добродушного старого інженера, Якого Віце-директор банку, де-Плек, обійшов, представляючі Йому невірні Звіти. Даже тихий сум, про Існування якіх Белі знав, ВІН наважувався торкати позбав з великою обережністю. «Твердиня Капіталу, - говорити про це комунар Ліссагаре, - у Версалі НЕ мала захисників більш ревнивий, чем у ратуші».

Добре направляти Монетного и поштова справа: дерло завідував Камеліна, другою - Тейссен, Обидва - члени міжнародної асоціації. Альо в загально діяльність комісій свідчіла про повну непідготовленість и неспроможність членів комуни. Комісія громадської безпеки з самого качану діяла Дуже погано: поліція, на чолі Якої стояв прокурор комуни, Рауль Ріго, Нічого не знала и Нічого НЕ помічала; антікоммунарські газети, Які вранці забороняліся, ввечері вільно продавалися на бульварах; Всюди проникали агенти версальського Уряду. Загальне керівництво Опис військовімі діямі зовсім Було відсутнє; хто Хотів - робів вілазкі, Куди Хотів - ставив Гарматій; одні НЕ вмілі Керувати, Інші НЕ вмілі картає.

Міжусобна війна стала неминучий после відходу Тьєра в Версаль, альо на успішне ведення ее у Парижа Не було шансів. Центральний комітет НЕ розумів серйозності становища. Прізначені ним Головнокомандувачем національної гвардії Люллі, колішній морський офіцер, что пів запоєм, и комендант Парижа Бержере, просто забули зайнятості найважлівішій з фортів Парижа, неприступний Мон-Валер'ян, Який Тьєр, помилковості, велів Урядовим військам очистити. Війська Вінуа вновь зайнять форт, а комуна назавжди позбулася возможности перейти в наступ. Спочатку сили версальців були до того незначні, что смороду не могли перешкодіті федералістам зайнятості Форті Іслі, Ванв, Монруж, Бісетр и Венсені, де зберігаліся Військові запаси, амуніція и 400 гармат (Всього у федералістів Було до 1600 гармат). Нейтральність Залишаюсь північні и Східні форти, что знаходится в руках німців.

2 квітня Відбулася перша сутичка между версальцями и федералістамі. Тоді ж виявило, з Якою нещадно жорстокістю буде вестися ця міжусобна війна: 5 федералістів, захоплені в полон, були негайно и без суду розстріляні версальцями. На Наступний день федералісті, под проводом Флуранса, Дюваля и Їжа, Зробили вілазку, альо, розпочата без усяк планом, вона скінчілася невдало; федералісті, что попал в сповнений, в тому чіслі Флуранс и Дюваль, були розстріляні солдатами на місці. "Якщо версальці - оголосіла комуна - ведуть войну як дикуни, то хай стягнеться око за око, зуб за зуб". 6 квітня рада комуни бачила декрет про заручніків: шкірний особа, обвінувачена у зносинах з Версальськім уряд, негайно потрапляла у в'язницю, суділася присяжними І, ЯКЩО булу звінувачена, Залишаюсь Заручники Паризька народу; до числа заручніків входили и військовополонені версальці. На всяку кару версальцями військовополоненого або Прихильники комуни вірішено Було відповідаті розстрілом трьох Із ціх заручніків за лошат. Ще раніше, 3 квітня, комуна призначила головнокомандуючім Клюзере, Який мало стежа за ходом військовіх Дій и займався больше виданням Наказів и ціркулярів, Які звучали то меланхолійно, то доктрінерські. Комендантом Парижа Обраний БУВ поляк Домбровський, очевидно - найбільш обдарований з воєначальніків комуни. Рада комуни бачила декрет про обов'язкову службу в батальйони національної гвардії всех громадян Парижа від 17-ти до 40-Річного віку; альо, при повній бездіяльності поліції, цею Захід НЕ посилам рядів федералістів жодних солдатом.

Падіння комуни.

Федералісті все ще сподіваліся, что на захист Парижа підніметься провінція; альо рада комуни упустила Зручний момент для звернення до країни. 22 Дні чати Обговорення програми комуни в різніх комісіях заради, и коли вона, Нарешті, булу оприлюднено, то було Вже Пізно, та до того ж у ній Не було віставлено ніякіх питань комерційної торгівлі практичних вимог. У багатьох промислових центрах (Ліон, Сент-Етьєн, Марсель, Тулуза, Бордо, Лімож) комуналістічні інсуррекціі, вжіті місцевім населенням без усяк планом ї даже без особливого натхнення, були легко прідушені. После цього Падіння століці Було Тільки харчуванням годині. Перед нею стояло Вже 130-тисячний військо, зібране, под начальством Макмагона, головних чином Із військовополоненіх Меца и Седана, повернення якіх на Батьківщину Було Прискорення Німеччіною, на Прохання версальського Уряду. Облогові роботи просуваліся вперед Дуже Швидко. У цьом відношенні ніякої Зміни НЕ послідувало и после заміні Клюзере Россель. На цього КОЛІШНИЙ артілерійського офіцера, Який імпонував раді своєю Божою холоднокровністю, стіслістю и силою своєї Промови, покладали Великі надії, альо смороду анітрохі НЕ віправдаліся.Чи не допомоглі деле и тім, что замінілі КОЛІШНИЙ Виконавчому комісію комуни новою, а потім заснувалі комітет громадського порятунку (2 травня), склад Якого Незабаром змінілі Цілком. Нічого НЕ змініло в ході військовіх Дій и Звільнення Росселя. Один за іншим переходили в руки версальців найважлівіші форти, а 21 травня смороду без бою вступили в Париж, через ворота, Які Чомусь були залішені федералістамі без охорони.

Альо версальцам належало ще завоюваті Вулиці Парижа, загороджені сильними барикада, озброєні артілерією. Почаїв восьміденна вулично різаніна, нещадно з обох СТОРІН, жахлива за своими подробіцямі. Федералісті отримай наказ підпалюваті або підріваті всякий будинок, Який змушені були очистити. ЦІ Пожежі НЕ могут буті пояснені міркуваннямі захисту; поряд з останнімі безсумнівно діяла и жага помсти. Если вогонь зніщів позбав кілька вулиць и ряд Громадському будівель, то Виключно Завдяк ШВИДКО натиску версальців, Які Займаюсь одну частина міста за одною. Мабуть, чи не ВСІ підпалі повінні буті поставлені в провину федералістам. Адмірал Сессе, Якого НЕ можна запідозріті в пріхільності до комуни, Покликання свідком у слідчу комісію, прямо оголосів, что пожежа Тюїльрі, ратуші, міністерства Фінансів и рахункової палати - праворуч бонапартістів. У ціх будівлях зберігалася маса всякого роду документів и звітів, Які належали до періоду імперії.

У Останні 3 Дні комуни з кількох сотень заручніків, утрімуваніх у в'язницях Парижа, федералісті розстрілялі 63 людини, в тому чіслі Паризька архієпіскопа Дарбуа. Страчені були почти ВСІ мірні громадяни, Які НЕ створювалі комуні ніякіх труднощів. Нарешті, после останніх боїв на кладовіщі Пер Лашез и в La Commune de Paris de 1871]. (Фр.) / / Mairie de Paris, 23.02.2011 </ ref>, 28 травня настав Кінець боротьбі: весь Париж БУВ вже в руках версальців. Останній оплот комунарів - форт Венсен - був будівель 29 травня. Почали свою роботу Військові суди, Які засудили прежде 13000 мужчина, з них 7500 мужчина Було заслано, а 21 розстріляні. Розстріл комунарів проводівся, зокрема, біля стіні цвинтаря Пер-Лашез; на цьом місці зараз висить Меморіальна дошка. Число федералістів, розстріляніх без суду, протягом братовбівчого тижня, Мак-Магон візначає в 15000 мужчина, а генерал Аппер считает вдвічі больше.

З видатних діячів комуни полягло в бою Флуранс, Вермореля, Делеклюз и Домбровський; розстріляні без суду Варлен, Мільєр, Ріго І ще раніше Дюваль, по суду - Россель и Ферре; у Нову Каледонія заслані Рошфор и Журден. Таємно відпущені УРЯДОМ на свободу Белі, Малон и Тейссен, так як смороду, займаючі Високі посади в комуні, врятував цілі квартали Парижа від руйнування.

У 1879 засудженим комунар булу дарована часткова амністія, а в 1881 - повна.

Дата добавления: 2015-08-21